Постанова

від 20.02.2018 по справі 826/17609/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №826/17609/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4606/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Троян Н.М. та Бужак Н.П.)

у справі № 826/17609/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів

до відповідачів Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

07 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо ненадання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а саме 160 649 грн. відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 08.11.2012 № 913/15-308 з Державного бюджету України;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку (філія АБ Південний м. Київ, МФО 320917. р/р 2600431449601) у розмірі 160 649 грн., відповідно до акта документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 08.11.2012 № 913/15-308 з Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо ненадання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів , а саме 160 649,00 (сто шістдесят тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., відповідно до акта документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 08.11.2012 року № 913/15-308; зобов'язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у відповідності до вимог законодавства підготувати належний висновок та надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Український науково-дослідний інститут по будівництву трубопроводів , а саме 160 649, 00 (сто шістдесят тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., відповідно до акта документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 08.11.2012 року № 913/15-308.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили про невідповідність відомостей, вказаних у листі Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 грудня 2013 року № 14691 відомостям, зазначеним в акті перевірки від 08.11.2012 № 913/15-308, а саме: в листі вказано про подання контролюючим органом до розпорядника бюджетних коштів висновку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ Торговий дім Укрндібт на загальну суму 181 537 грн. (за червень 2010 року у розмірі 65 600 грн. та за грудень 2010 року у розмірі 115 937 грн.), тоді як в акті перевірки зазначено про наявність у платника податку права на відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 160 649 грн. (за червень 2010 року у сумі 38 113 грн. та за грудень 2010 року у сумі 122 536 грн.). При цьому суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що зазначена в листі сума ПДВ - 181 537 грн. не підлягає відшкодуванню позивачу в зв'язку з порушенням останнім п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Розгляд справи просив здійснювати за участю його представника. В обґрунтування вимог касаційної скарги послався на те, що в листі від 05 грудня 2013 року № 14691 допущено описку та помилково зазначено суму, що підлягає відшкодуванню 181 537 грн., про що на адресу платника податку було направлено відповідний лист від 19.12.2013 № 15842/10/26-54-15-01-22, в якому зазначено вірну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню позивачу - 160 649 грн. (за червень 2010 року у сумі 38 113 грн. та за грудень 2010 року у сумі 122 536 грн.). Звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що зазначені вище листи помилково були розцінені судами попередніх інстанцій як висновки, що направлялися розпоряднику бюджетних коштів для здійснення відшкодування та наголошує на тому, що контролюючим органом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на виконання вимог податкового законодавства було подано відповідні висновки, в яких зазначено вірні суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню ТОВ Торговий дім Укрндібт (160 649 грн.) на підтвердження чого відповідач надав суду відповідні докази, що не були досліджені та яким не надавалась правова оцінка судами попередніх інстанцій.

Товариство своїх заперечень на касаційну скаргу не надало.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 26 березня 2014 року касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 05 травня 2014 року відкрито касаційне провадження.

16 січня 2018 року справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.02.2018 12 год. 00 хв.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ Торговий дім Укрндібт бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку у сумі 103 713, 00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за червень 2010 року, грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2012 № 913/15-308 (а.с. 15-30).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування в сумі 181 537, 00 грн., (за червень 2010 року в розмірі 65 600, 00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 115 837, 00 грн.).

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 160 649 грн., у декларації за червень 2010 року (з уточненнями) в сумі 38 113, 00 грн. та грудень 2010 року (з уточненнями) в сумі 122 536,00 грн.

Через те що підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 160 649 грн. на розрахунковий рахунок підприємства не поступила, позивач звернувся до відповідача з листами від 09 січня 2013 року № 003 та від 20 лютого 2013 року № 099, в яких просив прискорити виплату відшкодування ПДВ згідно з актом перевірки від 08.11.2012 № 913/15-308 (а.с. 31, 32).

Листом від 13.03.2013 року №5960/10/1530-24 відповідач повідомив позивача про те, що останньому може бути відшкодовано суму ПДВ у розмірі 160 649 грн. та зазначив, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було висунуто вимогу про призупинення здійснення бюджетного відшкодування ТОВ Торговий дім Укрндібт , оскільки у СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110050000022 від 18.12.2012, щодо правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень та грудень 2010 року (а.с. 33).

Листом від 07 червня 2013 року № 286/10/15.3-24 податковий орган повідомив позивача про те, що постановою слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ст. лейтенанта міліції Гачевського І.Ю. від 16.04.2013 закрито кримінальне провадження №32012110050000022 від 18.12.2012 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (за відсутністю подій кримінального правопорушення) (а.с. 35, 36).

Листом від 05.12.2013 року №14691/10/2654150122 ДПІ повідомило позивача про те, що контролюючим органом подано до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновки щодо надання бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ Торговий дім Укрндібт на загальну суму 181 537 грн. (за червень 2010 року - 65 600 грн., за грудень 2010 року - 115 937 грн.) (а.с. 75).

Листом від 19 грудня 2013 року № 15842/10/26-54-15-01-22 заявник касаційної скарги повідомив позивача про те, що у листі від 05.12.2013 року №14691/10/2654150122 контролюючим органом допущено описку та зазначено невірну суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачу - 181 537 грн. (за червень 2010 року - 65 600 грн., за грудень 2010 року - 115 937 грн.), при цьому ДПІ просила платника прийняти вказаний вище лист у новій редакції, згідно якої контролюючим органом подано до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновки щодо надання бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ Торговий дім Укрндібт на загальну суму 160 649 грн. грн. (за червень 2010 року у сумі 38 113 грн. та за грудень 2010 року у сумі 122 536 грн.) (а.с. 80).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до

Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого

звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.11 зазначеної статті встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з п. 200.12, 200.13 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в

ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Скаржник посилається на те, що ним було сформовано та направлено на адресу розпорядника бюджетних коштів висновки щодо бюджетного відшкодування позивачу сум податку на додану вартість згідно акту перевірки від 08.11.2012 № 913/15-308 на загальну суму 160 649 грн., що на його думку свідчить про безпідставність, заявлених у даній справі, позовних вимог.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги вищенаведені доводи скаржника, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ні до суду першої, ні до судів апеляційної та касаційної інстанцій не надано жодних належних доказів на підтвердження вищевикладеного.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, як суб'єктом влад них повноважень не доведено та не підтверджено належними доказами відсутність його протиправної бездіяльності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова