Постанова

від 15.02.2007 по справі 11/15/06-14/285/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/15/06-14/285/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.07                                                                                       Справа №11/15/06-14/285/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Соколов А.А.

За участю представників:

позивача: не з'явився  

відповідача:  Гуцуляк А.О., дов. № 015/35 від 01.01.2007 р.;

                       Хачаянц М.Г., дов. № 024/35 від 01.01.2007 р.   

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької  області від  05.12.2006 р. у справі № 11/15/06-14/285/06

про стягнення 8.530,00 грн. штрафу  

встановив:

                 Рішенням господарського суду Запорізької області  від 06.02.2006 р. у справі №11/15/06, залишеним постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. без змін, позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця”,                                м. Дніпропетровськ, (далі - позивач) до відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя, (далі – відповідач) про стягнення  штрафу за неправильно вказаний код одержувача вантажу в  розмірі 8.530,00  грн. задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2006 р. у даній справі вищевказані судові акти скасовані, справа передана до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2006 р. у справі              № 11/15/06-14/285/06 (суддя Хоролець Т.Г.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 8.530,00  грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Керуючись ст. ст. 306, 307 ГК України, ст. ст. 6, 43, 48, 122 Статуту залізниць України, Правилами оформлення перевізних документів, суд першої інстанції визнав позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Не  погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною  скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Вважає, що  господарським  судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно  застосовані норми  матеріального  права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 122 Статуту залізниць України, оскільки ця норма не є закон, кодекс, договір, а ст. ст. 216 та 231 ГК України передбачено, що розмір штрафних санкцій встановлюється тільки законом або договором. Посилаючись на ст. 233 ГК України, відповідач зазначає, що позивач ніяких збитків не зазнав, отже застосування штрафних санкцій взагалі неможливе. Помилка при зазначенні в накладній коду одержувача мала характер випадку, отже вина відповідача відсутня.      

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення  господарського суду  залишити  без  змін, а   апеляційну  скаргу  - без  задоволення. Позивач стверджує, що невірно вказаний код одержувача вантажу не є незначною помилкою. Зазначений код 3168 належить іншому підприємству. Позивач провів всі необхідні заходи по встановленню належного одержувача вантажу і виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Відповідач зі свого боку не виконав зобов'язання належним чином, не вжив належних заходів щодо недопущення порушення.     

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 428 від 14.02.2007 р. справа № 11/15/06-14/285/06 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), судді -  Шевченко Т.М., Юхименко О.В.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки Запорізький апеляційний господарський суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.  

          Представники  відповідача в судовому  засіданні  підтримали  доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Окрім того, представниками відповідача заявлено усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.  

Представники відповідача заявили клопотання про  відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи заслухавши  в судовому  засіданні  представників  сторін,   колегія суддів  не знаходить підстав,  передбачених ст.104 ГПК України, для  зміни  або скасування  рішення  господарського суду,  виходячи з наступного.

У вересні 2005 року відповідач  зі станції "Запоріжжя Ліве" на стацію "Горяїнове", Придніпровської залізниці залізничним вагоном № 67868240 здійснив відправлення вантажу, зазначавши у перевізних документах: залізничній накладній № 45223943 та дорожній відомості отримувача вантажу: ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", його поштову адресу: 49601, м. Дніпропетровськ вул. Маяковського, 3 та код 3168.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої  форми, оформлений  відповідно  до  цього  Статуту  та  Правил  і  наданий залізниці відправником разом з вантажем.  Накладна є  обов'язковою двосторонньою  письмовою формою угоди на перевезення вантажу,  яка укладається між відправником  та  залізницею  на  користь  третьої сторони  -  одержувача.  …  Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Вантаж прибув на станцію призначення - "Горяїнове", згідно з дорожньою відомістю № 45223943 22.09.2005 р. о 8 год. 40 хвил. (цей час вказаний в акті загальної форми № 1464 від 22.09.2005 р. як час прибуття вантажу). При надходженні вантажу на станцію "Горяїнове" було виявлено, що зазначений у накладних та дорожніх відомостях код 3168 не належить ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського". В той же час, тобто 22.09.2005 р. о 8 год. 40 хвил., зі станції "Горяїнове" була направлена телефонограма № 131 на станцію відправлення - "Запоріжжя Ліве", в якій зазначено, що по відправці 45223943 вагоном № 67868240 код одержувача 3168 вказано невірно, слід вказати 3171, чекають підтвердження, що підтверджується витягом з книги телефонограм (а.с. 19, т. 2).

Телеграма-відповідь № 735 від 22.09.2005 р. (а.с. 12 ,т. 1) направлена зі станції відправлення - "Запоріжжя Ліве" 22.09.2005 р. о 12 год. 25 хвил., в якій повідомлено, що слід вважати правильним код вантажоотримувача - 3171. Телеграма направлена на підставі листа відповідача №15-1024 від 22.09.2005 р., підписаного в.о. комерційного директора ВАТ "Український графіт" Бондар Г.П. (а.с. 13 , т. 1). Отже, зазначений лист відповідача про вірний код одержувача був надісланий ним станції відправлення «Запоріжжя Ліве» лише після звернення станції «Горяїнове» з телеграмою про уточнення коду.

Вантаж був виданий представнику ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", Лобань та в його присутності було складено Акт № 1464 (форма ГУ-23) загальної форми (а.с. 9, т. 1), в якому зазначено, що в перевізних документах до вагону        № 67868240 неправильно вказаний код вантажоотримувача. Представник ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" від підпису відмовився, але окремої думки не висловив, про що зроблено запис у зазначеному акті.

Стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно вказаний код одержувача вантажу в  розмірі 8.530,00  грн. стало предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що законодавство про     залізничний     транспорт    загального користування   складається  із   Закону  України  "Про  транспорт",  цього  Закону,  Статуту  залізниць України,  який затверджується  Кабінетом  Міністрів  України,  та   інших   актів законодавства України. Нормативні документи,   що   визначають   порядок   і   умови перевезень,    користування   засобами   залізничного   транспорту загального   користування,   … є обов'язковими для всіх юридичних  і  фізичних  осіб  на  території України.

Перевезення вантажів як вид господарської діяльності врегульовані главою 32 Господарського кодексу України. Статтею 306 п. 5 ГК України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими атами.

За приписами п.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими атами. Сторони можуть передбачати в договорі також інші умови перевезення, що не суперечить законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), на підставі якого затверджуються Правила перевезення вантажів, Технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, інші нормативні акти. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст.ст. 3, 4 Статуту).

На підставі Статуту розроблені і затверджені Правила перевезення вантажів залізничним транспортом України, складовою яких (розділ 4) є Правила оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №863/5084  (далі - Правила) (ст.ст. 6,23,24 Статуту).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження відповідача, про те, що Статут та Правила не є закон, норми матеріального права, хибні.  

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. ст. 6, 122 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до розділу 4 Правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен надати станції навантаження комплект перевізних документів. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Графи комплекту перевізних   документів,   які   заповнюються вантажовідправником перелічені   в   п.   2.1   розділу   4   Правил.   Вантажовідправник   зобов'язаний   зазначити   повне найменування, поштову адресу та цифровий код одержувача, точне найменування станції та залізниці призначення вантажу і код станції.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у відповідності зі ст.118 Статуту, а саме: у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до Інструкції по кодуванню об'єктів станції найменування вантажовідправників, вантажоодержувачів та вантажу на залізниці, затвердженої Міністерством путі повідомлення залізничного транспорту СРСР від 15.05.1970 р (діюча на теперішній час), для кодування об'єктів станції вантажовідправників,    вантажоодержувачів    та    вантажів, які користуються послугами залізниці, застосовується чотирьохзначний код.

Як вбачається з матеріалів справи, код одержувача в залізничній накладній                № 45223943 було вказано не вірно.

Як вже зазначалось вище, код одержувача виправлено на вірний, а саме з зазначеного 3168 на 3171, лише після направлення станцією "Горяїнове " телефонограми на станцію "Запоріжжя Ліве" о 8 год. 40 хвил.

Згідно зі ст. 48 Статуту вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній. Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу. Якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному у накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку у тридобовий термін від дня вручення йому повідомлення.

Статтею 43 Статуту передбачено, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення, для чого необхідно надіслати начальнику станції відправлення заяву про зміну вантажоодержувача з доданням вантажної квитанції або копію письмового чи телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження вантажовідправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу, тобто до прибуття вантажу на станцію призначення.

Відповідач надав лист № 15-1024 від 22.09.2005 р., про зміну коду одержувача лише після звернення станції "Горяїнове" з телефонограмою про уточнення коду, як вже зазначалося вище.

Отже, посилання відповідача на те, що ним самим своєчасно було внесено виправлення  до накладної безпідставні, не приймаються колегією суддів до уваги. Вимога п. 2.1. розділу 4 Правил відносяться до кожної конкретної накладної.

Відповідно до роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 (із змінами і доповненнями) у застосуванні статті 118 Статуту слід  мати  на увазі,  що  штраф  підлягає  стягненню  за  самий  факт  допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення,  так і  на  станції  відправлення   після   пред'явлення   вантажу   до перевезення,  незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Отже твердження відповідача стосовно того, що у зв'язку зі зміною одержувача у залізниці ніяких наслідків (збитків і т.п.) не виникло, не приймається колегією суддів до уваги.

Позивачем було при видачі вантажу складено акт загальної форми № 1464 від 22.09.2005 р.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Статтею зазначений вичерпний перелік складання комерційних актів.

Згідно цієї ж статті в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Підпунком 5.5. Правил закріплено, що якщо  під  час  перевезення вантажу або на станції  його призначення  буде  виявлено  неправильне  зазначення  у  накладній відомостей  про  адресу  одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних  відомостей  засвідчується актом загальної форми, якщо за цим  фактом  не  складався комерційний акт.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Оскільки по суті спір вирішено судом першої інстанції вірно, оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Але, беручи до уваги клопотання відповідача, заявлене в судовому засіданні, на підставі ст. 99 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до 3.000,00 грн., керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, згідно з якою якщо порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, належні до сплати штрафні санкції можуть бути з урахуванням інтересів боржника зменшені судом.

          Відповідно до ст.49 ГПК України  судові  витрати  за подання  апеляційної скарги   покладаються  на заявника.

               На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Український графіт”,            м. Запоріжжя, залишити  без  задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2006 р. у справі № 11/15/06-14/285/06 - без   змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя, на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, 3.000,00 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.