Постанова

від 23.04.2018 по справі 910/15824/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа№ 910/15824/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Київенерго

на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р.

у справі №910/15824/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Зв'язківець

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Зв'язківець про стягнення 3369,73 грн. основного боргу, 5665,69 грн. інфляційних втрат, 372,07 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.06.2001 р. № 230219 поставив відповідачеві теплову енергію, натомість, відповідач своє грошове зобов'язання за вказаним договором не виконав, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 9407,49 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивовано тим, що позивач з 26.04.2014 р., як виконавець послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, самостійно мав виконувати нарахування по пільгах у спірний період, незважаючи на відсутність прямих договорів з мешканцями відповідача, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, а також не з'ясовано всі обставини справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а позивачем не було доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Крім того, вважає, що позивач, як виконавець послуг з центрального опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, самостійно мав виконувати нарахування по пільгах у спірний період. Відповідачем долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судова кореспонденція направлялась на адресу сторін, яка зазначена у всіх документах, поданих ними протягом розгляду справи у суді, а також в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника позивача, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 р. по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (яка в подальшому перейменована на Публічне акціонерне товариство Київенерго ), як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом Зв'язківець , як абонентом, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.06.2001 р. № 230219, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбаченим цим договором.

В п. 2.1 договору визначено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, позивач зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно п. 2.3.1 договору, відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, позивач має право вимагати від абонента виконання умов цього договору.

Положеннями п. 5.1 договору визначено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладах обліку розрахунковим способом.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору визначено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду ( п. 3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством (п. 3.5 додатку № 4).

Пунктом 8.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001 р.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін.

Відповідно до п. 8.3. вказаного договору сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що укладений між ними договір у передбачений договором або законодавством спосіб не припинявся і сторонами не розривався.

Свої зобов'язання за договором у період з 01.11.2014 р. по 01.02.2015 р. позивач виконував належним чином, а саме, забезпечував на підставі договору постачання відповідачу теплової енергії, що підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з договором теплову енергію, які наявні в матеріалах справи у вигляді копій.

Спір між сторонами, на думку позивача, виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, відповідач оплату поставленої йому теплової енергії у період з 01.11.2014 р. по 01.02.2015 р. на користь позивача не здійснив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за договором в сумі 3369,73 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України Про теплопостачання , тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг , органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, як встановлення тарифів на комунальні послуги.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг , тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що приймаючи до уваги Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії від 10.04.2014 р. № 1198- VII, позивач з 26.04.2014 р., як виконавець послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, самостійно мав виконувати нарахування по пільгах у спірний період, незважаючи на відсутність прямих договорів з мешканцями відповідача.

Однак дане твердження суду першої інстанції суперечить ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання в якій зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також суд першої інстанції посилався на лист Міністерства соціальної політики України від 21.10.2014 р. № 1573/5/75-14, в якому зазначено, що пільги з оплати житлово-комунальних послуг нараховують організації, що надають послуги, нормативно-правовими актами не визначено обмежень щодо відшкодування наданих пільг і призначення субсидій у разі відсутності договорів між мешканцями та організаціями, які надають послуги, і не надано органам соціального захисту населення повноважень щодо здійснення відповідного контролю.

Слід зазначити, що лист Міністерства соціальної політики України від 21.10.2014 р. № 1573/5/75-14 не може поширювати свою дію на правовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки за своєю правовою природою він має суто рекомендаційний характер та не має сили нормативно-правового акту.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування вартості спожитої теплової енергії в спірному періоді було здійснено виключно до дати визнання ПАТ Київенерго виконавцем послуг та перехід на прямі розрахунки з мешканцями будинку по проспекту Героїв Сталінграду, 15- Б

Крім того, позивачем було долучено до матеріалів справи копію протоколу засідання правління ЖБК Зв'язківець від 01.12.2014 р. де ПАТ Київенерго визнано виконавцем комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 01.01.2015 р., а не з 26.04.2014 р. як вважає відповідач.

Надана відповідачем копія акта звірки розрахунків між ЖБК Зв'язківець та УПСЗН Оболонської РДА станом на 01.01.2015 р. не підтверджує факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки акт звіряння складений на компенсацію субсидій, а не пільг пільгових категорій населення.

З 01.01.2015 р. позивач та мешканці будинку по проспекту Героїв Сталінграду, 15-Б перейшли на прямі договори, тобто з 01.01.2015 р. ПАТ Київенерго нарахування відповідачу не проводить та проводить розрахунки із пільговим категоріями населення без участі ЖБК Зв'язківець .

При цьому, необхідно зазначити, що укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Оскільки відповідачем в порушення вимог процесуального закону суду не надано доказів звернення до ПАТ Київенерго щодо укладення відповідного договору про організацію взаєморозрахунків та отримання субвенцій з державного бюджету, відсутні і правові підстави для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії.

Твердження відповідача про те, що позивач, у зв'язку з набранням чинності Закону України №1198-VII від 10 квітня 2014 року Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергію , яким внесено зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги , яким визначено, що теплопостачальна організація є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, і укладає договори на надання послуг із споживачами - фізичними особами, повинен був припинити дію договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги є безпідставними, оскільки стороною договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017 р. по справі №910/8272/16.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення суми основної заборгованості та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3369,73 грн. основного боргу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем його грошового зобов'язання за договором позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 372,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 5665,69 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 372,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 5665,69 грн. за період з листопада 2014 року по вересень 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. у справі №910/15824/17 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Зв'язківець (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 15-Б, код ЄДРПОУ 22883037) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305 на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 322669) 3369 (три тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. основного боргу.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Зв'язківець (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 15-Б, код ЄДРПОУ 22883037) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, на р/р №2600223590 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851) 5665 (п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 372 (триста сімдесят дві) грн. 07 коп. 3% річних, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/15824/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець