Постанова

від 20.02.2018 по справі 809/117/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №809/117/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря: Калініна О.С.

учасники справи:

представник відповідача - Пазинюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 (судді Гуляка В.В., Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 809/117/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квант-Агро ЛТД

до Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Квант-Агро ЛТД (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області (далі ДПІ).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ безпідставно дійшло висновку про те, що Товариство порушило вимоги чинного законодавства під час визначення суми податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з іншим господарськими товариством, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012.

Постановою Івано-Франківський окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 26.12.2012 №0000862301, №0000872301та №0000882301.

Не погодившись з постановою апеляційного суду ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківський окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2013 року. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає, що апеляційним судом прийнято законне та обґрунтоване рішення.

16.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної невиїзної перевірки Товариства з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків ПП Імпел за період з 01.07.2011 до 31.12.2011, ДПІ складено акт за №1374/22-0/30760570 від 12.12.2012.

В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено наступні порушення :

- пункту 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень, листопад та грудень 2011 року в сумі 316 471 грн;

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 63 714 грн;

- завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 8 651 грн.;

- пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ та IV квартали 2011 року в сумі 44 760 грн.

На цій підставі відповідачем 26.12.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення :

- №0000862301 про збільшення суми грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість на 395589 гривень, в тому числі 316471 гривня за основним платежем та 79118 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями,

- №0000872301 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 12 місяців 2011 року на суму 90456 гривень, в тому числі 72365 гривень сума завищення та 18091 гривень штрафних (фінансових) санкцій

- №0000882301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 558950 гривень, в тому числі 447160 гривень за основним платежем та 111790 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач мотивує тим, що господарські операції Товариства та ПП Імпел не мали реального характеру та носили фіктивний характер; надані позивачем документи не підтверджують фактичного виконання укладених угод; ПП Імпел не мало можливості здійснювати господарську діяльність щодо продажу Товариству товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції послався на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт придбання Товариством у ПП Імпел товарів, робіт та послуг та використання позивачем придбаних будівельних матеріалів, підрядних робіт та послуг в своїй господарській діяльності.

Скасувавши постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків внаслідок виконання угод, укладених між Товариством та ПП Імпел підтверджується матеріалами справи, а саме, первинними документами бухгалтерського обліку, наданими позивачем. При цьому суд зазначив, що як Товариство так і ПП Імпел на час укладення господарського договору і його виконання були діючими суб'єктами господарювання.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 138, 139, 198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть, зокрема, свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку, тощо.

В той же час, матеріалами справи встановлено, що позивач при визначенні своїх податкових пільг враховував результати господарських операцій, здійснених між ним та ПП Імпел та внаслідок яких Товариством придбавались товари будівельного призначення та послуги.

В підтвердження обґрунтованості своїх висновків щодо відсутності належних доказів фактичного здійснення господарських операцій між Товариством та ПП Імпел відповідач надав матеріали перевірок по ланцюгу постачання : ПП Імпел , ТзОВ Піон+ та ПП Наладка .

З наданих відповідачем доказів вбачається, що ПП Імпел не тільки не здійснювало з цими підприємствами господарської діяльності щодо придбання товарів та послуг, в подальшому реалізованих Товариству, а й те, що ПП Імпел , ТзОВ Піон+ та ПП Наладка взагалі не мали можливості здійснювати господарську діяльність по цим операціям враховуючи реальний час їх здійснення та через відсутність трудових ресурсів, технічного персоналу, транспортних засобів, матеріальної бази, тощо.

Здійснивши системний аналіз доказів, залучених до матеріалів справи, оцінивши показання свідків, допитаних під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані Товариством первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ДПІ що господарські операції Товариства та ПП Імпел не мали реального характеру та носили фіктивний характер.

Натомість, судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 скасувати, залишивши в силі постанову Івано-Франківський окружного адміністративного суду від 07.06.2013.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова