Постанова

від 22.02.2018 по справі 916/3778/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Одеса

Справа № 916/3778/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів М.А. Мишкіної, Л.О. Будішевської (на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 05.02.2018р. №95 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018р.),

секретар судового засідання - О.В. Клименко,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2,

від відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від третьої особи – не з’явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Ексім-Групп”

на рішення господарського суду Одеської області, прийняте колегією суддів у складі: головуючий суддя Р.В. Волков, судді Г.І. Гуляк, Ю.М. Щавинська, 23.06.2016р. о 13 год., м. Одеса, повний текст складено 24.06.2016р.

у справі №916/3778/14

за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кімберлі-Кларк Україна”

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Ексім-Групп”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Фіге Україна”

про стягнення 1136291,30 грн.,

В судовому засіданні 22.02.2018р. відповідно до ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Кімберлі-Кларк Україна” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Ексім-Групп” про стягнення заборгованості за поставлений на виконання договору дистрибуції №2008 від 20.08.2012р. товар у сумі 1136291,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наявність заборгованості відповідача у сумі 5869467,41грн. за поставлену продукцію станом на 30.06.2013р., згідно акту звірки від 23.07.2013р., отримання оплати після 30.06.2013р. у розмірі 2950271,88грн., зарахування зустрічних вимог після 30.06.2013р. на суму 941228,73грн., часткового повернення товару, часткової оплати та проведення зарахування зустрічних вимог на загальну суму 841675,50 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 1136291,30грн. повністю із посиланням на відсутність заборгованості та наявність переплати на суму 72695,75 грн., виходячи з наступного:

-загальна заборгованість на суму 6736378,80 грн. (заборгованість станом на 30.06.2013р. у розмірі 5869467,41 грн. + загальна вартість поставлених в період з 01.07.2013р. товарів у розмірі 866911,39 грн.);

-загальна вартість оплати на суму 2950271,88 грн.;

-загальна вартість повернутих товарів на суму 1204573,94 грн.;

-загальна сума зарахованих зустрічних однорідних вимог на суму 2654228,73 грн. відповідно до актів від 11.07.2013р., 11.07.2013р., 12.09.2013р., 27.09.2013р., 03.10.2013р., 16.10.2013р., 25.10.2013р., 05.11.2013р., 18.03.2014р., 09.04.2014р., 29.04.2014р.;

В подальшому, відповідач у запереченнях на позов зазначив про наявність переплати на суму 1403141,13 грн., виходячи вже з загальної вартості повернутих товарів на суму 2535019,32 грн.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив про наявність заборгованості відповідача у розмірі 1127294,24 грн., виходячи з наступного:

-заборгованість відповідача станом 30.06.2013р. у розмірі 5869467,41 грн.;

-поставка товарів у липні 2013р. на суму 2066901,38 грн.;

-оплата товарів після 30.06.2013р. на суму 2950271,88 грн.;

-повернення поставлених товарів після 30.06.2013р. на суму 1204573,94 грн.;

-зарахування зустрічних позовних вимог після 30.06.2013р. на суму 2654228,73 грн.

          При цьому, позивач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2015 року у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

Вказану експертизу не проведено з причини несплати її вартості, у зв’язку з чим ухвалою місцевого господарського суду від 20.04.2015р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.07.2015р. у справі повторно призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

Відповідну експертизу також не проведено з причини несплати її вартості, у зв’язку з чим ухвалою місцевого господарського суду від 04.04.2016р. провадження у справі поновлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.06.2016р., підписаним 24.06.2016р. (головуючий суддя Р.В. Волков, судді Г.І. Гуляк, Ю.М. Щавинська), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1127294,24 грн. основного боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 14.07.2016р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару та на порушення судом норм матеріального права.

За твердженням скаржника, заборгованість останнього перед позивачем за поставлені за договором дистрибуції №2008 від 20.08.2012р. товари відсутня та наявна переплата на суму 1403141,13 грн., виходячи з наступного: з загальної заборгованості 6736378,80 грн. (сума заборгованості станом на 30.06.2013р. – 5869467,41 грн. та загальної вартості поставлених за період з 01.07.2013р. товарів – 866911,39 грн.) вираховуємо:

-2950271,88 грн. (загальна вартість оплаченого товару)

-2535019,32 грн. (загальна вартість повернутих товарів)

-2654228,73 грн. (загальна сума зарахованих зустрічних однорідних вимог).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2016р. (головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Фіге Україна”.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.09.2016р. у справі призначено судову економічну експертизу (визначення вартості повернутого після 30.06.2013р. відповідачем товару, що був поставлений останньому позивачем на виконання умов договору дистрибуції №2008 від 20.08.2012р., укладеного між сторонами), проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, апеляційне провадження у справі зупинено.

22.01.2018р. до суду апеляційної інстанції надійшов висновок судового експерта №4710/4711 від 27.12.2017р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. поновлено апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

За розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 05.02.2018р. №95 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018р. справу №916/3778/14 повторно розподілено на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.02.2018р. у визначеному складі колегії суддів дану справу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.

20.02.2018р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про призначення додаткової експертизи, яке обґрунтовано тим, що висновок експерта містить експертні помилки, які неможливо виправити шляхом допиту експерта, і які ставлять під сумнів викладені у висновку факти.

Так, позивач у клопотанні зазначив, що при ознайомленні з висновком експерта у нього виникли наступні питання:

1)документи якої юридичної особи та по якій судовій справі досліджував експерт при проведенні експертизи по справі № 916/3778/14?

2)як дослідження чужих документів вплинуло на висновки експертизи по справі №916/3778/14?

3)чому експертом досліджені не всі документи, на які він посилається у вступній частині висновку та які є в матеріалах даної справи?

4)як вказані помилки вплинули на правильність висновку експерта?

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.02.2018р. представники позивача підтримали заявлене клопотання, посилаючись саме на помилковість висновків експерта, а представник відповідача заперечував проти його задоволення.

Вказане клопотання розглянуто судовою колегією в судовому засіданні та відхилено, з огляду на таке.

Додаткова експертиза - дослідження, що проводиться на вимогу замовника експертизи в разі недостатньої ясності попереднього висновку та для вирішення нових завдань щодо тих самих об'єктів експертизи.

Відповідно до ст. 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні, для призначення додаткової експертизи відповідно до вимог ч. 1 ст. 107 ГПК України є необґрунтованими.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

20.08.2012р. між ТОВ з іноземними інвестиціями “Кімберлі-Кларк Україна” (позивач, компанія) та ТОВ “Ексім-Групп” (відповідач, дистриб’ютор) укладено договір дистрибуції №2008, за умовами п. 1.1. якого позивач передав у власність відповідача товар, а останній прийняв на себе зобов‘язання прийняти та оплатити поставлений товар, а також розповсюджувати його на умовах, узгоджених сторонами у даному договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач направляє позивачу замовлення на поставку конкретної партії продукції, яке повинно містити найменування, асортимент та кількість товару, номера артикулів продукції, що замовляються, присвоєні позивачем, а також умови поставки.

За умовами п. 5.6. договору поставка продукції відбувається на підставі Специфікації, підписаної сторонами. Специфікація складена компанією та направлена на адресу дистриб’ютора для поставки конкретної партії продукції повинна містити найменування, кількість продукції в коробах або упаковках кратно коробам, артикул компанії та умови поставки відносно конкретної партії продукції, у тому числі плановану дату поставки, а також вартість продукції, що має відповідати діючому прайс-листу.

Згідно з п. 6.3.4 договору компанія вважається такою, що виконала свої зобов'язання з поставки продукції у момент завантаження продукції на транспортний засіб, наданий дистриб'ютором або призначеним дистриб'ютором перевізником.

У п. 9.3 договору встановлено обов’язок відповідача оплатити товар протягом 45 календарних днів з моменту виконання позивачем свого обов’язку з поставки продукції, якщо інше не визначено сторонами додатково.

В силу п.п. 19.1., 19.2. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. включно. Дія даного договору може бути продовжена, виключно шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного договору, але у будь-якому разі загальний строк дії даного договору не може перевищувати 3 років з дати його підписання. Якщо сторони не виконали всі свої, узгоджені в Додатках угодах, зобов’язання по даному договору діє до дати виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

Договір підписаний директорами товариств та скріплений їх печатками (а.с. 24-38 т.1).

Надання послуг Компанією по просуванню товарів на ринку України врегульовано Додатками №№1, 2, 3, 5, 6, 7 від 20.08.2012р. та №4 від 14.01.2013р.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2013р. строк дії договору продовжено до 31.03.2014р. (а.с. 63-64 т.1).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у т.ч. із договорів.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України господарські зобов’язання, що виникли на основі договору, існують впродовж його строку.

Зобов’язання в свою чергу, згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України момент виконання обов'язку продавця передати товар. Так, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

На виконання договору дистрибуції №2008 від 20.08.2012р. позивач здійснював поставку товару відповідачу.

Транспортування товару, здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ “Фіге Україна” на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг №10/02/13 від 10.02.2013р., укладеного між ТОВ “Ексім-Групп” та ТОВ “Фіге Україна” (а.с. 113-118 т.19).

Листом вих. №20/02 від 20.02.2013р. відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ "Фіге Україна" визначено як уповноважений перевізник на отримання кожної партії товару за договором поставки № 2008 від 20.08.2012р. до отримання повідомлення про заміну перевізника (а.с. 152 т.6).

Станом на 30.06.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 5869467,41 грн. (фактично 5870090,49 грн.), що не заперечується жодною із сторін та підтверджується актом звірки від 23.07.2013р. (а.с. 48 т.5).

Після 30.06.2013р. відповідачем на користь позивача сплачено 2950271,88 грн., що також підтверджується обома сторонами договору.

За умовами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Протягом липня місяця 2013р., за твердженням позивача, на виконання умов договору дистрибуції №2008 від 20.08.2012р. ним поставлено відповідачу товар на суму 2066901,38 грн. На підтвердження зазначеного позивачем надано: видаткові накладні №47966932 від 05.07.2013р.; №47966931 від 05.07.2013р.; №47966939 від 08.07.2013р.; №47966940 від 08.07.2013р.; №47966950 від 08.07.2013р.; №47967161 від 15.07.2013р.; №47967162 від 15.07.2013р.; №47967168 від 15.07.2013р.; №47967169 від 15.07.2013р., довіреності №754 від 08.07.2013р., №755 від 08.07.2013р., №772 від 15.07.2013р., №773 від 15.07.2013р. та товарно-транспортні накладні №1607 від 05.07.2013р., №1611 від 08.07.2013р., №1612 від 08.07.2013р., №1651 від 15.07.2013р., №1653 від 15.07.2013р.

За даними відповідача в липні місяці 2013р. мав місце факт поставки продукції на суму 866911,39 грн. за видатковими накладними: №47966931 від 05.07.2013р.; №47966940 від 08.07.2013р.; №47967161 від 15.07.2013р.; №47967169 від 15.07.2013р.

Спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, та проведення розрахунків за товар.

Так, стосовно поставки 05.07.2013р. позивач посилається на дві видаткові накладні: № 47966932 на суму 300429,88грн. та № 47966931 на суму 99963,58грн. Відповідач визнає лише накладну № 47966931 на суму 99963,58грн.

Згідно з товарно-транспортною накладною від 05.07.2013р. № 1607, водій перевізника Галюк здійснив перевезення засобів гігієни, при цьому в якості вантажовідправника та замовника вказаний позивач, а в якості вантажоодержувача - відповідач. Вказана товарно-транспортна накладна містить печатки перевізника та відповідача а також підписи представників і не заперечується відповідачем. При цьому, маса брутто продукції, отриманої відповідачем за товарно-транспортною накладною № 1607 становить 7,41 тони (а.с. 29 т.6).

Як вбачається з довіреності перевізника № 751 від 05.07.2013р. на отримання вказаним водієм (ОСОБА_6) матеріальних цінностей від позивача, а саме - засобів гігієни за специфікаціями № 7824626 та 7824627. Дата відвантаження, прізвище водія, номер автомобіля та причепу повністю співпадає з відомостями у вищевказаній товарно-транспортній накладній №1607 (а.с. 14 т.14).

Вказані специфікації № 7824626 та 7824627 містять підписи та печатки лише позивача, підписи та печатки відповідача відсутні. Маса брутто продукції за специфікацією № 7824626 вказана в 5,7322тони, за специфікацією 7824627 - 1,678048тони, всього 7,410248тони. Саме така вага брутто продукції - 7,41тони отримана відповідачем за товарно-транспортною накладною № 1607 (а.с.15-17, 20-22 т.14).

Отже, поставка за видатковими накладними від 05.07.2013р. № 47966932 на суму 300429,88грн. та № 47966931 на суму 99963,58грн. здійснювалась одним автомобілем однією ходкою, тобто продукція завантажувалась одночасно із вагою 7,41тони, а відтак доводи скаржника щодо отримання продукції лише за видатковою накладною від 05.07.2013р. № 47966931 на суму 99963,58грн. не знайшли свого підтвердження.

Крім того, інформація перевізника - ТОВ "Фіге Україна", стосовно фактично доставленого відповідачу товару, повністю підтверджує позицію позивача та надані позивачем докази відображення вказаних операцій в документах податкової звітності.

Щодо відсутності вказаних операцій у податковому обліку відповідача, позивач зазначив, що не визнані відповідачем поставки не оподаткувались цим податком, а відтак відповідач міг не включати їх до реєстрів отриманих податкових накладних, не змінюючи при цьому дані щодо власних податкових зобов’язань з ПДВ.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту здійснення позивачем поставки відповідачу у липні 2013 року продукції за договором дистрибуції № 2008 від 20.08.2012р. на загальну суму 2066901,38грн.

В подальшому, в період з липня місяця 2013р. по квітень місяць 2014р., між сторонами складено акти про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2654228,73 грн.

Крім того, частина товару повернута відповідачем позивачу.

За даними позивача вартість повернутого відповідачем товару становить 1204573,94 грн., в той час відповідач зазначає про повернення ним товару на суму 2535019,32 грн.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

За висновком судового експерта №4710/4711 від 27.12.2017р. вартість повернутого після 30.06.2013р. відповідачем товару, що був поставлений останньому позивачем на виконання умов договору дистрибуції №2008 від 20.08.2012р. документально підтверджується на суму 1220067,56 грн. (а.с. 5-10 т. 21).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України “Про судову експертизу” кваліфікованим судовим експертом ОСОБА_7, висновок експерта відповідає вимогам, встановленим ст. 98 ГПК України, судова колегія, оцінивши його за правилами ст. 86 ГПК України, не знайшла жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цього висновку, а відтак приймає його в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог в частині існування заборгованості відповідача за поставлений на виконання договору дистрибуції №2008 від 20.08.2012р. товар у сумі 1111800,62грн., виходячи з такого:

-5869467,41 грн. загальна заборгованість;

-2066901,38 грн. загальна вартість поставленого у липні 2013 року товару;

-2950271,88 грн. загальна вартість оплаченого товару;

-2654228,73 грн. загальна сума зарахованих зустрічних однорідних вимог;

-1220067,56 грн. загальна вартість повернутих товарів.

(5869467,41+2066901,38) - 2950271,88 - 2654228,73 - 1220067,56 = 1111800,62.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню із частковим задоволенням позову.

Судовий збір за подання позову також підлягає перерахунку, та становить 22236,01 грн. (2% від 1111800,62), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

          Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2016 року у справі №916/3778/14 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в слідуючей редакції:

« 1.Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Ексім-Групп» на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» 1111800,62 грн. (один мільйон сто одинадцять тисяч вісімсот гривень, шістдесят дві копійки).

2.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з ТОВ «Ексім-Групп» на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» судовий збір у розмірі 22236,01 грн.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.02.2018 року

           ОСОБА_8 ОСОБА_1

           Суддя                                                                       М.А. Мишкіна

           Суддя                                                                      Л.О. Будішевська