Рішення

від 19.02.2018 по справі 910/22849/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.02.2018 Справа №  910/22849/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві матеріали справи За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД» м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтім» м. Київ про стягнення 75 600 грн.                                                                                            Суддя Трофименко Т.Ю. Представники: Від позивача         не з»явився Від відповідача     не з»явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Рін ЛТД” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтім” про стягнення 75      600 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб. Ухвалою  Господарського суду міста Києва  від 11.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі на  05.02.18 о 11:20 год. 31.01.2018р. від позивача до суду надійшло клопотання про  проведення підготовчого засідання  без участі представника позивача. Представник відповідача в  підготовче засідання не з”явився. Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, керуючись ст.ст. 177-185, 234  Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018р. В судове засідання 19 лютого 2018 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується  відміткою поштового відділення  про повернення поштового відправлення у зв2язхку із закінченням строку зберігання. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття  рішення у даній справі. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними. При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Аналогічну позицію наведено у постановах від 14.07.2014р. та від 26.06.2014р. Вищого господарського суду по справах    №904/1378/14 та №911/4611/13. Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу  26.04.2017р.  рахунок на оплату №12електрообладнання ВА 5543-334730-20 УХЛЗ 1600А, 660В (у кількості 2шт), згідно якого підлягає сплаті сума в розмірі 75  600 грн. Позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 75  600 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №18 від 27.04.2017р. на суму 37  800 грн., №12 від 168.05.2017р. на суму 37  800 грн. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем було  укладено усний договір купівлі-продажу, відповідно до  якого  позивач  зобов»язався здійснити попередню оплату товару, відповідач  зобов'язується передати позивачу  майно у власність. У відповідача, як у продавця, після отриманню грошових коштів виникає обов'язок передати майно. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 712 ЦК України, "за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму". Згідно зі ст. 265 ГК України, "за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму". Згідно із вимогами ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Таким чином, шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури, між сторонами укладено договір купівлі-продажу товару на загальну суму 75 600 грн. На неодноразові звернення позивача щодо поставки оплаченого товару, відповідач  в своїх відповідях запевняв про поставку товару протягом 2-х днів.  повернення сплачених за товар коштів листами від 31.07.2014 №31 та від №39 від 15.10.2014р.  грошові кошти  на час подання позову не були повернуті. Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Дана норма кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами. На прийняття пропозиції та виконання умов Договору Покупець, згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури №12 від 26 квітня 2017 року, здійснив оплату замовленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №18 від 27.04.2017р. та №12 від 18.05.2017р. Отже, з боку Покупця було виконано зобов'язання по Договору купівлі-продажу товарів, а саме обов'язок щодо повної оплати товару. Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. При розгляді справи судом встановлено, що після здійснення покупцем оплати товару та отримання доказів підтвердження оплати, постачальник  поставку товару  не здійснив, норми законодавства. За приписами статей 188 Господарського кодексу України та 525 Цивільного кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар. Згідно з частиною третьою ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до частини другої ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що договір купівлі-продажу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення Покупцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про  зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.. Виходячи з даних норм законодавства, договір купівлі-продажу був розірваний в односторонньому порядку. Враховуючи дату листа-вимоги про повернення сплачених в рамках договору грошових, договір купівлі-продажу був розірваний позивачем з 14.07.2017 р. Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Вимога по поверненню грошових коштів була пред'явлена позивачем  відповідачу 14.07.2014 року за №226  та від 03.08.2017р. за №258 і підлягала виконанню, тобто поверненню коштів відповідачем  на рахунок  позивача  повинно було здійснено  в строк до 15.08.2017 року. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги  задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТІМ” (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, офіс 409, ідентифікаційний код 36566898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІН ЛТД (69009, м. Запоріжжя,  вул.. Північне шосе, 20Е, ідентифікаційний код 13625948)  75 600 грн. 00 коп. основний борг, судовий збір у розмірі 1600 грн. 00  коп. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після   повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                                                                                Повне рішення складено 22.02.2018р. Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.