Постанова

від 06.06.2007 по справі 13/459-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/459-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 червня 2007 р.                                                                                   № 13/459-06  

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуСелянського фермерського господарства "Адоніс"

на постановувід 20.02.07 Житомирського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 08.11.06

у справі№13/459-06

господарського судуВінницької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Підгур'ївське"

доСелянського фермерського господарства "Адоніс"

простягнення 20800 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Бушилов В.Д., дов.; Ладика М.П., дов.

від відповідача:Малечко І.П., дов.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Підгур'ївське" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Селянського фермерського господарства "Адоніс" про стягнення 20800 грн. заборгованості за договором №10 від 12.03.04 купівлі-продажу плодових саджанців.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини ненадання йому позивачем сертифікатів якості на придбаний товар та неякісність частини товару. Також відповідач зазначив про наявність форс-мажорних обставин, якими, на його думку, є ненадходження коштів з державного бюджету, виділених Міністерством аграрної політики України за Державною програмою розвитку галузі садівництва України.

Рішенням від 08.11.06 господарський суд Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) позов задовольнив повністю, відхиливши заперечення відповідача.

Постановою від 20.02.07 Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Вечірка І.О. –головуючого, Зарудяної Л.О., Ляхевич А.А.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 12.04.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована недослідженням судами обставин щодо відсутності у відповідача права виробництва та реалізації садивного матеріалу та відповідних сортового і карантинного свідоцтв на спірні саджанці.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі укладено договір №10 від 12.03.04, згідно з яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію –саджанці яблуні в кількості 6000 штук на загальну суму 25800 грн., а відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору. Згідно з п. 4.3 договору поставка продукції проводиться до 30.03.04.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято продукцію –плодові саджанці в кількості 6000 штук на загальну суму 25800 грн., що підтверджується накладною №8 від 12.03.04 та довіреністю ЯЕЦ №308181 від 07.03.04.

У відповідності з п.п. 3.1, 3.2 договору попередня оплата в розмірі 30% від загальної суми договору має бути перерахована на розрахунковий рахунок покупцем до 01.05.04; кінцевий розрахунок здійснюється в гривнях до 01.07.04.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 31.08.04. Тобто відповідач не сплатив позивачу за одержані плодові саджанці 20800 грн.

Задовольняючи позов про стягнення вказаної суми заборгованості, суди виходили з вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають обов'язковість виконання зобов'язань та недопустимість односторонньої відмови від зобов'язань, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суди відхилили доводи відповідача щодо передання йому позивачем товару неналежної якості, визнавши такий факт не доведеним, з огляду на те, що згідно з ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ст.ст. 673, 674 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 675 та ч. 2 ст. 679 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк); якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських, лісових, квітково-декоративних, а також лікарських рослин, на які затверджено державні стандарти, визначають правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу та охороняють їх права, закріплені Законом України "Про насіння і садивний матеріал".

Цим законом у ст. 1 визначено садивний (посадковий) матеріал як рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин; а партію насіння і садивного матеріалу як будь-яку кількість однорідного за якістю насіння і садивного матеріалу, якість яких засвідчується відповідним документом; документом, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу є сертифікат на насіння.

В силу ч. 1 ст. 18 та ч.ч. 5-7 ст. 21 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми. Усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями. У разі, якщо насіння і садивний матеріал не відповідають вимогам заявленої категорії, відповідна державна насіннєва інспекція знижує її до тієї категорії, вимогам якої відповідає насіння, або надає обґрунтовану відмову у видачі сертифіката.

Більш того, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" до суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України. Перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал закріплений у Державному реєстрі виробників насіння і садивного матеріалу.

Стаття 28 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" передбачає, що суб'єкт насінництва та розсадництва гарантує відповідність сортових і посівних якостей насіння та садивного матеріалу, зазначених у відповідних документах, і в разі їх порушення несе відповідальність згідно із законодавством України. Якщо власник реалізованого насіння або садивного матеріалу доведе, що відсутність показників якості насіння і садивного матеріалу, зазначених у частині першій цієї статті, є наслідком не залежних від нього обставин, споживач не може вимагати відшкодування збитків. На придбане насіння і садивний матеріал гарантії діють протягом терміну, визначеного в сертифікаті на насіння.

З аналізу викладених норм вбачається, що будь-який садивний матеріал може бути реалізований лише за наявності сертифікатів, що засвідчують його сортові та посівні якості. Тобто законом встановлено вимоги щодо якості певного садивного матеріалу як товару.

Крім того, реалізація садивного матеріалу може бути здійснена лише особами, яким в установленому порядку надано таке право. І ці особи гарантують відповідність сортових і посівних якостей садивного матеріалу, а відтак обов'язок доведення належної якості проданого садивного матеріалу покладається на продавця.

Як вбачається з рішення і постанови у справі, суди першої та апеляційної інстанції залишили вказані законодавчі норми поза увагою та належним чином не дослідили обставини щодо якості поставленого товару –плодових саджанців. Зокрема, судами не досліджувались умови договору стосовно сортових та посівних якостей плодових саджанців, поставка яких є предметом договору; відповідність цим умовам та вимогам закону фактично поставленої партії садивного матеріалу; а також наявність сертифікатів, що засвідчують їх сортові та посівні якості.

Тобто суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу задовольнити.

2.Рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.06 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.02.07 у справі №13/459-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький