Постанова

від 15.02.2018 по справі 161/9917/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9917/17 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/145/18 Категорія: 58 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю пр-ка позивача - Кравчука М.В.,

відповідача - ОСОБА_3,

пр-ка третьої особи: Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ - Гончара В.С.,

пр-ка третьої особи: ПАТ ОТП Банк - Кузіва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство ОТП Банк , про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ТзОВ ОТП Факторинг Україна звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 квітня 2008 року між ЗАТ (правонаступником якого є ПАТ) ОТП Банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-А02/066/2008, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 44500 доларів США.

У той же день з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PML-А02/066/2008 (майнова порука), за яким останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2451га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться у с.Рованці Луцького району Волинської області.

29 червня 2010 року між ПАТ ОТП Банк та ТзОВ ОТП Факторинг Україна було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, а 07.07.2010 року укладено договір відступлення прав за договором іпотеки. Згідно з цими договорами банк відступив, а товариство прийняло право вимоги за вищезгаданими кредитним договором та договором іпотеки.

ТзОВ ОТП Факторинг Україна , як іпотекодержатель та ОСОБА_3, як іпотекодавець дійшли згоди щодо реалізації заставного майна і погашення заборгованості за кредитним договором, але, як стало відомо позивачу, на іпотечне майно органами Державної виконавчої служби накладено арешт, а саме: постановами державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 13.10.2016 року та 18.06.2010 року і постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.04.2014 року накладено арешт на все нерухоме майно.

ТзОВ ОТП Факторинг Україна як правонаступник ПАТ ОТП Банк та іпотекодержатель вищевказаного нерухомого майна має першочергове право на реалізацію предмета іпотеки в разі порушення основного зобов'язання, відповідно до умов договору іпотеки на свій вибір провести реалізацію чи перевести право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Умовами договору іпотеки з доповненнями та додатками визначено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Ураховуючи наведене, ТзОВ ОТП Факторинг Україна просило звільнити з-під арешту нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року позов задоволено.

Звільнено з-під арешту нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2451 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Рованці та належить ОСОБА_3 (код НОМЕР_1).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна 1600 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

У судовому засіданні представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник позивача, відповідач та представник третьої особи - ПАТ ОТП Банк апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 квітня 2008 року між ЗАТ (правонаступником якого є ПАТ) ОТП Банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-А02/066/2008, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 44500 доларів США (а.с.7-11).

У той же день з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PML-А02/066/2008 (майнова порука), за яким останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2451га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться у с.Рованці Луцького району Волинської області (а.с.12-15).

Із витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 22.04.2008 року за реєстраційним номером 7071168 зареєстровано заборону на нерухоме майно - спірну земельну ділянку на підставі договору іпотеки від 22.04.2008 року (а.с.5-зворот).

Із матеріалів справи вбачається, що постановами державних виконавців накладено арешт на все майно ОСОБА_3.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.04.2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 при виконанні виконавчого листа № 2-3418/10, виданого 15.03.2012 року Луцьким міськрайсудом щодо солідарного стягнення з боржника, ТзОВ Імідж і ТзОВ Імідж Ресурс на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості за кредитними договорами та судових витрат (а.с.97-98).

Постановою державного виконавця Першого ВДВС м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 13.10.2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, у зв'язку із виконанням виконавчого напису № ВМР№992369, виданого 09.06.2010 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу про звернення стягнення на зазначену земельну ділянку (а.с.82).

Відомості про арешт внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.4-6).

29 червня 2010 року між ПАТ ОТП Банк та ТзОВ ОТП Факторинг Україна було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, а 07.07.2010 року укладено договір відступлення прав за договором іпотеки. Згідно з цими договорами банк відступив, а товариство прийняло право вимоги за вищезгаданими кредитним договором та договором іпотеки (а.с.16-37).

Звідси слідує, що до ТзОВ ОТП Факторинг Україна в установленому законом порядку перейшли всі права кредитора за зазначеним вище кредитним договором, а також за договором іпотеки № PML-А02/066/2008 від 22 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_3.

Іпотека за договором про відступлення права вимоги зареєстрована 27.07.2010 року у державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7071238 (а.с.6).

Жодних доказів про те, що державні виконавці повідомляли позивача про накладення арешту на іпотечне майно - сторони не подали.

За змістом п.1 ч.1 ст.32 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на квітень 2014 року) та п.1 ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на квітень 2014 року) та ч.1 ст.48 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст.57 Закону України Про виконавче провадження /у редакції станом на квітень 2014 року/ та ст.56 Закону України Про виконавче провадження /у чинній редакції/).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на квітень 2014 року) та ст.51 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції), відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (ч.8 ст.54 Закону України Про виконавче провадження /у редакції станом на квітень 2014 року/ та ч.7 ст.51 Закону України Про виконавче провадження /у чинній редакції/).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку , за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України Про іпотеку ).

За змістом ч.5 ст.3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.6 ст.3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Із згаданих постанов державних виконавців вбачається, що накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка є предметом іпотеки проведено державними виконавцями в порядку примусового виконання за виконавчими документами для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, а також за виконавчим написом нотаріуса, у якому не зазначено способу звернення стягнення на земельну ділянку.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Тобто законом встановлено спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.4.1. укладеного між сторонами договору іпотеки від 22 квітня 2008 року передбачено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України. Отже в іпотечному договорі міститься застереження про позасудовий спосіб захисту інтересів іпотекодержателя шляхом надання йому права продажу предмета іпотеки.

Сторони дійшли згоди щодо реалізації заставного майна у згаданий спосіб для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджено фактом не заперечення відповідачем проти задоволення позову. Однак наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки в інший спосіб, окрім пред'явлення до суду вимоги про звільнення майна з-під арешту, позивач не може захистити своє право на продаж спірного майна, позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна щодо звільнення з-під арешту спірного майна є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доводів суду першої інстанції, та не містять встановлених законом підстав для скасування оскарженого рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: