Постанова

від 21.02.2018 по справі 910/5722/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/5722/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Транселектрокомплект" - не з'явився

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (у складі колегії суддів: Буравльова С.І. (головуючий), Андрієнка В.В., Власова Ю.Л.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектрокомплект"

до Державного підприємства "Укрзалізничпостач"

про стягнення 2 597 571,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектрокомплект" (далі - ТОВ Транселектрокомплект") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрзалізничпостач" (далі - ДП "Укрзалізничпостач") про стягнення з відповідача 1 226 366,76 грн основноїго боргу за договором поставки № ЦХП-07-03613-01 від 09.10.2013, 60 982,35 грн пені, 3 % річних в сумі 110 165,74 грн та 1 200 056,68 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем не виконано зобов'язань за договором поставки щодо оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивовано тим, що позивачем не підтверджено поставки відповідачу товару за договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 скасовано частково та прийнято нове рішення. Резолютивну частину викладено в новій редакції, відповідно до якої позовні вимоги ТОВ "Транселектрокомплект" задовольнено частково. Стягнуто з ДП "Укрзалізничпостач" на користь ТОВ "Транселектрокомплект" 1 226 366,76 грн основного боргу, 110 165,74 грн 3 % річних, 1 200 056 ,68 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач свої зобов'язання з поставки товару за укладеним договором виконав належним чином, однак відповідач поставлений товар не оплатив. Перебіг позовної давності перервався у зв'язку з підписанням акту звірки, у зв'язку з чим позовну давність позивачем щодо основного зобов'язання не пропущено. Водночас вимоги про стягнення пені заявлені позивачем поза межами визначеної ст. 258 ЦК України спеціальної позовної давності.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 11.10.2017 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 - залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, ДП "Укрзалізничпостач" посилається на відсутність первинних документів на підтвердження поставки товару, водночас суд апеляційної інстанції безпідставно врахував у якості такого доказу акти звірки розрахунків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 09.10.2013 між ТОВ "Транселектрокомплект" (постачальник) та ДП "Укрзалізничпостач" (замовник) було укладено договір поставки № ЦХП-07-03613-01 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.3 договору поставки датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, зазначеним в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, оригінал якого надається замовнику.

Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, зокрема, опис речей і документів, які були вилучені у ДП "Укрзалізничпостач" на підставі ухвали слідчого судді Шевченківської районного суду м. Києва у справі №761/40481/16-к від 21.12.2016, встановив, що у ньому містяться рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та акти отримання-передачі продукції за укладеним з ТОВ "Транселектрокомплект" договором поставки №ЦХП-07-03613-01 від 09.10.2013, а отже факт поставки є доведеним. При цьому, судом враховано, що відповідач фактично не заперечує здійснення позивачем поставки продукції за вказаним договором, а лише посилається на відсутність первинних документів на підтвердження такої поставки.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції встановив факт поставки лише на підставі актів звірки поставок і розрахунків.

Відповідно до п. 6.3 договору поставки остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.03.2014 між ТОВ "Транселектрокомплект" та ДП "Укрзалізничпостач" було підписано акт звірки поставок та розрахунків між сторонами по договору № ЦХП-07-03613-01 від 09.10.2013, яким сторони підтвердили, що станом на 01.03.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним договором поставки складає 1 226 366,76 грн за період поставки з 25.11.2013 по 30.12.2013. Вказаний акт підписано директором та головним бухгалтером кожної з сторін та скріплено їх печатками без зауважень та заперечень.

30.11.2015 між ТОВ "Транселектрокомплект" та ДП "Укрзалізничпостач" було підписано аналогічний за змістом акт звірки поставок та розрахунків між сторонами до укладеного договору станом, в якому повторно підтверджено суму заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 226 366,76 грн.

Таким чином, встановивши, що позивач свої зобов'язання за укладеним договором поставки виконав належним чином, а розмір заборгованості відповідача перед позивачем на суму 1 226 366,76 грн підтверджується відповідними актами звірки розрахунків між сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення основної заборгованості за договором.

Передбачені ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не дозволяють встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості за договором поставки, оскільки акт звірки поставок та розрахунків між сторонами від 30.11.2015 свідчить про визнання відповідачем боргу за вказаним договором, а отже відповідно до приписів ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, враховуючи переривання 30.11.2015 перебігу позовної давності щодо основної заборгованості, позивач звернувся з відповідною позовною вимогою (06.04.2017) в межах строку позовної давності.

Таким чином, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі №910/5722/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий