Постанова

від 06.06.2007 по справі 11/15/06-14/285/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/15/06-14/285/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 червня 2007 р.                                                                                   № 11/15/06-14/285/06  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Козир Т.П.,Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

ВАТ “Український графіт” таДП “Придніпровська залізниця”

на  постановувід 15.02.2007 р. Запорізькогоапеляційного господарського суду

у  справі№ 11/15/06-14/285/06

за  позовомДП “Придніпровська залізниця”(надалі –Залізниця)

доВАТ “Український графіт”(надалі –Товариство)

простягнення 8530 грн.

за участю представників:

від позивача-  Кучерук А.В.

від відповідача-  Хачаянц М.Г.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2005 р. Залізниця звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення 8530 грн. штрафу, нарахованого за неправильне зазначення в залізничній накладній коду вантажоодержувача.

Товариство проти задоволення позову заперечувало.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р., позов задоволено: стягнуто з Товариства на користь Залізниці 8530 грн. штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2006 р. рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За наслідком нового розгляду справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2006 р. (суддя Хоролець Т.Г.) позов задоволено: стягнуто з Товариства на користь Залізниці 8530 грн. штрафу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. (судді: Коробка Н.Д., Шевченко Т.М., Юхименко О.В.) резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2006 р. викладено у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Залізниці 3000 грн. штрафу, а в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Також, Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що Товариством (вантажовідправник) було допущено передбачене ст. 24 Статуту залізниць України порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній коду вантажоодержувача вантажу, що є підставою для покладення відповідальності, встановленої ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України (надалі –Статут). Поряд з цим, апеляційний господарський суд скористався наданим правом та зменшив розмір штрафу, що підлягав стягненню.

Покладені в основу постанови апеляційного господарського суду висновки слід визнати законними та обґрунтованими.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у вересні 2005 р. за залізничною накладною № 45223943 Товариством на адресу вантажоодержувача –ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського” на станцію Горяїнове Придніпровської залізниці у вагоні № 67868240 було відвантажено вантаж. Відповідно до акту загальної форми від 22.09.2005 р. встановлено невірне зазначення у накладній коду вантажоодержувача вантажу.

Відповідно до ст. 122 Статуту відповідальність вантажовідправника перед залізницею у вигляді штрафу, встановленого ст. 118 Статуту, настає за неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (надалі –Правила), вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то “Відправник” –зазначається точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код; “Його поштова адреса –зазначається поштова адреса відправника із назвою міста або населеного пункту, району, вулиці та номера будинку. Графи перевізних документів “Одержувач” і “Його поштова адреса” заповнюються у порядку, передбаченому для графи “Відправник”.

Пунктом 5.5 Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту.

Факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній коду одержувача встановлено господарськими судами, підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, вантажовідправник повинен нести передбачену ст. ст. 118, 122 Статуту відповідальність у вигляді сплати штрафу, що правомірно враховано судами.

Поряд з цим, висновок апеляційного господарського суду про необхідність зменшення штрафу, що підлягає до стягнення, відповідає положенням ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також приписам ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, відповідно до яких розмір штрафу може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд апеляційної інстанції надав належну юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ВАТ “Український графіт” та ДП “Придніпровська залізниця” залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. у справі № 11/15/06-14/285/06 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

                                                                                                        С. Самусенко