Рішення

від 20.02.2018 по справі 918/48/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2018 р. Справа № 918/48/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Сідлецька Ю.Р.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Об"єднання співвласників багатокартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ"

до відповідача ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 15 528,51 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2;

Від позивача: голова ОСББ ОСОБА_3 НОМЕР_1 від 06.06.2006 р.;

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 20.02.18 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області про стягнення 15 528,51 грн. заборгованості за невиконання обов'язку брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що нежитлове приміщення загальною площею 588,4 кв.м., яке знаходиться в житловому комплексі по вулиці Лермонтова, 7 у місті Рівне, перебуває в оперативному управлінні відповідача. Однак в порушення вимог статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відповідач відмовляється сплачувати кошти за послуги з утримання та експлуатації внутрішньо будинкових мереж. Зазначене стало підставою для нарахування позивачем 15 528,51 грн. вартості таких послуг за період з 01.04.2016 р. по 30.11.2017р.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року відкрито провадження у справі №918/48/18, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 20 лютого 2018 року.

Від представника відповідача 14 лютого 2018 року через канцелярію господарського суду Рівненської області надійшов відзив № 14-14/776 від 13.02.2018 р. року на позовну заяву, яким відповідач не визнає борг та просить відмовити у позовних вимогах ОСББ "Оселя -Рівне" до ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області повністю. Вказує, що приміщення загальною площею 588,4 кв.м., яке знаходиться в житловому комплексі по вулиці Лермонтова, 7 у місті Рівне, перебуває в оперативному управлінні відповідача, та обслуговується ним самостійно. Вважає, що позивач не довів, що дане приміщення має відношення до багатоквартирного будинку, що обслуговує ОСББ "Оселя-Рівне" за тією ж адресою.

20 лютого 2018 року господарському суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 19.02.2018р. про долучення до матеріалів справи довідку № 1 від 24.01.2018 р. про заборгованість Відповідача у сумі 15 528,51 грн. та акт виконаних робіт і наданих послуг правової допомоги.

У судовому засіданні 20.02.2018 р. представники позивача підтримали позов в повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

В свою чергу відповідач проти позову заперечив. Вважає, що є підстави для відмови у позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарським судом встановлено наступне.

Згідно п. 1 Постанови КМУ № 100 від 11 лютого 2015 року Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими що втратили чинність, деяких Постанов КМУ утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. На підставі вказаної постанови до ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області увійшли: Територіальне управління Держгірпромнагляду у Рівненській області та Територіальна державна інспекція з питань праці у Рівненській області.

06 травня 2015 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та ГФ про проведення державної реєстрації ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області номер запису: 1 608 134 0000 011850, код ЄДРПОУ 39780243.

23 березня 2016 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та ГФ про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Територіального управління держгірпромнагляду у Рівненській області номер запису: 16081120006008133, код ЄДРПОУ 38012562 .

Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (код ЄДРПОУ 38012562) належить на справі спільної часткової власності 56/100 частини приміщення загальною площею 588,4 кв.м розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Лермонтова, 7. Форма власності: державна. Вказане приміщення перебуває в оперативному управлінні Держгірпромнагляду у Рівненській області. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, САЕ № 716864, 08.04.2012р. видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради. Даний факт підтверджується витягом з реєстру нерухомого майна де зазначені відомості про об'єкт нерухомого майна та про право власності та визнається усіма учасниками справи.

16 лютого 2016 року створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" (далі - Позивач, або ОСББ), що підтверджується Випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер запису 1 608 102 0000 012304 (арк.с. 12).

Відповідно до пункту 1 розділу II Статуту ОСББ ОСЕЛЯ-РІВНЕ затвердженого установчими зборами засновників Протокол № 1 від 29 листопада 2015 року метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (арк.с. 13-18).

28 вересня 2016 року Позивачу присвоєно статус неприбуткової організації на підставі закону, Рішення № 21/17-16-12-03-18 Державної податкової інспекції у м. Рівне (арк.с. 19).

28 квітня 2016 року по Акту приймання-передачі житлового комплексу передано житловий будинок № 7 по вул. Лермонтова у м. Рівне з балансу ЖКП "Західне" на утримання ОСББ "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" (арк.с. 24-26).

Загальними зборами членів ОСББ прийнято рішення від 28.01.2017 про встановлення внеску на утримання будинку в розмірі 2,40 грн. за м. кв. житлової площі, та 1,389 грн. за м. кв. нежитлових приміщень з 01 березня 2017 року. Термін платежів до 20 числа кожного місяця за минулий місяць встановлений Протоколом № 3 засідання правління ОСББ "ОСЕЛЯ-РІВНЕ" від 20.03.2016р. Зазначене рішення оформлено протоколом № 5 від 28.01.2017 року (арк.с. 20). Це рішення не було оскаржено в судовому порядку та є чинним.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №23 від 28.12.2017 (арк.с. 41-43), якою вимагав сплатити заборгованість у сумі 15 528,51 грн., нараховану за період з 01.04.2016 по 30.11.2017.

Підприємство отримало зазначену претензію 02.01.2018 р., що підтверджується довідкою виданою Укрпоштою 10.01.2018 р. (арк.с. 44).

23 січня 2018 року Відповідач надав відповідь на претензію, відповідно до якої борг не визнає, стверджує, що в ОСОБА_1 відсутні підстави для оплати вказаних коштів (арк.с. 45).

Як вбачається із акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 28.04.2016, проведено обстеження активів житлового комплексу за адресою м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, що передається з балансу ЖКП "Західне" на баланс ОСББ "ОСЕЛЯ - РІВНЕ" (арк.с. 24-26).

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та інших нормативно-правових актів.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, причинами виникнення позову є те, що Відповідач не погоджується з діяльністю ОСББ, не бажає бути членом ОСББ, не бажало укладати договір на експлуатацію та утримання багатоквартирного будинку, не погоджується з рішенням загальних зборів членів ОСББ, яким встановлено тариф у 1,389 грн.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі Закон). Отже, Закон спрямовано на сприяння усім власникам приміщень багатоквартирного будинку в реалізації їх прав та виконанні обов'язків щодо спільного утримання будинку. Тому Закон містить норми, які встановлюють особливі процедури, спрямовані на реалізацію спільних завдань власників окремих приміщень в частині догляду та обслуговування будинку. Необхідно звернути увагу, що Закон може сприяти співвласникові у реалізації його обов'язків щодо спільного утримання будинку лише в тому випадку, коли такий співвласник бажає та намагається їх реалізувати, тобто здійснює конкретні дії з метою спільного з іншими співвласниками утримання будинку.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 4 Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Отже, правовою формою здійснення співвласниками їх обов'язків з утримання багатоквартирного будинку є створення та діяльність спеціально уповноваженої особи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Разом з тим, низка виняткових та найважливіших функцій залишається за співвласниками, які вправі визначати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників (частина 9 статті 10 Закону).

Таким чином, підставою для здійснення платежів за утримання ОСББ будинку є прийняте загальними зборами рішення.

У своїх запереченнях проти позову відповідач стверджує, що встановлений тариф загальними зборами членів ОСББ є необгрунтованим, та звертає увагу на те, що нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Рівне, вул. Лермонтова, 7 та перебуває в оперативному управлінні ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області, обслуговується відповідачем самостійно. З огляду на це суд зауважує таке.

За змістом статті 10 Закону вищим органом управління об'єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції яких, зокрема, належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було оскаржено рішення загальних зборів членів ОСББ від 28.01.2017 р., яким з 01.03.2017 р. було затверджено тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території 1,389 грн. за 1 м2.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення Відповідачем оплати за утримання будинку на підставі рішення загальних зборів від 28.01.2017 р.

В постанові Верховного суду України від 11.11.2015 №914/189/14 міститься правовий висновок про те, що особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Одним із аргументів на спростування позовних вимог є те, що позивач не обґрунтував, з чого виникла сума заборгованості, а також не надав належних доказів здійснення діяльності з утримання будинку (відсутні акти виконаних робіт, рахунки і т.д.). З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, які виникають між співвласниками багатоквартирного будинку щодо утримання такого будинку, врегульовані Законом. Ці відносини характеризуються значними особливостями, враховуючи прагнення законодавця сприяти таким співвласникам власне у спільному догляді за будинком. Очевидно, що досягти одностайності у прийнятті рішень часто виявляється неможливим, однак це не означає, що меншість з таких співвласників може диктувати умови більшості чи створювати нездоланні перешкоди у реалізації прав більшості співвласників. З огляду на це Закон містить положення, спрямовані на реалізацію права усіх співвласників брати активну участь в управлінні будинком шляхом участі в загальних зборах, участі в управлінні об'єднанням, можливості обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання, ознайомлення з протоколами загальних зборів, одержання інформації про діяльність об'єднання, шляхом права вимоги від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства та іншими способами, визначеними законом (стаття 14 Закону). Отже, Відповідач як співвласник будинку має низку прав, які б могло реалізувати у визначений законом спосіб. Проте впродовж періоду розгляду справи суду не було представлено жодних доказів, які б свідчили про намір Відповідача брати участь у спільному утриманні будинку. Той факт, що Відповідач не згідний з певними рішеннями загальних зборів, з діяльністю ОСББ в цілому, не означає, що воно не повинно брати участі в утриманні будинку, при чому в такому порядку, який визначений рішенням загальних зборів.

Суд звертає увагу на те, що ОСББ здійснює діяльність з утримання будинку на користь усіх співвласників, а тому не логічним би було розмежовувати плату за утримання будинку між кожним окремо співвласником в залежності від конкретних витрат наприклад, на прибирання території, на використання господарського інвентаря, на утримання обслуговуючого персоналу і т.д. Тому Законом і визначено спосіб участі кожного із співвласників шляхом здійснення внесків, які згодом використовуються ОСББ для утримання будинку. При цьому у випадку, якщо ОСББ неналежним чином, неякісно надає відповідні послуги, лише співвласники разом можуть реагувати на такі факти та приймати рішення, наприклад, про зміну керівництва ОСББ, про зміну розміру внесків співвласників на утримання чи інші дії. Таким чином, суду не було надано жодних інших доказів, які б свідчили про невиконання ОСББ своїх обов'язків з утримання будинку, про невдоволення більшості співвласників якістю чи обсягом наданих послуг.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення 1 762,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат ОСОБА_2, що підтверджено договором про надання правової допомоги від 20.12.2017 р. (арк.с. 46), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №624 від 05.06.2008 р. Відповідно до Договору за правову допомогу Клієнт (ОСББ) зобов'язується сплатити адвокату аванс вказаний в рахунку, сплатити фактичні видатки в розмірі підтвердженому чеками, а після виконання умов договору гонорар вказаний в рахунку. Відповідно до Акту здачі - приймання виконаних послуг (робіт) від 19.02.2018 р. вартість наданих робіт 2 500 грн. Зазначені кошти були сплачені адвокату, про що представлено квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 25.01.2018 р.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач заперечив проти такої суми витрат на правову допомогу у поданому до суду відзиві (вх. №14-14/776 від 13.02.2018р.).

Однак в силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Як встановлено судом, адвокат ОСОБА_2 здійснювала підготовку позову, збір доказів, необхідність у яких виникала в ході розгляду справи в суді, представництво інтересів ОСББ в судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому відсутні законні підстави для застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру таких витрат.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи у сукупності, суд прийшов до висновку, що позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСЕЛЯ - РІВНЕ" до ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області про стягнення 15 528,51 грн. підлягає задоволенню повністю, з покладенням на відповідача судових витрат, понесених позивачем у розмірі 1762,00 грн. сплаченого судового збору та 2500,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1 .Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 Держпраці у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39780243) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСЕЛЯ - РІВНЕ" (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд. 7, код ЄДРПОУ 40279186) - 15 528,51 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 51 коп. основного боргу, 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору, 2 500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. відшкодування витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" лютого 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.