Постанова

від 21.02.2018 по справі 816/481/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №816/481/16

адміністративне провадження №К/9901/753/17, К/9901/1205/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя О.О. Кукоба ) та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: Л.О. Донець, А.П. Бенедик, О.Л.Спаскін) у справі №816/481/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії Арія доДержавної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія Арія звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 05 жовтня 2015 року №0000282308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 1844523,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

Розгляд справи здійснювався неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017 за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ ВКК Арія справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2015 року № 0000282308 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загалом у розмірі 1269247,50 грн., з них: 846165,00 грн. - за основним платежем, 423082,50 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з підтвердження реальності господарських операцій, проведених позивачем з ТОВ Юридична компанія Бона Фідес та з ТОВ Глобал Люкс , належним чином оформленими первинними документами. Проте, взявши до уваги дані податкового розрахунку за формою 1-ДФ ТОВ Буд-Ін-Вест за IV квартал 2014 року, згідно яких на підприємстві у звітний період працювала одна особа, дійшов висновку про неможливість надання ТОВ Буд-Ін-Вест послуг у спірний період у кількості, наведеній у актах виконаних робіт.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія Арія та в цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 05 жовтня 2015 року №0000282308 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загалом у розмірі 575275,50 грн., із них 383517,00 грн. - за основним платежем, 191758,50 грн. - за штрафними санкціями.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року залишено без змін.

Задовольняючи позов повністю та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з його контрагентами підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування судами безпідставності формування податкового кредиту позивачем за наслідками господарських операцій з його контрагентами.

Відзив на касаційні скарги не надходив, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичні обставини справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 31 серпня 2015 року по 08 вересня 2015 року, з питань правомірності проведених господарських відносин з рядом контрагентів, у тому числі з ТОВ Буд-Ін-Вест за листопад 2014 року, ТОВ Глобал Люкс за травень 2014 року, ТОВ Юридична компанія Бона Фідес за січень 2014 року, про що складений акт від 15 вересня 2015 року № 1696/16-01-22-05/23560575, згідно висновків якого позивачем порушено підпункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 1229682,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2015 року № 0000282308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 1844523,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у перевіряємий період перебував у господарських правовідносинах з ТОВ Буд-Ін-Вест , з яким був укладений договір підряду від 03 листопада 2014 року №БАЗ про виконання робіт з вимірювання коефіцієнта стоячої хвилі 1 БС, перевірки герметизації конекторів 1БС, змащування торсів (обробка антикорозійним складом не оцинкованих торсів) 1 БС, з ТОВ Глобал Люкс , з яким укладений договір підряду від 05 травня 2014 року №25 про виконання комплексу робіт та з ТОВ Юридична компанія Бона Фідес , з яким укладені договори від 03 січня 2013 року №ВК-БФ/0113, від 08 січня 2014 року №АР-БФ/0114 про надання юридичних та консультаційних послуг.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів робіт та послуг дійшов обґрунтованого висновку, що реальність господарських операцій позивача за наведеними договорами підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, актами приймання-передачі надання послуг, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт, актами приймання передачі наданих послуг, рахунками-фактурами, листами-замовленнями, платіжними дорученнями, простим векселем, договором оренди. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Апеляційний суд, окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених з контрагентами договорів, також встановив, що роботи контрагентами позивача виконувались в рамках генеральних угод з ПрАТ Київстар та були включені до складу робіт та фактично прийняті ПрАТ Київстар . Позивач здійснює діяльність з будівництва об'єктів телекомунікації базових станцій мобільного зв'язку та надання послуг з технічного обслуговування для належного їх функціонування. Дані роботи та послуги ТОВ ВКК Арія , як виконавець, виконує на замовлення, в межах укладених договорів із замовниками, якими зокрема є ТОВ Астеліт та ПрАТ Київстар .

Цілком обґрунтовано апеляційний суд звернув увагу на дані про фінансовий результат від господарської взаємодії з ТОВ Буд-Ін-Вест за листопад 2014 року у сумі 221810,24 грн.; з ТОВ Глобал Люкс за травень 2014 року - у сумі 39882,37 грн.; з ТОВ Юридична компанія Бона Фідес за січень 2014 року у сумі 7645,00 грн. При цьому, відповідно до звітів про фінансові результати у 2013-2016 роках прибуток позивача склав за 2014 рік - 478000,00 грн.; за 2015 рік - 10218000,00 грн.; за 2016 рік - 5291000,00 грн.

Проте, наведені місцевим судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного правочину з ТОВ Буд-Ін-Вест , за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Апеляційним судом були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, про те, що спірне рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, в частині залишеній без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник