Рішення

від 13.02.2018 по справі 927/1150/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/1150/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл ,

код ЄДРПОУ 38948033, вул. Смольна, 9-Б, м. Київ, 03022

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГрінСтар-2017 ,

код ЄДРПОУ 41241644, вул. Центральна, 89, с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032

про стягнення 594054,42 грн

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №145 від 12.12.2017;

від відповідача: не з'явився,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ГрінСтар-2017 , у якому просить суд стягнути з відповідача 594054,42 грн, з яких 509205,47 грн основної заборгованості, 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені та 14508,86 грн - 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з неповним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №17 НХ 022 СУІС від 26.04.2017 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 509205,47 грн. За порушення виконання умов договору позивачем нараховано 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені та 14508,86 грн - 20% річних.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2017 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16.01.2018 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 16.01.2018 відкладено підготовче засідання до 01.02.2018.

До початку судового засідання 01.02.2018 від позивача електронною поштою надійшло клопотання №95 від 29.01.2017 про залучення співвідповідача у справі, у якому він просить залучити у якості відповідача-2 ПСП Буринське та стягнути солідарно з ТОВ ГрінСтар-2017 та ПСП Буринське заборгованість за Договором у розмірі 594054,42 грн.

У судовому засіданні 01.02.2018 позивачем подано суду таке ж саме клопотання №95 від 29.01.2017 про залучення співвідповідача у справі. До клопотання позивачем додано копію договору поруки від 26.04.2017.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що 26.04.2017 між позивачем (Кредитор), відповідачем (Боржник) та ПСП Буринське (Поручитель) укладено договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором нести солідарну відповідальність з Боржником за виконання останнім у повному обсязі грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №17 НХ 022 СУІС від 26.04.2017. Оскільки ПСП Буринське є поручителем відповідача та зобов'язалось виконувати зобов'язання за договором купівлі-продажу №17 НХ 022 СУІС від 26.04.2017 солідарно з відповідачем, позивач просить залучити ПСП Буринське у якості співвідповідача та стягнути борг солідарно з Боржника та Поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

При цьому, як встановлено судом та зазначено представником позивача, у матеріалах заявленого позову відсутні будь-які обґрунтування та докази щодо участі у спірних відносинах ПСП Буринське .

Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 01.02.2018 представник позивача пояснила, що ці обставини були відомі позивачу та ці документи були наявні у останнього на момент подання позову, проте у зв'язку з тим, що працівник бухгалтерії забула їх надати, вони не були подані разом з позовом.

Разом з тим, у підготовчому засіданні 16.01.2018, при з'ясуванні питань, визначених п. 3-7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача зазначила, що нею повідомлено про всі обставини, які відомі позивачу, та надала усі докази, наявні у позивача, що, у свою чергу, викликає у суду сумнів у правдивості пояснень позивача.

Суд вважає необґрунтованим неможливість подання зазначених доказів у вказаний законом строк, оскільки вони не були подані з причин, які безпосередньо залежали від позивача, і такі наведені представником позивача причини не можуть вважатись поважними, а тому до розгляду не приймаються.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках - і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову.

Отже, предмет позову має дві такі складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у тому числі, його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.

Так, предметом позову про стягнення будуть спірні правовідносини - право на стягнення заборгованості за договірним зобов'язанням, а матеріальним предметом позову - стягнення з ТОВ ГрінСтар-2017 грошовий коштів у розмірі 594054,42 грн.

Натомість, у поданій заяві мова йде про іншу матеріальну вимогу - стягнення солідарно з ТОВ ГрінСтар-2017 та ПСП Буринське грошових коштів та іншу правову вимогу - право на солідарне стягнення, регульоване вже іншими правовими нормами, , а відтак суд розцінює подану заяву в частині солідарного стягнення заборгованості зміну предмету позову.

За приписами ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Заяви про зміну предмету прозову позивачем у встановленому порядку не подавалось а тому відповідні вимоги до розгляду не приймаються.

За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає безпідставним залучення до участі у справ співвідповідача - ПСП Буринське .

З огляду на викладене суд відмовив позивачу у задоволені його клопотання про залучення у справі у якості відповідача-2 ПСП Буринське та стягнення солідарно з ТОВ ГрінСтар-2017 та ПСП Буринське заборгованості за Договором у розмірі 594054,42 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2018 та викликано сторін у судове засідання.

02.02.2018 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог та предмету позову, у якій позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ГрінСтар-2017 та ПСП Буринське на користь ТОВ Агроскоп Інтернешнл заборгованість у розмірі 594054,42 грн, з яких 509205,47 грн основної заборгованості, 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені та 14508,86 грн - 3% річних, а також 8915,00 грн судового збору.

У судове засідання 13.02.2018 з'явився представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов суду не подав.

Згідно з нормами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання від позивача надійшли клопотання №121/2 від 08.02.2018 про приєднання документів по справі.

Оскільки подані примірники платіжних документів належної якості були витребувані ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 01.02.2018, а довідка позивача свідчить про непогашення відповідачем заборгованості саме на час розгляду справи, а не на момент подання позову, суд дійшов висновку про відповідність подання зазначених доказів вимогам ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймає їх до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача подав письмову заяву, у якій просить суд не враховувати подану заяву про зміну позовних вимог та предмету спору.

Враховуючи те, що заява позивача про зміну позовних вимог та предмету спору не була розглянута судом, суд вважає, що заява про відкликання такої відмови підлягає задоволенню, оскільки це є правом сторони.

Суд задовольнив зазначену заяву представника позивача та залишає заяву про зміну позовних вимог та предмету позову без розгляду.

До початку судового засідання на електронну адресу суду від відповідача надійшла копія заяви про укладення мирової угоди по справі. Оригінал даної мирової угоди до суду не надійшов, підпис позивача у даній заяві відсутній. Представник позивача зазначив, що відповідач не звертався до позивача з намірами врегулювати спір мирним шляхом.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Статтями 169, 170 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У зв'язку з недотримання відповідачем вимог ст. 169, 170, 192 Господарського процесуального кодексу України суд залишив дану заяву без розгляду.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Як встановлено судом, 26.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГрінСтар-2017 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №17 НХ 022 СУІС (далі - Договір) (а.с. 12-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку, визначеному цим Договором, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, найменування та асортимент якого вказуються у Специфікації-Додатку до даного Договору, яка становить його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість згідно умов Договору.

Усі Додатки і Додаткові угоди до даного Договору становлять його невід'ємну частину і складають єдиний правочин (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору ціна на товар є договірною. Ціни, загальна вартість, найменування Товару визначаються в еквіваленті національної валюти України - гривні до долара США/Євро або в гривні та зазначаються у Додатку (ах) до Договору. У ціну Товару входить вартість тари, упаковки та маркування. Ціна Товару вказується у Специфікаціях до даного Договору - у еквіваленті долара США/Євро до гривні або тільки в гривні за Правилом визначення курсу валют за Договором. Дана ціна Товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені нижче у Договорі.

Графік оплати вказується у Додатках до даного Договору (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця на підставі умов даного Договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця.

Умови та строки поставки визначені у розділі 3 Договору.

Так, пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка Товару за даним Договором може здійснюватись окремими частинами-партіями. Партією Товару Сторони визнають кількість та асортимент Товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання Товару (партії Товару) Покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного Товару (партії Товару) згідно з формою, затвердженою Сторонами у Додатку до даного Договору.

Поставка Товару здійснюється на умовах та за адресою (-ами), визначеними Сторонами у Додатковій угоді до Договору (п. 3.7 Договору).

Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю у момент отримання Товару представником Покупця від представника Продавця/перевізника відповідно до видаткової накладної (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (Покупець) сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

Крім того, у разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором (п. 6.2 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).

26.04.2017 між сторонами укладено додаткову угоду Про умови поставки до договору купівлі - продажу №17 НХ 022 СУІС від 26.04.2017, у якій зазначено, що поставка відбувається на умовах EXW (склад Продавця) або СРТ, про що зазначається у видатковій накладній. Також у цій додатковій угоді визначено адреси доставки Товару Покупцю на умовах СРТ.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 841411,87 грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а саме:

- відповідно до видаткової накладної №АІ000012674 від 05.05.2017 (а.с. 28) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 64848,96 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №2 від 05.05.2017 (а.с. 29). Порядок оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 05.05.2017 (Додаток №5 ЗП), а саме: Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної у Додатку (ах) до Договору або замовленні Покупця, не пізніше 12.05.2017 (а.с 21);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000013673 від 15.05.2017 (а.с. 30) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 22785,60 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №5 від 15.05.2017 (а.с. 31). Порядок оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 05.05.2017 (Додаток №4 ПК), а саме: Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної у Додатку (ах) до Договору або замовленні Покупця, не пізніше 10.05.2017. Решта вартості Товару (вартість Товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується Покупцем до 20.10.2017 - 80% вартості партії Товару, отриманого Покупцем (а.с 20);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000013663 від 15.05.2017 (а.с. 32) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 80270,35 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №10 від 15.05.2017 (а.с. 33). Графік оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 05.05.2017 (Додаток №6 ПК), а саме: до 20.10.2017 - 100% вартості партії Товару, отриманого Покупцем (а.с 22);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000014347 від 19.05.2017 (а.с. 34) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 140370,48 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №3 від 19.05.2017 (а.с. 64). Порядок оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 15.05.2017 (Додаток №1 ЗК), а саме: Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної у Додатку (ах) до Договору або замовленні Покупця, не пізніше 18.05.2017. Решта вартості Товару (вартість Товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується Покупцем до 20.10.2017 - 80% вартості партії Товару, отриманого Покупцем (а.с. 19);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000014348 від 19.05.2017 (а.с. 35) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 100730,88 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №3 від 19.05.2017 (а.с. 64). Графік оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 18.05.2017 (Додаток №8 ЗК), а саме: до 20.10.2017 - 100% вартості партії Товару, отриманого Покупцем (а.с. 23);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000015191 від 26.05.2017 (а.с. 36) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 180,00 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №6 від 26.05.2017 (а.с. 37). Порядок оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 15.05.2017 (Додаток №9 НП), а саме: Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної у Додатку (ах) до Договору або замовленні Покупця, не пізніше 19.05.2017 (а.с. 24);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000018001 від 04.07.2017 (а.с. 38) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 269517,60 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №11 від 04.07.2017 (а.с. 39). Порядок оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 30.06.2017 (Додаток №10 ЗК), а саме: Покупець здійснює попередню оплату за Товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії Товару, зазначеної у Додатку (ах) до Договору або замовленні Покупця, не пізніше 04.07.2017. Решта вартості Товару (вартість Товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується Покупцем до 15.10.2017 - 80% вартості партії Товару, отриманого Покупцем (а.с. 25);

- відповідно до видаткової накладної №АІ000018281 від 11.07.2017 (а.с. 40) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 162708,00 грн, який отриманий відповідачем на підставі довіреності №12 від 11.07.2017 (а.с. 41). Графік оплати за цей поставлений товар зазначений у специфікації від 04.07.2017 (Додаток №11 ЗК), а саме: до 20.10.2017 - 100% вартості партії Товару, отриманого Покупцем (а.с. 26).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з поставки та передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково та оплатив вартість поставленого йому товару у розмірі 332206,40 грн, що підтверджується виписками ПАТ Креді ОСОБА_2 від 18.05.2017, 05.06.2017, 15.06.2017, 19.06.2017, 23.06.2017, 08.09.2017, 17.10.2017, 10.11.2017, 13.11.2017.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу №17 НХ 022 СУІС від 26.04.2017 становить 509205,47 грн.

Як також встановлено судом, останній термін сплати за поставлений товар згідно умов специфікацій спливає 20.10.2017.

Позивачем нараховано відповідачу 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені та 14508,86 грн - 20% річних за період прострочення оплати з 21.10.2017 по 11.12.2017.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату за поставлений товар у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 509205,47 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені (за період з 21.10.2017 по 11.12.2017) та 14508,86 грн - 20% річних (за період за період з 21.10.2017 по 11.12.2017).

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Сторонами у пункті 6.1 Договору погоджено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (Покупець) сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

Крім того, п. 6.2 Договору встановлено, що у разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від суми неоплаченої або несвоєчасно оплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Умовами Договору встановлений інший розмір процентів, а саме 20 процентів річних від простроченої суми .

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки. Беручи до уваги подібність правової природи ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК (щодо сплати трьох процентів річних), передбачена цими статтями відповідальність може застосовуватись незалежно одна від одної. Чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов'язань. При цьому нарахування та стягнення неустойки (пені) в разі прострочення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК) є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, передбачених законом за порушення зобов'язання (ст. 625 ЦК).

З огляду на зазначене, заходи відповідальності за порушення грошового зобов'язання та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Аналогічна позиція виражена в Постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13, від 30.05.2011 у справі № 42/252.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, пені та 20% річних, дійшов висновку про правильне їх нарахування відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені та 14508,86 грн - 20% річних також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1. ч. 2 ст. 4).

Таким чином, розмір судового збору за подання цього позову становить 8910,82 грн.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГрінСтар-2017 (код ЄДРПОУ 41241644, вул. Центральна, 89, с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (код ЄДРПОУ 38948033, вул. Смольна, 9-Б, м. Київ, 03022) 509205,47 грн заборгованості за поставлений товар, 50920,54 грн штрафу, 19419,55 грн пені, 14508,86 грн - 20% річних та 8910,82 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В.В. Шморгун