Рішення

від 12.02.2018 по справі 910/15824/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 м. Київ Справа № 910/15824/17

За позовом: публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО";

до: житлово-будівельного кооперативу "ЗВ'ЯЗКІВЕЦЬ";

про: стягнення 9.407,49 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Іващенко О.В.;

відповідача: Тютюнник Н.Б.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до житлово-будівельного кооперативу "ЗВ'ЯЗКІВЕЦЬ" (далі - відповідач) про стягнення 9.407,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.06.2001 № 230219 поставив відповідачеві теплову енергію, натомість, відповідач своє грошове зобов'язання за вказаним договором не виконав, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 9.407,49 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15824/17. Розгляд справи призначений на 06.11.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 06.11.2017 продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд даної справи на 04.12.2017.

Відповідач скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що враховуючи норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII, відповідачем повністю виконані зобов'язання перед позивачем по сплаті за спожиту теплову енергію у спірний період (листопад-грудень 2014).

В судовому засіданні 04.12.2017 оголошено перерву до 18.12.2017.

Судове засідання, призначене на 18.12.2017 не відбулося у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України (15.12.2017), відповідно до п. 9 перехідних положень якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що справа № 910/15824/17 має бути розглянута в порядку (за правилами) загального позовного провадження та підлягає призначенню до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2017 підготовче засідання у справі № 910/15824/17 призначено на 15.01.2018.

В судовому засіданні 15.01.2018 суд на місці ухвалив: призначити справу до розгляду по суті на 12.02.2018.

Представник позивача звернувся до суду із запереченнями на відзив відповідача в яких вказав про незгоду з позицією відповідача з огляду на те, що згідно протоколу засідання правління відповідача від 01.12.2014, позивача визнано виконавцем комунальної послуги з 01.01.2015. В свою чергу, з 01.01.2015 позивач та відповідач перейшли на прямі договори із мешканцями, тобто з 01.01.2015 позивач нарахування відповідачу не проводить та проводить розрахунки із пільговими категоріями населення без участі відповідача.

До господарського суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, в яких вказано про те, що позивача визнано виконавцем комунальних послуг з 26.04.2014 - дата набрання чинності Закону України № 1198-VII. В свою чергу, вказаний закон по відношенню до відповідача за спірний період не виконувався позивачем, що призвело до виникнення спірних правовідносин між сторонами.

В судовому засіданні 12.02.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між акціонерною енергопостачальною компанією "КИЇВЕНЕРГО" (яка в подальшому перейменована на публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО"), як енергопостачальною організацією, (далі - позивач) та житлово-будівельним кооперативом "ЗВ'ЯЗКІВЕЦЬ", як абонентом, (далі - відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.06.2001 № 230219 (далі - Договір) предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбаченим цим Договором.

В пункті 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Згідно п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Положеннями п. 5.1 Договору визначено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладах обліку розрахунковим способом.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору визначено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до Договору, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Так, позивач у період з 01.11.2014 по 01.02.2015 на підставі Договору здійснив на користь відповідача енергопостачання, що підтверджується обліковими картами (табуляграмами), які наявні в матеріалах справи у вигляді копій.

Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату поставленої йому теплової енергії у період з 01.11.2014 по 01.02.2015 на користь позивача не здійснив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 3.369,73 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем його грошового зобов'язання за Договором позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 372,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.665,69 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII, який набрав чинності 26.04.2014, внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме, зокрема: статтю 19 після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту:

"4. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

5. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення".

У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною шостою.

В подальшому, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановами від 06.06.2014 № 650 та від 17.10.2014 № 146 встановила тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, зокрема для позивача.

Відповідно до листа міністерства соціальної політики України від 21.10.2014 № 1573/5/75-14: "пільги з оплати житлово-комунальних послуг нараховують організації, що надають послуги", "нормативно-правовими актами не визначено обмежень щодо відшкодування наданих пільг і призначення субсидій у разі відсутності договорів між мешканцями та організаціями, які надають послуги, і не надано органам соціального захисту населення повноважень щодо здійснення відповідного контролю".

Враховуючи викладені обставини та приймаючи до уваги Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII, позивач з 26.04.2014, як виконавець послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, самостійно мав виконувати нарахування по пільгах у спірний період, незважаючи на відсутність прямих договорів з мешканцями відповідача.

Крім того, відповідачем подані до суду засвідчені копії розрахунків з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з яких вбачається, що управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної державної адміністрації припинило приймати такі розрахунки у відповідача, враховуючи набранням чинності Закону України № 1198-VII.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами спору Договором у період з 01.11.2014 по 01.02.2015 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 372,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.665,69 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, в задоволенні яких судом відмовлено.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд керуючись п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 лютого 2018 року

Cуддя С.В. Балац