Рішення

від 16.02.2018 по справі 924/1020/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2018 р.Справа № 924/1020/17 м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі: Головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Гладюк Ю.В., суддя Муха М.Є., при секретарі судового засідання Ключці Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом сільськогосподарського кооперативу "Улашанівський", с. Улашанівка, Славутський район, Хмельницька область

до Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, с.Улашанівка, Славутський район, Хмельницька область

про визнання права власності на земельну ділянку

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №2 від 01.12.16р.

відповідач: не з'явився

Рішення ухвалюється 16.02.2018р., оскільки в судовому засіданні 08.02.2018р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, загальною площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.11.2017р. порушено провадження у справі № 924/1020/17.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. справу №924/1020/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою суду від 16.01.2018р. у зв'язку із набранням чинності Законом України від 03.10.2017р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", постановлено справу № 924/1020/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження

Ухвалою суду від 23.01.2018р. закрито підготовче засідання у справі 924/1020/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог СК "Улашанівський" посилається на те, що внаслідок реорганізації ССВ „Улашанівка» згідно розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28.03.2000р. №160, позивач став правонаступником прав та обов`язків селянської спілки власників, що підтверджується статутом СК "Улашанівський" та довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області від 03.04.2017р.

Таким чином, стверджує, що з 28.03.2000р. позивач набув право власності на все майно, яке було передано йому як правонаступнику ССВ Улашанівський. При цьому, до новоствореної юридичної особи відійшли земельні ділянки - несільськогосподарські угіддя, які знаходилися під господарськими будівлями та дворами, на підставі ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.09.1992р. та ст. 30 Земельного кодексу України.

Повідомляє, що протягом 2010р. та до квітня 2011р. позивач на підставі договорів купівлі-продажу викупив права на майнові паї членів ССВ Улашанівський на загальну суму 1074978,00 грн. (598,8% від загальної вартості майна пайового фонду ССВ Улашанівський), про що Улашанівською сільською радою було видано свідоцтво про право власності на майновий пай від 22.04.2011р.

Також у 2012р. позивач викупив ще частину майнових сертифікатів на загальну суму 493727,00 грн. (27,5%) про що було видано Свідоцтво про права на майновий пай від 21.12.2012р.

Зазначає, що на основі майнових сертифікатів та рішення Улашанівської сілької ради позивач оформив право власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

Вказує, що Улашанівська сільська рада приймаючи рішення про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, не врахувала норми законодавства, які передбачали перехід права власності на земельну ділянку під нерухомим майно на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Наголошує, що ні ССВ Улашанівський, ні його правонаступник (позивач) у добровільному порядку не відмовлялися від права власності на земельні ділянки під нерухомим майном, спірна земельна ділянка до земель запасу не передавалася, державний акт на право колективної власності ССВ „Улашанівка» після здійснення процедури розпаювання не було припинено, тому він є чинним в частині земельних ділянок, які не підлягали паюванню, а саме земельних ділянок під нерухомим майном.

Повідомляє, що в грудні 2015р. позивач звернувся до Улашанівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо оформлення земельної ділянки у власність на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Однак Улашанівська сільська рада рішенням від 28.12.2015р. відмовила позивачу у видачі дозволу, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка може перебувати у користуванні на умовах оренди або бути придбана згідно вимог ст. 128 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що згідно інформації, яка міститься у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-680914622017 від 08.06.2017р. у графі „Форма власності» вказано, що інформація про зареєстроване право власності відсутня. В той же час у відомостях про право власності передбачено, що власником земельної ділянки є Улашанівська сільська рада на підставі рішення сільської ради №4/13 від 24.03.2010р.

Посилаючись на те, що Улашанівська сільська рада неправомірно зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, чим порушила законні права позивача, СК „Улашанівський» звернувся з даним позовом до суду.

Позивач у додаткових поясненнях від 28.11.2012р. зазначає, що він дізнався про наявність державного акта на право колективної власності на землю лише у 2015р. та знайшов його оригінал. Саме тому 28.12.2015р. позивач звернувся до Улашанівської сільської ради щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо земельної ділянки під будівлями, які належать на праві власності позивачу. Вказує, що протягом 2016 та 2017 років СК „Улашанівський» збирав необхідні документи та докази для звернення до суду. Стверджує, що лише з моменту отримання необхідної інформації та документів, позивач став обізнаним про порушення свого права та охоронюваного законом інтересу.

Крім того, зазначає, що право власності на один з об'єктів нерухомості (приміщення адмінбудинку), який знаходиться на спірній земельній ділянці було зареєстровано лише 15.03.2017р. Вказує, що на даний час позивач продовжує користуватися майном та земельними ділянками, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності та фактичного позбавлення права власності на земельні ділянки.

Позивач звертає увагу, що Порядок оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільсьгосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України №63, на який посилається відповідач набрав чинності 14.03.2001р., тобто після реорганізації ССВ Улашанівка та реєстрації СГК „Улашанівський» як правонаступника (28.03.2000р.).

Вважає, що при розгляді справи необхідно керуватися ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство» п. 6 якого передбачає, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Аналогічні положення були закріплені в ч. 7 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні» в редакції від 21.07.1999р. та ст. 37 ЦК УРСР 1963р.

Вказує, що розподільний акт (баланс) передбачався виключно при поділі та виділі підприємства в процесі реорганізації. Проте, ССВ Улашанівка було реорганізованого шляхом перетворення в СГК „Улашанівський» .

Звертає увагу, що в протоколі розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельних сертифікатів по Улашанівській сільській раді від 01.11.2006р. передбачалося, що власники земельних сертифікатів погоджуються із розподілом земельних часток (паїв) із земель колективної власності СГК „Улашанівський» .

Також позивач вважає, що перехід (набуття) права власності на несільськогосподарські угіддя не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Наголошує, що сама по собі реорганізація шляхом перетворення ССВ Улашанівка в СГК „Улашанівський» не означає припинення права колективної власності його правонаступника на землю, оскільки перетворення не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених ст. 27, 28 Земельного кодексу 1990р. а також ст. 140 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що відповідачем не наведено жодних аргументів щодо наявності у нього законного права власності на спірну земельну ділянку, оскільки витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є правоустановчим документом на земельну ділянку і ним не може підтверджуватися право власності на землю.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві від 20.11.2017р. проти позову заперечує. Звертає увагу, що чинним на дату реорганізації ССВ „Улашанівський» Цивільним кодексом Української РСР не було передбачено положень щодо реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, тому вказує, що необхідно керуватися спеціальним законодавством.

Зазначає, що згідно з п. 17 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільсьгосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001р. №63 обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) акт є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

Звертає увагу, що позивачем не надано доказів, зокрема й передавального акта, які б свідчили про перехід до СК „Улашанівський» як правонаступника ССВ „Улашанівський» права власності на спірні земельні ділянки.

Відповідач вважає некоректним посилання позивача на ст. 30 ЗК України (в редакції, що діяла на момент реорганізації), як на підставу переходу до нього права власності на земельну ділянку в порядку правонаступництва, оскільки позивач набув право власності на будівлі, розміщені на спірній земельній ділянці лише у березні 2009р., а не під час реорганізації.

З приводу посилання позивача на ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України в редакції чинній на момент набуття права власності на будівлі, то відповідач зауважує, що вказані статті регулюють випадки переходу права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на об'єкти нерухомості, розміщені на ній на підставі договору, а не в порядку реалізації майнових прав, набутих на підставі викупу в колишніх членів КСП майнових сертифікатів шляхом виділення майна з пайового фонду ССВ „Улашанівський» .

Вказує, що на дату набуття права власності на будівлю та на даний час діє мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тому вважає, що визнання за позивачем права власності на земельну ділянку прямо суперечитиме чинному законодавству.

Відповідач наголошує, що позов про визнання права власності повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Проте, позивачем не надано витягу (інформаційної довідки) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, який й би підтверджував, що власником спірної земельної ділянки є саме позивач.

Звертає увагу, що рішення суду, яким за позивачем визнано право власності на приміщення адмінбудинку загальною площею 462,2 кв.м., що розташоване по вул. Перемоги, 4 у с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області скасоване.

Представник відповідача в додаткових поясненнях від 14.12.2017р. наголошує, що спірна земельна ділянка належала членам ССВ „Улашанівка» на праві спільної часткової власності, тому лише вони своїм рішенням могли нею розпоряджатися. Проте позивачем не надано документів, які б підтверджували прийняття членами ССВ „Улашанівка» як співвласниками майна у підприємстві рішення про передачу земельної ділянки під господарськими дворами у власність СГК „Улашанівський» .

Звертає увагу, що Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики 14.03.2001р. №62 підприємства-правонаступники визначені як „користувачі майна» , а не власники.

Зазначає, що позивачем не надано держаного акта або іншого правовстановлюючого документа, які б підтверджували виникнення в СК „Улашанівський» права власності на спірну земельну ділянку. При цьому зауважує, що наданий позивачем державний акт виданий ССВ „Улашанівка» - припиненій в установленому законодавством порядку юридичній особі.

Наголошує, що право власності на нерухоме майно в порядку правонаступництва не виникає автоматично, а потребує державної реєстрації, з якою законодавство пов'язує момент виникнення права власності на таке майно.

Також відповідач подав заяву від 20.11.2017р. про застосування строків позовної давності. Зазначає, що позивач вважаючи себе власником спірної земельної ділянки з березня 2009р. (момент набуття права власності на приміщення) ще при укладенні договору оренди у квітні 2010р. дізнався про нібито порушення його прав власника земельної ділянки.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке:

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 07.09.1999р. Серія ХМ 0040 селянській спілці власників „Улашанівка» (с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області) передано у колективну власність 873,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Землю передано відповідно до рішення Улашанівської сільської ради від 03.07.1998р. №11. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6.

Як вбачається із плану границь землекористування (експлікація земель) у колективній власності селянської спілки власників „Улашанівка» перебували земельні ділянки під будівлями і дворами загальною площею 20,2 га, серед яких під №4 позначено господарський двір площею 6,2 га (спірна земельна ділянка).

25.01.2000р. загальними зборами членів ССВ „Улашанівська» (протокол №2 від 25.01.2000р.) рішення про реформування ССВ „Улашанівська» шляхом перетворення в сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» згідно установчого договору; всім членам спілки подати заяви установчим зборам сільськогосподарського кооперативу про прийняття в члени сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський» .

25.01.2000р. установчими зборами спілки селян власників затверджено установчий договір про створення та діяльність сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський» .

Відповідно до п. 1.1. установчого договору кооператив є правонаступником реформованого господарства ССВ „Улашанівський» усіх її майнових, немайнових, трудових прав і обов'язків. Кооператив створений шляхом об'єднання пайових внесків фізичних та юридичних осіб, на засадах добровільного членства, для участі у спільній сільськогосподарській діяльності по обслуговуванню переважно членів кооперативу та отримання прибутку.

Пунктом 3.1. установчого договору передбачено, що для забезпечення діяльності члени кооперативу вносять пай - майновий внесок, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, майнових прав, а також земельної ділянки, та вступних внесків у грошовій формі.

Розмір вступного внеску членів кооперативу складає 20 грн., що становить 100 грн. неподільного фонду кооперативу (п. 3.2. установчого договору).

В п. 3.3. установчого договору визначено, що члени кооперативу та асоційовані члени вносять пайові внески шляхом передачі права користування належної їм земельної ділянки, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку, Державним актом на право постійного користування землею та майнового паю, що підтверджується сертифікатом на право користування майном. Земельна ділянка, що використовується кооперативом для здійснення передбачених установчим договором видів діяльності може знаходитися у власності кооперативу, належати членам на праві спільної долевої власності, знаходитись у користуванні кооперативу.

Установчий договір починає діяти з моменту його підписання членами та є безстроковим (п. 7.1. договору).

В п. 10 установчого договору визначено членів кооперативу та їх пайовий внесок, зокрема: ОСОБА_5, грошовий внесок - 20 грн., пайовий внесок - 1932 грн., земельний фонд - 2,2 га., ОСОБА_6, грошовий внесок - 20 грн., пайовий внесок - 6544 грн., земельний фонд - 2,2 га.,, ОСОБА_7, грошовий внесок - 20 грн., земельний фонд - 2,2 га., ОСОБА_8, грошовий внесок - 20 грн., пайовий внесок - 2086 грн., земельний фонд - 2,2 га., ОСОБА_9, грошовий внесок - 20 грн., пайовий внесок - 8252 грн., земельний фонд - 2,2 га.

13.03.2000р. дана угода була посвідчена приватним нотаріусом Славутського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрована в реєстрі за №396.

Як слідує з протоколу загальних зборів членів ССВ „Улашанівська» №3 від 25.01.2000р. загальними зборами було прийнято рішення про передачу сільськогосподарському кооперативу „Улашанівський» як правонаступнику усіх земельних та майнових прав і обов'язків реформованої спілки „Улашанівська» , а саме: будівлі, споруди і передавальні пристрої - 1357,1 тис. грн., машини і обладнання - 397,5 тис. грн., транспортні засоби - 288,7 тис. грн., худоба - 89,3 тис. грн., б/р насадження - 8,3 тис. грн., господарські двори - 8,4 тис. грн., інші основні засоби - 13,7 тис. грн., акції - 36,0 тис. грн., оборотні засоби - 526,2 тис. грн., векселі - 92,0 тис. грн., дебіторська заборгованість - 58,3 тис. грн., кредиторська заборгованість - 158,8 тис. грн.

Із протоколу засідання комісії з організації і вирішення майнових питань від 21.05.2001р., затвердженого загальними зборами від 22.05.2001р. вбачається, що 25.12.1998р. колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва було реформовано у спілку селян власників „Улашанівська» , а 28.03.2000р. ССВ „Улашанівська» перереєстрована у сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» . Вирішено, що згідно установчих документів при перереєстрації вважати правонаступником реорганізованого КСП ім. Чапаєва сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» .

Як слідує з протоколу №3 засідання комісії з організації вирішення майнових питань від 17.05.2001р. було розглянуто, затверджено та винесено на затвердження загальних зборів уточнений перелік майна пайового фонду, в тому числі: майно соціальної сфери, майно, що не підлягає паюванню, майно під кредиторську заборгованість, майно пайового фонду. Даний протокол затверджений загальними зборами від 22.05.2001р.

Згідно протоколу загальних зборів селян-співвласників земельних і майнових паїв №2 від 22.05.2001р. було вирішено затвердити Положення про порядок визначення складу майна пайового фонду. Загальним зборам на обговорення були представлені акти передачі і приймання майна та передаточний баланс станом на 01.04.2001р. Загальними зборами вирішено прийняти за дату фактичної реорганізації колишнього КСП - 01.04.2001р. Також затверджено перелік майна на дату фактичної реорганізації.

В матеріалах справи наявний перелік майна уточненого пайового фонду, затверджений протоколом загальних зборів №2 від 22.05.2001р., перелік майна, яке підлягає під кредиторську заборгованість, затверджений загальними зборами від 22.05.2001р., перелік майна соціальної структури, перелік об'єктів, що не підлягають розпаюванню, серед яких п. 7 визначено господарські двори.

У балансі СГК „Улашанівський» станом на 01.04.2001р. відображені активи та пасиви кооперативу.

20.05.2006р. загальними зборами СГК „Улашанівський» прийнято рішення (протокол №2 від 20.05.2006р.) про внесення змін і доповнень до статуту кооперативу.

Як вбачається зі змісту Статуту СК „Улашанівський» , затвердженого установчими зборами від 20.05.2006р. (реєстрація змін проведена 16.10.2006р. та 10.12.2009р.), Статут встановлює порядок утворення, діяльності та ліквідації, а також права та обов'язки членів та асоційованих членів сільськогосподарського колективу „Улашанівський» , який створений на підставі установчого договору, підписаного 25.01.2000р. в с. Улашанівка Славутського району відповідно до Законів України „Про сільськогосподарську кооперацію» , Господарського та Цивільного кодексів та інших актів України. Кооператив є правонаступником реформованого господарства ССВ „Улашанівський» усіх її майнових, трудових прав і обов'язків (п. 1.1. Статуту).

В матеріалах справи також міститься Статут СК „Улашанівський» (нова редакція), затверджений протоколом загальних зборів №2 від 20.09.2014р. , з п. 1.2. якого вбачається, що членами кооперативу є 18 фізичних осіб.

01.11.2006р. за підписом сільського голови складено протокол розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельних сертифікатів по Улашанівській сільській раді Славутського району Хмельницької області. В протоколі визначено номер сертифіката, номер земельної ділянки, площа земельної ділянки та підписи фізичних осіб - власників земельних сертифікатів, які згідні з розподілом земельних часток (паїв) із земель колективної власності СГК „Улашанівський» без визначення меж земельних ділянок в натурі, єдиним масивом.

Сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» є власником нерухомого майна, яке знаходиться на території с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області, а саме: приміщення зерноскладу загальною площею 1198,5 кв.м., приміщення сушарки загальною площею 102,9 кв.м., приміщення гаражів загальною площею 386,4 кв.м., приміщення їдальні загальною площею 298,1 кв.м., приміщення зерноскладу загальною площею 734,7 кв.м., приміщення зерноскладу загальною площею 601,3 кв.м., приміщення гаражів загальною площею 683,6 кв.м., приміщення майстерні автопарку загальною площею 359,0 кв.м., приміщення вагової загальною площею 87,1 кв.м., приміщення сушарки загальною площею 102,9 кв.м., приміщення сушарки загальною площею 397,7 кв.м. Право власності на вищевказані нежитлові приміщення підтверджуються свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 11.03.2009р.

20.04.2010р. між Улашанівською сільською радою Славутського району Хмельницької області (орендодавець) та СГК „Улашанівський» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради за межами населеного пункту, згідно рішення Улашанівської сільської ради від 24.03.2010р. №3 (п. 1 договору).

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 6,1190 га, з них: 4,4050 га під проїздами, проходами та площадками, 1,2494 га сіножать, 0,1030 га будівля КН., 0,1029 будівля КН., 0,0662 будівля КН, 0,0506 га будівля КН., 0,0432 га будівля КН., 0,0405 га будівля КН, 0,0293 га будівля КН, 0,0289 будівля КН.

На земельній ділянці є об'єкти нерухомого майна (п. 3 договору).

В п. 8 вказано, що договір укладено на 10р. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

22.04.2011р. Улашанівською сільською радою позивачу видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія №021878. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.04.2001р. становить 1074978,00 грн. (59,8 %).

21.12.2012р. Улашанівською сільською радою позивачу видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія №021993. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.04.2001р. становить 493727,50 грн. (27,5 %).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.08.2017р. по справі №924/816/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 17.10.2017р. частково було задоволено позов сільськогосподарського кооперативу "Улашанівський до комунального підприємства "Славутське бюро технічної інвентаризації" та Улашанівської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю 462,2 кв.м. за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги (вул. Чапаєва), буд. 4. Визнано за сільськогосподарським кооперативом "Улашанівський" право власності на 1/2 нежитлової будівлі за адресою: 30017, Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги, 4.

Рішенням третьої сесії Улашанівської сілької ради VII скликання №4 від 28.12.2015р. було відмовлено сільськогосподарському кооперативу „Улашанівський» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її безоплатно у власність під будівлями, які належать сільськогосподарському кооперативу на підставі свідоцтва про право власності, оскільки дані земельні ділянки можуть перебувати у користуванні на умовах оренди або бути придбані (викуплені) згідно вимог ст. 128 Земельного кодексу України.

Головним управлінням статистики у Хмельницькій області в листі від 03.04.2017р. №14.210/417 повідомлено, що в Загальному класифікаторі підприємств та організацій (ЗКПО), ведення якого здійснювалося до 1994р. значилося підприємство „Колхоз им. Чапаева Славутский район» (код 03789502). Рішенням виконавчого комітету районної ради від 10.04.1995р. №257-Д вказане підприємство було перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва та від 07.02.1997р. №31 - у спілку селян співвласників „Улашанівська» із тим самими кодом. В подальшому в ході проведення реформи агропромислового комплексу розпорядженням Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28.03.2000р. №160 підприємство було реорганізовано у сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» із тим самим кодом.

На запит сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський» Улашанівською сільською радою листом від 26.06.2017р. №188 було повідомлено, що державний акт на право колективної власності на землю серія ХМ №0040 в період з жовтня 2015р. по червень 2017р. не скасовувався; рішення Улашанівської сільської ради про передачу землі в колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не скасовувалося в період з жовтня 2015р. по червень 2017р.; земельна ділянка площею 6,119 га кадастровий номер 6823987700:01:005:0001 не вилучалася, Улашанівська сільська рада є розпорядником земель на підставі Закону України від 01.01.2013р. щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Міськрайонним управлінням у Славутському районі та м. Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в листі від 29.06.2017р. №163/120-17 повідомлено, що згідно даних державного земельного кадастру державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельну ділянку площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001) не здійснювалася; державний акт на право колективної власності на землю серія ХМ №0040, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6 не скасовувався; інформація щодо скасування рішення Улашанівської сільської ради народних депутатів №11 від 03.07.1998р. в Управлінні відсутня; інформація щодо прийняття рішення про припинення права колективної власності на земельну площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001) в управлінні відсутня.

Аналогічну інформацію з приводу спірної земельної ділянки надано Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області в листі від 04.07.2017р. №31-22-0.62-6825/2-17.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001) від 08.06.2017р. №НВ-6804914622017 в графі форма власності зазначено, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. В той же час у відомостях про право власності передбачено, що власником земельної ділянки є Улашанівська сільська рада на підставі рішення Улашанівської сільської ради №4/13 від 24.03.2010р. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач посилаючись на те, що Улашанівська сільська рада неправомірно зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, чим порушила законні права сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський» , який є правонаступником селянської спілки власників „Улашанівський» та являється власником нерухомого майна, що розташоване на вказаній земельній ділянці, звернувся з позовом про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, загальною площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент звернення з позовом до суду) визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 6,119 га, кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в якості підстави набуття права власності на земельну ділянку вказує на те, що він є правонаступником реорганізованої селянської спілки власників „Улашанівська» , тому до нього перейшли усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, в тому числі право власності на земельну ділянку. Також, позивач зазначає, що ним набуто право власності на нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, що перебувала у власності селянської спілки власників „Улашанівська» , що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серія ХМ 0040 від 07.09.1999р., тому в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до позивача, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України 1990р.).

Як слідує з положень ст. 60 ЗК України 1990р. землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Стяттями 22, 23 ЗК України 1990р. було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Як вбачається з матеріалів справи, селянській спілці власників „Улашанівка» (с. Улашанівка Славутського району Хмельницької області) було передано у колективну власність 873,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 07.09.1999р. Серія ХМ 0040. Землю передано відповідно до рішення Улашанівської сільської ради від 03.07.1998р. №11.

Згідно плану границь землекористування (експлікація земель), який є додатком до державного акту, у колективній власності селянської спілки власників „Улашанівка» перебували земельні ділянки під будівлями і дворами загальною площею 20,2 га, серед яких під №4 позначено господарський двір площею 6,2 га (спірна земельна ділянка).

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що спірна земельна ділянка на карті позначена як господарський двір.

Із протоколу загальних зборів членів ССВ „Улашанівська» №2 від 25.01.2000р. вбачається, що загальними зборами було прийнято рішення про реформування ССВ „Улашанівська» шляхом перетворення в сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» згідно установчого договору.

Відповідно до п. 1.1. установчого договору від 25.01.2000р. кооператив є правонаступником реформованого господарства ССВ „Улашанівський» усіх її майнових, немайнових, трудових прав і обов'язків.

Із протоколу засідання комісії з організації і вирішення майнових питань від 21.05.2001р., затвердженого загальними зборами від 22.05.2001р. вбачається, що 25.12.1998р. колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва було реформовано у спілку селян власників „Улашанівська» , а 28.03.2000р. ССВ „Улашанівська» перереєстрована у сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» . Вирішено, що згідно установчих документів при перереєстрації вважати правонаступником реорганізованого КСП ім. Чапаєва сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» .

Як вбачається із довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області від 03.04.2017р. №14.210/417 в ході проведення реформи агропромислового комплексу розпорядженням Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28.03.2000р. №160 ССВ „Улашанівська» було реорганізовано у сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» із тим самим кодом: 03789502.

Таким чином, в ході проведення реформи агропромислового комплексу, селянська спілка власників „Улашанівська» була реорганізована (реформована шляхом перетворення) у сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» . Тобто ССВ „Улашанівська» не припипила свою діяльність як юридична особа, а лише змінила свою назву та існує на даний час у формі СК „Улашанівський» . Зазначене підтверджується також інформацією з ЄДРПОУ (довідка Головного управління статистики у Хмельницькій області від 03.04.2017р. №14.210/417), в якому станом на 03.04.2017р. за ідентифікаційним кодом 03789502 значиться сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» . При цьому, датою первинної реєстрації юридичної особи є 10.04.1995р. (рішення виконавчого комітету районної від 10.04.1995р. №257-Д, на підставі якого підприємство „Колхоз им. Чапаева Славутский район» (код 03789502) було перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва).

Положеннями ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції чинній на момент перетворення ССВ „Улашанівська» ) передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення містилися в п. 7 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні» (чинного на момент перетворення ССВ „Улашанівська» ).

Отже, СК „Улашанівський» є повним правонаступником усіх прав та обов'язків ССВ „Улашанівка» .

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Як слідує з протоколу загальних зборів членів ССВ „Улашанівська» №3 від 25.01.2000р. загальними зборами було прийнято рішення про передачу сільськогосподарському кооперативу „Улашанівський» як правонаступнику усіх земельних та майнових прав і обов'язків реформованої спілки „Улашанівська» , зокрема, господарські двори (8,4 тис. грн.).

Діючий на той момент Земельний кодекс України 1990р. не містив визначення господарських дворів. Однак з аналізу плану границь землекористування (експлікація земель) ССВ „Улашанівка» слідує, що у колективній власності селянської спілки власників перебували земельні ділянки під будівлями і дворами, а на карті вказані земельні ділянки позначено як господарські двори.

Таким чином, до позивача, як правонаступника ССВ „Улашанівка» перейшло право власності на господарські двори, тобто на земельні ділянки під будівлями і дворами, в тому числі і на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 28 Земельного кодексу України 1990р. право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Ради народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.

Таким чином, реорганізація юридичної особи шляхом її перетворення (реформування) не входить до переліку підстав для припинення права колективної власності на земельну ділянку, визначених ст. 28 Земельного кодексу України 1990 р.

Згідно зі ст. 140 Земельного кодексу України 2001 р. підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, сама по собі реорганізація шляхом перетворення ССВ „Улашанівка» у СК „Улашанівський» не означає припинення права колективної власності на землю селянської спілки власників та її правонаступника, оскільки перетворення юридичної особи не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених як ст. 28 чинного на той час Земельного кодексу України 1990 р., так і ст. 140 чинного на сьогодні Земельного кодексу України.

Як вбачається з листів Міськрайонного управління у Славутському районі та м. Нетішині Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в листі від 29.06.2017р. №163/120-17 та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в листі від 04.07.2017р. №31-22-0.62-6825/2-17 державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельну ділянку площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001) не здійснювалася; державний акт на право колективної власності на землю серія ХМ №0040, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6 не скасовувався; інформація щодо скасування рішення Улашанівської сільської ради народних депутатів №11 від 03.07.1998р. та інформація щодо прийняття рішення про припинення права колективної власності на земельну площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001) в управлінні відсутня.

Також Улашанівською сільською радою листом від 26.06.2017р. №188 було повідомлено, що земельна ділянка площею 6,119 га, кадастровий номер 6823987700:01:005:0001 не вилучалася.

Таким чином, на даний час у встановленому законом порядку право власності на землю, оформлене Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ №0040 від 07.09.1999р., не припинилося. Виданий ССВ „Улашанівка» Державний акт на право колективної власності на землю на даний час є чинним, а правонаступником ССВ „Улашанівка» , і відповідно, власником вказаної землі є СК „Улашанівський» .

Згідно з п. 1 Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогоподарським підприємствам та організаціям» №720/95 від 08.08.1995р. паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Земельний кодекс України 1990р. та законодавство про паювання (Укази Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994р. №666/94, „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995р. № 720/95) не містили положень про правовий режим несільськогосподарських угідь КСП.

Положеннями ч. 2 ст. 22 ЗК України 2001р. визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Спірна земельна ділянка входить у масив земельних ділянок, переданих ССВ „Улашанівка» у колективну власність згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 07.09.1999р. Серія ХМ 0040 та належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, зокрема, до їх виду несільськогосподарські угіддя, тобто до земель під сільськогосподарськими будівлями і дворами. Таким чином, спірна земельна ділянка не підлягала розпаюванню та залишилася у колективній власності ССВ „Улашанівка» , правонаступником якої є СК „Улашанівський» .

В матеріалах справи наявний перелік об'єктів, які не підлягали паюванню (додаток до протоколу засідання комісії з організації вирішення майнових питань №3 від 17.05.2001р., затвердженого загальними зборами від 22.05.2001р.), серед яких господарські двори, тобто земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами.

Отже, при перетворенні ССВ „Улашанівка» в СК „Улашанівський» до останнього перейшло, зокрема, право власності на землю, в тому числі і на спірну земельну ділянку, що залишилась не розпайованою, та яке не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством.

Діючим на теперішній час законодавством України, зокрема Земельним кодексом України не передбачено такої форми власності на землю як колективна, а також не передбачено порядку переоформлення права колективної власності в інші форми власності чи за іншими суб'єктами.

В той же час зміст права власності на землю, згідно з частини 1 статті 78 Земельного кодексу України, залишився незмінним. І таке право в Україні гарантується (стаття 1 Земельного Кодексу України).

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, відсутність в чинному законодавстві положень щодо правового регулювання такої форми власності на землю як колективна, яка існувала на момент набуття позивачем права власності на землю не може бути підставою для припинення такого права. Враховуючи, що набуте у встановленому порядку право власності не може припинитися автоматично, тобто поза визначеними законодавством процедурами, суд доходить висновку про наявність в СК „Улашанівський» , як правонаступника ССВ „Улашанівка» права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, загальною площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області право на яку підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ №0040 від 07.09.1999р.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача передавального акта, як це визначено п. 17 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільсьгосподарських підприємств, оскільки даний Порядок був затверджений 14.03.2001р., тобто після прийняття загальними зборами членів ССВ „Улашанівська» рішення про реформування ССВ „Улашанівська» шляхом перетворення в сільськогосподарський кооператив „Улашанівський» (рішення №2 від 25.01.2000р.), затвердження установчого договору про створення та діяльність СК „Улашанівський» від 25.01.2000р. та прийняття розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28.03.2000р. №160, на підставі якого здійснено реорганізацію ССВ „Улашанівська» .

Крім того, з аналізу ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство» та ст. 37 ЦК УРСР 1963р. (чинного на момент перетворення ССВ „Улашанівка» в СК „Улашанівський» ) слідує, що за роздільним актом (передаточним балансом) передаються до новостворених юридичних осіб майно (права і обов'язки) при злитті та поділі юридичних осіб. Проте, ССВ „Улашанівка» було реорганізовано шляхом перетворення в СК „Улашанівський» , до якого відповідно до положень ч. 6 ст. 31 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство» всі майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При цьому, складання передаточного балансу під час перетворення юридичної особи чинним на той момент законодавством не вимагалося.

Також як вбачається із протоколу розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельних сертифікатів по Улашанівській сільській раді від 01.11.2006р. за підписом сільського голови, розподіл земельних часток (паїв) здійснювався саме із земель колективної власності сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський» , що підтверджує набуття позивачем прав на всі земельні ділянки згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ХМ №0040 від 07.09.1999р. в порядку правонаступництва.

З приводу наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001) від 08.06.2017р. №НВ-6804914622017, в якому зазначено що власником земельної ділянки є Улашанівська сільська рада на підставі рішення Улашанівської сільської ради №4/13 від 24.03.2010р., судом береться до уваги таке.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак у витязі з Державного земельного кадастру від 08.06.2017р. №НВ-6804914622017 у графі „форма власності» зазначено, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Крім того, як вбачається з листа Улашанівської сільської ради від 26.06.2017р. №188 рішення Улашанівської сільської ради про передачу землі в колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не скасовувалося в період з жовтня 2015р. по червень 2017р.; земельна ділянка площею 6,119 га кадастровий номер 6823987700:01:005:0001 не вилучалася.

Таким чином, рішення Улашанівської сільської ради №4/13 від 24.03.2010р., яке як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру зазначено підставою для виникнення права власності на землю було прийнято при наявності чинного рішення Улашанівської сільської ради про передачу землі в колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №11 від 03.07.1998р., на підставі якого видано Державний акт на право колективної власності на землю серія ХМ №0040 від 07.09.1999р.

Разом з тим, рішення Улашанівської сільської ради №4/13 від 24.03.2010р. в матеріалах справи відсутнє. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що про наявність правовстановлюючих документів в Улашанівської сільської ради на спірну земельну ділянку йому невідомо.

Враховуючи, що ОСОБА_9 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є правоустановлюючим документом на земельну ділянку, ним не може підтверджуватися право власності на землю, а відтак, не може бути доказом того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

Положеннями ст. 5 Земельного кодексу України 1990р. передбачалося, що землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Однак, як було встановлено судом, ССВ „Улашанівка» не ліквідована, а була реорганізована шляхом перетворення в СК „Улашанівський» . Тобто, лише у випадку ліквідації ССВ „Улашанівка» спірна земельна ділянка могла бути передана у відання Улашанівської сільської ради.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним набуто право власності на нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, що перебувала у колективній власності селянської спілки власників „Улашанівська» , тому вважає, що в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до позивача, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 120 ЗК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 377 ЦК Україїни (в редакції на момент оформлення права власності на нерухоме майно) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Вказані норми законодавства регулюють випадки, коли мало місце набуття права власності на підставі договору про відчуження нерухомого майна. Однак, в даному випадку позивач набув право власності на будівлі не на підставі договору, а в порядку реалізації ним своїх майнових прав, набутих на підставі викупу в колишніх членів КСП майнових сертифікатів, а саме шляхом виділення йому відповідного майна з пайового фонду ССВ „Улашанавка» , що не є договором в розумінні положень чинного законодавства.

При цьому, як було встановлено судом, спірна земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, яке належить позивачу, не підлягала розпаюванню, а відтак залишилася у колективній власності ССВ „Улашанівка» .

Таким чином, оскільки власниками придбаних майнових сертифікатів були селяни - фізичні особи, в той час як власником землі, що знаходиться під нерухомим майном була ССВ „Улашанівка» - юридична особа, неприпустимим є автоматичний перехід права власності на землю відповідно до положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, як підставу набуття права власності на землю.

Також суд вважає некоректним посилання позивача на ст. 30 ЗК України 1990р. (в редакції, що діяла на момент реорганізації), як на підставу переходу до нього права власності на земельну ділянку під час переходу права власності на будівлі, оскільки позивач набув право власності на будівлі, розміщені на спірній земельній ділянці лише у березні 2009р., а не під час реорганізації.

З приводу посилання відповідача на те, що на момент набуття права власності на будівлі, і на даний час діє мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що унеможливлює задоволення позову про визнання права власності судом враховується таке.

Мораторій передбачає заборону купівлі-продажу та іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в той час як спірна земельна ділянка не відчужувалася, а набулася в порядку правонаступництва.

Крім того, мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення був введений з набранням чинності Земельного кодексу України 2001р., тоді як на момент перетворення ССВ „Улашанівка» в СК „Улашанівський» та переходу права власності на спірну земельну ділянку до позивача такої заборони взагалі не існувало.

Враховуючи зазначене, перехід права власності на несільськогосподарські угіддя не суперечить мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення (пункт 15 Розділу Х Перехідні положення ЗК України), оскільки і буквальне, і цільове тлумачення положень норм про встановлення мораторію вказує, що він не поширюється на даний спір за існуючих обставин переходу права власності на земельну ділянку.

Також суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що лише члени ССВ „Улашанівка» , яким належала спірна земельна ділянка на праві спільної часткової власності могли нею розпоряджатися.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Як було встановлено судом, спірна земельна ділянка входить у масив земельних ділянок, переданих ССВ „Улашанівка» у колективну власність згідно Державного акту від 07.09.1999р.

Під час проведення паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям члени ССВ „Улашанівка» члени селянської спілки власників реалізували своє право власності шляхом отримання майнових паїв на землі, які підлягали паюванню. Натомість спірна земельна ділянка відносилася до земель під будівлями і дворами, тому не підлягала паюванню і залишилася у колективній власності ССВ „Улашанівка» , правонаступником якої є СК „Улашанівський» .

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши клопотання СК „Улашанівський» про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, рішенням третьої сесії Улашанівської сілької ради VII скликання №4 від 28.12.2015р. було відмовлено сільськогосподарському кооперативу „Улашанівський» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність під будівлями, які належать сільськогосподарському кооперативу на підставі свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що дані земельні ділянки можуть перебувати у користуванні на умовах оренди або бути придбані (викуплені) згідно вимог ст. 128 Земельного кодексу України.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку не зміг зареєструвати своє право власності на спірну земельну ділянку.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

У межах вироблених Європейським судом підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно, так і активи громадянина, включаючи право вимоги з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно можливості ефективного здійснення свого права власності у майбутньому. ЄСПЛ приходить до висновку, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, як вимога, що може вважатись активом, якщо така має обґрунтовану законну підставу, зокрема чинну правову норму.

Таким чином, статтю першу зазначеного Першого протоколу слід застосовувати щодо захисту правомірних, законних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала підстави вважати що таке буде прийнятим та розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності правомірних очікувань у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Таким чином, правомірні законні очікування - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги СК „Улашанівський» про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, загальною площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради є правомірними та обгрунтованими.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд бере до уваги таке.

За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

В даному випадку предметом спору є вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку, заявлена на підставі ст. 392 ЦК України. Норма даної статі передбачає право власника майна на звернення до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту ст. 392 ЦК України вбачається, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна, власником якого є позивач.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який має підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. В даному випадку відповідачем по справі є Улашанівська сільська рада, яка не визнає право власності позивача на спірну земельну ділянку, посилаючись на те, що право власності на нерухоме майно в порядку правонаступництва не виникає автоматично, а повинно бути передано в установленому порядку (передавальний акт) та потребує державної реєстрації, з якою законодавство пов'язує момент виникнення права власності на таке майно. При цьому, сільська рада вважає себе розпорядником спірної земельної ділянки, яка знаходиться на її території.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно. ЦК України, визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, водночас не визначає конкретних доказів, якими останній має підтверджувати своє суб'єктивне право. Такими доказами відповідно до норм процесуального законодавства України (ст. 73 ГПК України) є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Насамперед підтверджувати наявність права власності в судовому процесі можуть правовстановлюючі документи.

Позивачем на підтвердження наявності у нього права власності на спірну земельну ділянку надано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №0040 від 07.09.1999р., виданий ССВ „Улашанівка» , правонаступником якої є СК „Улашанівський» . Враховуючи, що вказаний Державний акт на даний час не скасований та є чинним в частині земельних ділянок, які не підлягали паюванню, позивачем доведено наявність у нього права власності на земельну ділянку площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради.

У ст. 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У ч. 2 вказаної статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватися і на інші категорії вимог, хоча це прямо й не зазначено в законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову (п. 5.1. постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» .

В даному випадку предметом позову є вимога власника про визнання в судовому порядку його права власності на майно (земельну ділянку), оскільки таке право не визнається відповідачем, що позбавляє позивача можливості в установленому законом порядку зареєструвати своє право власності на належну йому земельну ділянку.

Судом враховуються, що оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність (абз. 3 п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» ).

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що на даний час позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, в даному випадку відсутні підстави для застосування позовної давності, та фактичного позбавлення права власності на земельну ділянку, що в свою чергу буде суперчити ч. 4 ст. 41 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем доведено наявність у нього права власності на земельну ділянку площею 6,119 га (кадастровий номер 6823987700:01:005:0001), яке перейшло до нього в порядку правонаступництва, з огляду на те, що позивачу було відмовлено в надані дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо оформлення права власності на спірну земельну, позовні вимоги про визнання за СК „Улашанівський» права власності на земельну ділянку площею 6,119 га, яка знаходиться на території Улашанівської сільської ради підлягають задоволенню.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та додаткових пояснень позивачем не заявлялася вимога про стягнення на його користь судового витрат, зокрема судового збору.

За таких обставин, при ухвалені рішення суд не здійснює розподіл судових витрат.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до суду після ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов сільськогосподарського кооперативу "Улашанівський", с. Улашанівка, Славутський район, Хмельницька область до Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, с.Улашанівка, Славутський район, Хмельницька область про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за сільськогосподарським кооперативом "Улашанівський" (Хмельницька область, Славутський район, с. Улашанівка, вул. Чапаєва, б. 1, код ЄДРПОУ 03789502) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6823987700:01:005:0001, загальною площею 6,119 га, яка занаходиться на території Улашанівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 22.02.2018р.

Головуючий суддя О.Є. Танасюк

Суддя М.Є. Муха

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, сільськогосподарський кооператив "Улашанівський"(30070, Хмельницька обл., Славутський р-н., с. Улашанівка, вул. Чапаєва, б. 1) рек. з повід.

3 - відповідачу, Улашанівська сільська рада Славутського району (30070, Хмельницька обл., Славутський р-н., с. Улашанівка, вул. Перемоги, б.4) рек. з повід.