Постанова

від 21.02.2018 по справі 826/14888/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №826/14888/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2776/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 (головуючий суддя: Огурцов О.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 826/14888/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біоритм Плюс

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акта та рішення про результати розгляду первинної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Біоритм Плюс (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач 1, ДПІ), Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач 2) в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення ДПІ від 09.07.2013 № 0002042260 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 44525,00 грн. за основним платежем та 11131.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); акт від 20.06.2013 № 116/22-621/37203503 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ за жовтень 2012 року та податку на прибуток за 4-й квартал 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ ФІЛ Гуд-Україна ; рішення відповідача 2 від 05.09.2013 № 4036/10/26/15/10/06/01 про результати розгляду первинної скарги у частині.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 09.07.2013 № 0002042260; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.2. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи ДПІ дублюють доводи, наведені в акті від 20.06.2013 № 116/22-621/37203503, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.06.2013 № 116/22-621/37203503. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 198.6 ст. 198, пунктів 201.1. 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України: занижено податковий кредит за жовтень 2012 року на загальну суму 2031554,00 грн. за наслідками господарської операції із ТОВ ФІЛ Гуд-Україна щодо купівлі-продажу нерухомого майна, яка не мала реального характеру, у результаті чого занижено ПДВ на 44525.00 грн. та завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 1987029,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0002042260 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 44525,00 грн. за основним платежем та 11131.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками договору купівлі-продажу ? частини будівлі спортивно-оздоровчого комплексу від 04.10.2012, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ ФІЛ Гуд-Україна , сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна (1/2 частину будівлі спортивно-оздоровчого комплексу (літ.А), загальною площею 3903,4 кв.м.. за адресою: м. Київ. вул. Кудряшова, 16а), позивач сплатив вартість майна. а продавець виписав позивачу податкову накладну, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за жовтень 2012 року.

Згідно з пунктом 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковою накладною від ТОВ ФІЛ Гуд-Україна , ОДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки, за наслідками якої така накладна складена. Цей висновок обґрунтовано посиланням на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.03.2013 № 951/22.10/31721699 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ФІЛ Гуд-Україна щодо підтвердження господарських відносин із позивачем за період із 01.10.2012 по 31.10.2012; невиконання ТОВ ФІЛ Гуд-Україна свого податкового обов'язку щодо декларування та сплати податкових зобов'язань із ПДВ за наслідками господарської операції з позивачем.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме копій: договору купівлі-продажу ? частини будівлі спортивно-оздоровчого комплексу від 04.10.2012, акту приймання-передачі нерухомого майна, податкової накладної, витягу про державну реєстрацію прав, банківських виписок, платіжного доручення, доказів подальшого використання отриманого від ТОВ ФІЛ Гуд-Україна нерухомого майна для здійснення господарської діяльності - передача в оренду ТОВ Фітнес Стандарт , за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ТОВ ФІЛ Гуд-Україна нерухомого майна, зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за наслідками господарської операції із цим постачальником. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу поставок відповідач 1 не наводить.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко