Рішення

від 30.01.2018 по справі 758/12824/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12824/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 січня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - суддіЛаріонової Н.М.,

при секретарі Філіпповій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до районного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 30.06.2015 р. в розмірі 230 069, 88 грн., з яких: 216 645,00 грн. - сума основного боргу, 13 424,88 грн. - 3% річних. Свої вимоги мотивує тим, що 30 червня 2015 року позивач позичив відповідачеві на строк до 09 липня 2015 р. 11 200 доларів США (1 долар США станом на дату подання позову до суду 28.09.2017 р. складає 2647.2830грн.), про отримання зазначеної суми коштів відповідач склав розписку. 10.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення позиченої суми, однак, відповідач посилаючись на скрутне матеріальне становище попросив відстрочити дату повернення боргу до 01.09.2015 р. Позивач погодився відстрочити дату виконання зобов'язання відповідача за договором позики. Всупереч досягнутим домовленостям, до 01.09.2015 р. відповідач повернув лише частину суми, а саме, 2 950 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) доларів США. Залишок суми в розмірі 8 250 ( вісім тисяч двісті п'ятдесят) доларів США відповідач зобов'язувався сплатити пізніше. Протягом 2016-2017 років позивач неодноразово звертався до відповідачаз вимогою погасити борг у розмірі 8 250 доларів США, однак відповідач грошей не повернув та під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов'язання.

До початку судового засідання позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, у разі неявки відповідача по справі проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за яким позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) доларів США, взяті в борг 30.06.2015 року. Про отримання коштів від позивача відповідач склав розписку.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Про отримання зазначених коштів від позивача відповідач склав відповідно розписку, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1047 ч.2 ЦК України на підтвердження укладання договору позивачем наданий оригінал боргового документу, який визнається відповідачем.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач у встановлений договором позики строк (до 01 вересня 2015 року) не повернув грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - згідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, які завжди висуваються.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій борг, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом або не слідує із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату). Позивачем було відстрочено відповідачу строк виконання зобов'язання до 01.09.2015 року.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором. Вказане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

Разом із тим, випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.

Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним. В цьому разі розмір відсотків визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. Для того, щоб договір позики вважався безоплатним, необхідно прямо в договорі встановити норму, що відсотки за договором не нараховуються або інший рівнозначний вислів.

Проценти за договорами позики можуть сплачуватися позикодавцем у будь-якому погодженому сторонами порядку (у тому числі й одноразово), а якщо такий порядок сторонами не визначений, проценти мають сплачуватися щомісяця до дня фактичного повернення грошового боргу (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року (№ 6-36цс14).

На підставі ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів на спростування доводів та доказів позивача, позивачем наданий суду оригінал боргового документу відповідача - розписки від 30.06.2015 р., то, таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає у розмірі 230 069, 88 грн., з яких: 216 645,00 грн. - сума основного боргу, 13 424,88 грн. - 3% річних за період з 09.09.2015 р. по 26.09.2017 р.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позов є обґрунтованим, його вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, в зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2 300,70 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.11, 526, 527, 530, 625, 1046, 1048, ЦК України, керуючись п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258-260, 263, 264, 265, 268, 273 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2(АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2) суму боргу за договором позики від 30.06.2015 р. в розмірі 230 069,88 грн. (двісті тридцять тисяч шістдесят дев'ять грн. 88 коп.), з яких: 216 645,00 грн. - сума основного боргу, 13 424,88 грн. - 3% річних за період з 01.09.2015 р. по 26.09.2017 р.; також судовий збір в сумі 2 300,7 грн. (дві тисячі триста грн. 70 коп.), а всього - 232 370,58 грн. (двісті тридцять дві тисячі триста сімдесят грн. 58 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. М. Ларіонова