Рішення

від 19.02.2018 по справі 913/795/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 лютого 2018 року м. Харків Справа №913/795/17

Провадження №16/913/795/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.

при секретарі судового засідання Сокруті Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест-Сталь , м. Луганськ

про стягнення 407322 грн. 80 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест-Сталь (далі - відповідач) заборгованість за Договором про фінансовий лізинг №00009246 від 12.12.2013, що складається з плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 407322 грн. 80 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

12.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест-Сталь було укладено Договір про фінансовий лізинг №00009246 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI, шасі №WVGZZZ7PZED020829, 2013 року виробництва, двигун №CRC 158566 (далі - ОСОБА_1 лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_1 лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину Договору.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування, що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості ОСОБА_1 лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню договору не включаються до лізингових платежів:

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті відповідачем на користь позивача. Якщо позивач поніс такі витрати, відповідач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги відповідачу.

Відповідно до пункту 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 договору, відмови відповідача придбати ОСОБА_1 лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення ОСОБА_1 лізингу відповідно до інших положень договору, відповідач зобов'язаний повернути ОСОБА_1 лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Згідно з п. 13.6 Умов лізингу, у випадку відмови відповідача від повернення ОСОБА_1 лізингу або затримки у такому поверненні, позивач мав право вилучити ОСОБА_1 лізингу. При цьому, на підставі п. 13.5 Умов лізингу, відповідач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені позивачем, у зв'язку із вилученням (поверненням) ОСОБА_1 лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням ОСОБА_1 лізингу.

Відповідно до п. п. 12.6. та 12.6.1. Умов Договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору, та також, серед іншого, право на повернення ОСОБА_1 лізингу, в наступних випадках, зокрема: у разі, якщо відповідач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. п. 8.3. та 8.3.1. Умов Договору, якщо відповідач прострочить виплату Лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, позивач має право направити відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Договору в односторонньому порядку, за п. 12.6.1. Договору. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Позивач 12.10.2015 направив відповідачу ОСОБА_2 про сплату заборгованості за Договором, повернення ОСОБА_1 лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. №00009246 від 04.08.2015 (далі - ОСОБА_2).

Відповідно до п. 12.7. Умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки. Негайно після розірвання/відмови від договору позивач має право скористатися всіма отриманими гарантіями від одержання повної суми всіх непогашених Лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхньої сплати.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 була направлена 12.10.2015, датою припинення Договору є 23.10.2015.

Останній день сплати заборгованості за Договором - 15.10.2015.

Днем повернення ОСОБА_1 лізингу є 26.10.2015.

Факт наявності простроченої заборгованості відповідача, що стало підставою для надсилання ОСОБА_2, а також обов'язок повернення об'єкту лізингу у встановлений строк за договором та сплату заборгованості за договором встановлені рішенням Господарського оду Луганської області по справі №913/513/16 від 15.06.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, у зазначений у ОСОБА_2 строк відповідач ОСОБА_1 лізингу не повернув.

Позивач просив стягнути з ТОВ Восток-Інвест-Сталь : основну суму заборгованості за Договором про фінансовий лізинг №00009246 від 12.12.2013 у розмірі 444413 грн. 70 коп., плату за фактичний час користування ОСОБА_1 лізину в сумі 291971 грн. 63 коп., збитки у розмірі 16200 грн. 00 коп., штраф у розмірі 31333 грн. 25 коп., пеню у розмірі 22381 грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 13938 грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 130968 грн. 02 коп. Суд частково задовольнив позовні вимоги ТОВ Порше Лізинг Україна до ТОВ Восток-Інвест-Сталь .

Рішення суду не виконано, заборгованість не сплачена, об'єкт лізингу не повернуто.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 407322 грн. 80 коп.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже зазначалося, відповідач повинен був повернути ОСОБА_1 лізингу за адресою місцезнаходження позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення, а саме до - 26.10.2015.

Проте зобов'язання за договором не виконані, рішення суду по справі №913/513/16 не виконано.

Відповідно до п. 6.18 Умов Договору сторони погоджуються, що у випадку розірвання акту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином. відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування ОСОБА_1 лізингу, а саме:

- щомісячний лізинговий платіж за квітень 2016 року на суму 46069 грн. 21 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за травень 2016 року на суму 44743 грн. 99 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за червень 2016 року на суму 44637 грн. 13 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за липень 2016 року на суму 44200 грн. 73 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за серпень 2016 року на суму 44202 грн. 51 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2016 року на суму 46311 грн. 46 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2016 року на суму 46185 грн. 00 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за листопад 2016 року на суму 45442 грн. 23 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2016;

- щомісячний лізинговий платіж за грудень 2016 року на суму 45530 грн. 54 коп., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2016.

Отже, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу плату за фактичний час користування ОСОБА_1 лізину в сумі 407322 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати за отриманий ОСОБА_1 лізингу. Строк на оплату минув. Тому позовні вимоги про стягнення 407322 грн. 80 коп. боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплаченого судового збору у справі покладаються на відповідача.

Що стосується витрат на правову допомогу 6000 грн. 00 коп., то позивачем не надано доказів понесення таких витрат. Тому відсутні підстави для їх розподілу.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест-Сталь про стягнення 407322 грн. 80 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест-Сталь (ідентифікаційний код: 33922635, юридична адреса: 91047, м. Луганськ, вул. Краснодонская, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (ідентифікаційний код: 35571472, юридична адреса: 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В) заборгованість в сумі 407322 грн. 80 коп., витрати на сплачений судовий збір в сумі 6109 грн. 85 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2018 року.

Суддя Є.А.Лісовицький