Рішення

від 21.02.2018 по справі 645/5939/16-ц

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5939/16-ц

Провадження № 2/645/115/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.

за участю секретаря судових засідань - Момот О. І.,

учасники справи:

позивач - представник департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради за довіреністю Голубова Оксана Сергіївна,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи - Харківський обласний центр соціально -психологічної реабілітації дітей, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2016 року до суду надійшла позовна заява Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Харківський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що мати та батько ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини - ОСОБА_5, який знаходиться у Харківському обласному центрі соціально - психологічної реабілітації дітей на повному державному забезпеченні. Неповнолітній ОСОБА_5 мешкав разом з матір'ю та її співмешканцем ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. 09.09.2016 року до служби у справах дітей Фрунзенського району надійшла інформація з ХЗОШ № 2, про те, що дитина ОСОБА_5 не відвідує навчальний заклад. Адміністрація закладу намагалась телефоном зв'язатись із співмешканцем матері, але на телефонні дзвінки він не відповідав. Спеціалісти служби відвідали родину, поспілкувались із старшим повнолітнім братом ОСОБА_7, 1996 року народження та телефоном із ОСОБА_6, який повідомив, що всі документи неповнолітнього знаходяться в нього, він піклується про ОСОБА_5 та зобов'язується 13.06.2016 р. прийти до Служби разом з дитиною та документами для вирішення його подальшої долі. 13.06.2016 року неповнолітній ОСОБА_5 був влаштований до Харківського обласного центру соціально - психологічної реабілітації дітей. Мати неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - відбуває покарання в Качанівській виправній колонії № 54 за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Батько - ОСОБА_3 - із родиною не проживає, з дитиною не спілкується. Як вбачається з інформації МДП №15 під наглядом якої перебуває ОСОБА_5,батько дитини не доглядає сина під час хвороби, на прийом до поліклініки не приводить, не цікавиться станом здоров'я та розвитком дитини взагалі. Згідно інформації ХЗОШ № 2, яку неповнолітній відвідував з 01.09.2008 року, мати підтримувала телефонний зв'язок з класним керівником, останній раз відвідувала батьківські збори у 2012-2013 році. Питання щодо доцільності батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Вказані обставини є підставою для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку ст. 164 СК України, а також стягнення аліментів на користь дитячого закладу, де перебуває дитина.

Ухвалою суду від 08 лютого 2017 р. відкрито провадження по справі (а.с. 46).

Представник позивача Голубова О.С., яка діяла на підставі довіреності № 16 від 04.01.2017 р. (а.с. 56) в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Також зазначила, що за її даними батько неповнолітнього ОСОБА_5 його не відвідує.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд не позбавляти його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5

Ухвалою суду від 12 червня 2017 р. за клопотанням представника позивача позовні вимоги Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_4, 3-я особа - Харківський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишено без розгляду. В судовому засіданні ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Пояснила, що на теперішній час вона перебуває в Качанівській виправній колонії № 54 де відбуває покарання, призначене вироком суду. Під час побачення в колонії син казав, що не хоче перебувати в іншій родині чи притулку. Зазначила, що у разі позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, дитині буде краще, вона не заперечує проти позову.

Третя особа - Харківський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей правом на участь представника у судовому засіданні не скористалась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В матеріалах справи міститься заява директора КЗ Харківський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей Жизлової Н.В. про розгляд справи без участі представника та задоволення позовних вимог (а.с. 53).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників та третьої особи, суд дійшов висновку про задоволення вимог з наступних підстав.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі ст.9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України Про охорону дитинства від 21. 06. 2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про охорону дитинства сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Крім цього, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан( ст. 150 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1, виданим 27.06.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Фрунзенського районного управління юстиції в м. Харкові, актовий запис №185 (а.с.9).

Неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13.09.2016 року по теперішній час перебуває в Харківському обласному центрі соціально - психологічної реабілітації дітей на повному державному забезпеченні.

Наказом Служби у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР від 13.09.2016 року № 54, неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, поставлено на облік, як дитину, що опинилась у складних життєвих обставинах (а.с.8).

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року, ОСОБА_4, визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили. (а.с. 34-40)

Статтями 12, 11, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, позивачка за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом, не приймає участі в житті дитини, не цікавиться її життям та не надає матеріальної допомоги.

Так, до матеріалів справи наданий лист КЗОЗ Харківська дитяча поліклініка №15 від 06.10.2016 року № 756, відповідно до якого заклад повідомляє Служб у справах дітей Немишлянського району м. Харкова, що батько хлопчика ОСОБА_3 не доглядає сина під час хвороби, на прийом до поліклініки не приводить, здоров'ям та розвитком дитини не цікавиться. ОСОБА_5 на теперішній час знаходиться в Харківському обласному центрі соціально - психологічної реабілітації дітей (а.с.16).

До матеріалів справи надані листи з Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 ХМ №344 від 09.09.2016 р. та №375 від19.09.2016 року, відповідно до яких, ОСОБА_5 навчається в 9 А класі, залишився без батьківського піклування. Сім'я знаходиться під патронатом служби ,як така, що опинилась в складних життєвих обставинах. З 02.09.2016 року дитина не відвідує зайняття. Дитиною опікувалась мати ОСОБА_4, підтримувала телефонний зв'язок з класним керівником ОСОБА_10, батько ОСОБА_3 дитиною не опікується, його долею не цікавиться (а.с.18-19).

Згідно з висновком Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 06.12.2017 року №704, Управління, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За правилами ст. 19 СК України висновок органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

З матеріалів справи та висновку вбачається, що для вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав, органом опіки та піклування перевірялися умови проживання ОСОБА_5, відповідач на засідання комісії не з*явився, мати перебуває в Качанівській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.

Відповідно до повідомлення Харківського обласного центру соціально - психологічної реабілітації дітей № 12-04/663 від 29 червня 2017 р., неповнолітнього ОСОБА_5, 2002 року народження, його батько ОСОБА_3, 1975 р.н., за час перебування у закладі з 13.09.2016 р. дитину не відвідував (а.с. 112).

В матеріалах справи міститься заява від неповнолітнього ОСОБА_5 відповідно до якої він не заперечую, щоб його батька ОСОБА_3 позбавили батьківських прав, через те, що він не хоче жити з ним вдома.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства - виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін..), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України ).

В рішенні ЄСПЛ по справі "Сахін проти Німеччини" (08.07.2003 року), Європейський суд зазначав, що компетентні національні суди, відмовляючи задовольнити прохання заявника щодо організації побачень з дитиною, посилалися на твердження заявника та матері дитини, показання свідків, на зауваження Вісбаденського (Wiesbaden) управління у справах молоді та на висновки експертів. Вони також взяли до уваги напружені стосунки між батьками і встановили, що контакти не відповідатимуть інтересам дитини. Суд не мав сумніву в тому, що ці підстави були доречними. Однак, на думку Суду, те, що німецькі суди не заслухали дитину, свідчить, що заявника не було достатньою мірою залучено у провадження, пов'язане з наданням доступу до дитини. Необхідно було, щоб компетентні суди, встановивши безпосередній контакт з дитиною, уважно розглянули питання про те, що належним чином відповідає її основним інтересам. Реґіональний суд не повинен був спиратися на розпливчасті показання експерта щодо ризиків, з якими пов'язане опитування дитини, адже суд навіть не розглянув можливості вжити для цього спеціальних заходів, з огляду на ранній вік дитини.

У п. 54 рішення ЕСПЛ Хант проти України ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. ( Справа Савіни проти України від 18 грудня 2008р., МакМайкл проти Сполученого Королівства від 24 лютого 1995 року).

Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина. Не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо. Спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Зібраними по справі доказами підтверджено, що батько дитини не зацікавлений у спілкуванні з нею та її вихованні, не з'являвся на засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, аліменти на утримання спільної дитини не сплачує.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду цієї справи знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своєї позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню, що є беззаперечними підставами для задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на неповнолітню дитину суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, відповідач не надає матеріальну допомогу сину.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться у Харківському обласному центрі соціально - психологічної реабілітації дітей на повному державному забезпеченні.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

На виконання вимог ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан відповідача, стан здоров'я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи, що у відповідача нерегулярний, мінливий дохід, та враховуючи, що прожитковий мінімум на дитину в 2018 рік в Україні віком від 6 років: з 1 січня 2018 року по 30 червня - 1860 гpивeнь; суд вважає необхідним встановити розмір аліментів 1/4 частина всіх видів заробітку відповідача, але не менше мінімального розміру, встановленого ч. 2 ст. 182 СК України 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Одночасно, сторонам роз'яснюється, що розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, що відповідає положенням ст. 192 СК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , ст.ст.180,181,182,184,192 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи - Харківський обласний центр соціально - психологічної реабілітації дітей, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав у відношенні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Харківського обласного центру соціально - психологічної реабілітації дітей аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 11/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову - 13 грудня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в дохід держави, в особі Державної судової адміністрації України, судові витрати з судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул.. Чернишевського, 55, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26489104;

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВСУ в Харківської області 03 грудня 2009 року.

Третя особа, яка не заявляє вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, відбуває покарання в Качанівської виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року.

Третя особа, яка не заявляє - Харківський обласний центр соціально -психологічної реабілітації дітей,місцезнаходження; м. Харків, вул.. Краснодарська, 102-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25463310.

Повне судове рішення буде складено 26.02.2018 року.

Суддя-