Рішення

від 23.04.2007 по справі 4186-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4186-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2007Справа №2-15/4186-2007

За позовом Міського виробничого управління житлово-комунального господарства  (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр-н Васильєва, 2, код ЄДРПОУ 20760084)

До відповідача   Міського відділу освіти (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр-н Васильєва, 14-А, код ЄДРПОУ 22274502)

Про стягнення 126938,10 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Сулейманов Є.І., довіреність № 888 від 13.04.2007р., у справі

Від відповідача – Гуляєва О.А., довіреність № 389/01-06 від 19.04.2007 р., у справі

         Обставини справи: Міське виробниче управління житлово-комунального господарства, м. Армянськ звернулось до господарського суду АР Крим із позовом  до  Міського відділу освіти  про стягнення 126938,10 грн. за договором № 17 від 18.05.2006 р. про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, з яких: 112503,45 грн.  основного боргу, 4874,89 грн. пені, 1128,12 грн. 3 % річних, 8431,64 грн. – інфляційних витрат.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 17 від 18.05.2006 р. надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і водовідведення, однак відповідач обов'язки за договором виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 112503,45 грн. та нарахування штрафних санкцій, й позивач змушений звернутися до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на позов вих. 390/01-06 від 19.04.2007 р. проти позовних вимог не заперечує, однак просить суд зменшити суму позову на суму пені, річних та суму індексу інфляції, оскільки Міський відділ освіти є бюджетною установою, витрати якого фінансуються за рахунок місцевого бюджету.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2006 року між Міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства   (Виконавець) (позивач) та Міським відділом освіти  (Споживач) (відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 17 про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення.(а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 1 вказаного договору позивач приймає на себе зобов'язання надавати відповідачу своєчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги згідно встановлених тарифів в строки та на умовах, передбачених договором.

Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується актами реалізації послуг  за вересень-грудень 2006 року (а.с. 37-40) та рахунками за той же період  (а. с. 32-36).

Відповідно пункту 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідачу щомісяця пред'являлися рахунки на оплату, в яких вказувалось про обсяг наданих послуг, тарифи і загальна сума, яка підлягає сплаті.

Так, відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим рахункам не виконував належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 112503,45 грн. за період з вересня по грудень 2006 року, що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Беручи до уваги, що судом під час розгляду наявності заборгованості Міського відділу освіти  за отримані послуги за договором № 17 від 18.05.2006 р. про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення встановлена належним чином підтверджена у розмірі 112503,45 грн. за період з вересня по грудень 2006 року, та визнана відповідачем підписанням двостороннього акту звіряння взаємних розрахунків (а.с 51), а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти  річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Позивач просить стягнути з відповідача 1128,12 грн. – 3 % річних за період з 01.09.06 р. по 01.01.07 р. та 8431,64 грн. інфляційних витрат за період з 01.09.06 р. по 01.01.07 р. (а. с.  18).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання грошового зобов'язання Міським відділом освіти, а тому вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача річних у розмірі 1128,12 грн. та інфляційних витрат у розмірі 8431,64 грн. за період з 01.09.06 р. по 01.01.07 р.  суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення пені за період з 01.09.2006 р. по 31.12.2006 р. у розмірі 4874,89 грн. (а. с. 17).  

Відповідно пункту 12 Договору № 17 від 18.05.2006 р. у випадку невиконання взятого на себе зобов'язання відповідачем за договором, а саме: при несвоєчасній оплаті по рахунках зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України згідно Закону України  № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею  546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, загальна сума пені заявлена позивачем за період з 01.09.2006 р. по 31.12.2006 р.  складає 4874,89 грн. та підтверджується матеріалами справи.

          Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Так, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу Ураїни передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

          Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих за договором № 17 від 18.05.2006 р. послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Відповідач - Міський відділ освіти є бюджетною установою, витрати якого фінансуються за рахунок місцевого бюджету, який затверджується на відповідний бюджетний рік. Фінансування здійснюється у відповідності з бюджетним кодексом України, відповідно статті 3 якого фінансові операції поточного бюджетного періоду дозволяють фінансувати витрати, здійснені за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 80% та стягнути з Міського відділу освіти 975,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

 Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу| України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міського відділу освіти (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр-н Васильєва, 14-А, код ЄДРПОУ 22274502, р/р 35411002001007, р/р 35418005001007, р/р 35412023001007, р/р 35414009001007, р/р 35410003001007 в УГК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Міського виробничого управління житлово-комунального господарства  (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр-н Васильєва, 2, код ЄДРПОУ 20760084, р/р 26006301390254 в ПІБ м. Армянська, МФО 324407), 112503,45 грн. основного боргу, 975,00 грн. пені, 1128,12 грн. річних, 8431,64 грн. інфляційних витрат, 1269,38 грн. державного мита та 118,00 грн. розходів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.