Рішення

від 26.02.2018 по справі 927/1138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2018 року м. Чернігівсправа № 927/1138/17

Суддею Господарського суду Чернігівської області Мурашко І.Г., за участю секретаря судового засідання Рослого В.В. розглянуто справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» , вул. Січових Стрільців, буд. 60, м. Київ, 04050

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТПРОМ» ,

АДРЕСА_1, 14000

предмет спору: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 166171,52 дол. США та 540043,50 грн.

Суддя І.Г. Мурашко

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 04.01.2018 за № 3-243000/134, представник від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 26 лютого 2018 року Господарським судом Чернігівської області на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» , в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» , подано позов у порядку загального позовного провадження до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТПРОМ» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 166171,52 дол. США, з яких 114457,79 дол. США сума простроченої заборгованості по тілу кредиту та 51713,73 доларів США сума простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами за період з 01.11.2014 по 27.11.2017, а також 540043,50 грн. сума пені, з якої 383099,63 грн. за порушення договірних зобов'язань щодо погашення тіла кредиту, нараховану у період з 28.05.2017 по 27.11.2017 та 156943,87 грн. за порушення договірних зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, нараховану у період з 28.05.2017 по 27.11.2017.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору від 14.12.2007 року за № 49_11-12/07-МЮ про надання невідновлювальної кредитної лінії та додаткових угод до нього.

У судовому засіданні 19.02.2018 судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу № 927/1138/17 до розгляду по суті на 26.02.2018.

Позивач у судовому засіданні 26.02.2018 позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у підготовчі судові засідання 29.01.2018, 19.02.2018 та у судове засідання 26.02.2018 щодо розгляду справи по суті не прибув, про причини неявки суд не повідомив, будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

Ухвала Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2017 про відкриття провадження по справі, а також ухвали суду від 29.01.2018 та 19.02.2018 про повідомлення щодо дати, часу та місця судового розгляду справи № 927/1138/17 були направлені за адресою державної реєстрації відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.44-52), а саме: 14000, АДРЕСА_2 (а.с.83-84, 191-192 - т.1/2).

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач був неодноразово належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами, в тому числі правом на подання відзиву на позов, не скористався.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Зважаючи на те, що згідно ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, неявка представника відповідача у судові засідання, не подання ним відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у відповідності ст. 178, 202 Господарського кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,суд, -

ВСТАНОВИВ :

14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (код ЄДРПОУ 09807856) (новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит (надалі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАЛЕТПРОМ (надалі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії за № 49_11-12/07-МЮ, відповідно до положень та умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 136000,00 доларів США, а позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути отримані на рахунок кредитної лінії грошові кошти до 17 травня 2009 року, та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 13,5 % річних . Для обліку видачі на рахунок кредитної лінії коштів банк відкриває позичальнику рахунок № 20633499445101, МФО 300937 (п.1.1 договору) (а.с.16-19).

Пунктом 2.4 кредитного договору № 49_11-12/07-МЮ сторони встановили, що позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти банку до 17 травня 2009 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Як встановлено судом, додатковими угодами від 15.05.2009 за № 4, від 15.11.2010 за № 5, від 04.05.2012 за № 6, від 06.11.2013 за № 7 та від 07.11.2014 за № 8 до кредитного договору № 49_11-12/07-МЮ, сторони неодноразово змінювали відсоткову ставку за користування кредитними коштами та граничний строк повернення кредиту, встановлених пунктами 1.1, 2.4, 3.1 кредитного договору (а.с.23-27).

Виходячи з умов вище вказаних додаткових угод до кредитного договору № 49_11-12/07-МЮ сторонами було погоджено, що у період з 14.12.2007 по 14.05.2009 діяла відсоткова ставка за користування кредитними коштами в розмірі 13,5 % (п.1.1 кредитного договору); у період з 15.09.2009 по 14.11.2010 - 13% (п. 1 додаткової угоди від 15.05.2009 за № 4); у період з 15.11.2010 по 03.05.2012 - 10,5% (п. 1 додаткової угоди від 15.11.2010 за № 5); у період з 04.05.2012 по 05.11.2013 - 10,0% (п. 1 додаткової угоди від 04.05.2012 за № 6); у період з 06.11.2013 по 06.11.2014 - 11,5% (п. 1 додаткової угоди від 06.11.2013 за № 7); та починаючи з 07.11.2014 - 14,5% (п. 1 додаткової угоди від 07.11.2014 за № 8).

Згідно додаткової угоди від 04.05.2012 за № 6 до договору № 49_11-12/07-МЮ сторони змінили редакцію пункту 1.1 кредитного договору та зменшили розмір невідновлювальної кредитної лінії до 115000,00 доларів США (а.с.25).

Додатковою угодою від 07.11.2014 за № 8 до кредитного договору за № 49_11-12/07 МЮ сторонами встановлено граничний строк повернення кредиту до 07 листопада 2015 року (а.с.27).

Пунктом 2.1 кредитного договору № 49_11-12/07-МЮ встановлено, що видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами у строк з 14 грудня 2007 року по 17 травня 2009 року по письмовим заявкам позичальника зі згоди банку шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

Додатковими угодами від 14.12.2007 за № 1, від 27.12.2007 за № 2 та від 21.01.2008 за № 3 до кредитного договору № 49_11-12/07-МЮ, сторони дійшли згоди, що банк надає позичальнику протягом 2-х банківських днів з моменту укладення відповідних угод, транш кредитних коштів у наступних сумах, а саме: 11436,80 доларів США, 102931,24 доларів США та 21631,96 доларів США відповідно. Повернення вказаного траншу кредитних коштів та сплата відсотків здійснюється позичальником у наданій валюті й у строки згідно договору. Повернення траншу кредитних коштів вважається здійсненим позичальником у встановлений строк, якщо зазначена сума коштів у повному розмірі надійшла на позичковий рахунок банку не пізніше дати, встановленої у договорі. Датою сплати відсотків є день зарахування коштів на рахунки, зазначені в пункті 3.2 договору (а.с.20-22).

На виконання умов кредитного договору № 49_11-12/07-МЮ та додаткових угод №1, 2, 3 до нього, кредитор, на підставі письмових заяв позичальника від 14.12.2007, 27.12.2007 та 21.01.2008 про отримання кредиту, перерахував грошові кошти в межах кредитної лінії на загальну суму 136000,00 доларів США на позичковий рахунок позичальника № 20633499445101, МФО 300937, що підтверджується меморіальними валютними ордерами № 3107959 від 14.12.2007 на суму 11436,80 доларів США; № 3146928 від 27.12.2007 на суму 102931,24 доларів США; № 3294434 від 21.01.2008 на суму 21631,96 доларів США та банківськими виписками по позичковому рахунку відповідача (а.с. 28-33, 95-186).

Як встановлено судом, граничний строк повернення кредиту був погоджений сторонами додатковою угодою від 07.11.2014 за № 8, - до 07 листопада 2015 року.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору за № 49_11-12/07-МЮ, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами. Відсотки сплачуються шляхом їх перерахування на рахунок банку № 20688499445101, МФО 300937 (п. 3.2 договору).

За приписами пункту 3.3 кредитного договору, розрахунок відсотків здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок відсотків за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок відсотків здійснюється виходячи з факт /360- метод розрахунку відсотків, згідно якого кількість днів у місяці береться фактичне, а у році умовне - 360 днів. Нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно, позичальник сплачує відсотки в строк з 26 числа кожного місяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються відсотки, нараховані за користування кредитними коштами, з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно) (п. 3.4 договору). Датою сплати відсотків є день зарахування коштів на рахунок, зазначений в пункті 3.2 договору (п. 3.5 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору у випадку якщо сплачені позичальником банку грошові кошти недостатні для погашення наявної на момент сплати загальної суми заборгованості, то погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: в першу чергу погашаються відсотки за користування кредитними коштами, а також комісійна винагорода, в другу чергу сплачується основний борг по кредиту, а в третю чергу погашається неустойка (штраф, пеня).

Проаналізувавши зміст укладеного правочину, суд дійшов висновку, що між сторонами склались кредитні правовідносини, що врегульовані § 1 Позика та § 2 Кредит глави 71 Цивільного кодексу України

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором, банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 вказаного Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язань згідно кредитного договору, наданий кредит в сумі 114457,79 доларів США в кінцевий термін по 07 листопада 2015 року кредитору не повернув, відсотки за користування кредитними коштами в сумі 51713,73 доларів США за період з 01.11.2014 по 27.11.2017, включно, не сплатив, що підтверджується банківськими виписками по рахунках відповідача, наявних в матеріалах справи (а.с.95-186).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 вказаного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони погодили, що за прострочення повернення кредитних коштів або сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки. Вказана пеня сплачується в разі порушення позичальником строків платежів, передбачених в тому числі пунктами 2.4 та 3.4 даного договору, а також будь - яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язань із сплати відсотків за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Враховуючи вищевикладене, позивачем пред'явлено до стягнення 114457,79 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту; 51713,73 доларів США простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами у період з 01.11.2014 по 27.11.2017; та керуючись пунктом 7.1 кредитного договору, 383099,63 грн. пені за прострочення сплати заборгованості по тілу кредиту за період з 28.05.2017 по 27.11.2017; 156943,87 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 28.05.2017 по 27.11.2017.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такий порядок визначений Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року № 15-93.

В силу положень статей 5, 7 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 за № 15-93, суд має право ухвалювати рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійснені валютних операцій, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Аналогічної правової позиції дотримався Верховний Суд України в Висновках Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за ІІ півріччя 2014 року та в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010, а також Вищий господарський суд України в П.останові від 13.06.2016 по справі № 905/1483/15 та ін.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання кредиту в іноземній валюті, а умовами кредитного договору передбачено обов'язок відповідача повернути отриманий кредит та відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту, суд дійшов висновку про правомірність стягнення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у валюті кредиту - доларах США.

Так як, матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 34-38), вирішив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі в частині основного боргу в сумі 114457,79 доларів США та в частині відсотків за користування кредитними коштами в межах заявлених вимог в сумі 51713,73 доларів США за період з 01.11.2014 по 27.11.2017.

Позові вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань зі сплати кредиту за період визначений позивачем, а саме з 28.05.2017 по 27.11.2017 , задоволенню не підлягають, а в частині стягнення неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, заявлені за аналогічний період, - підлягають частковому задоволенню в сумі 28055,55 грн., оскільки позивачем при нарахуванні штрафних санкцій (неустойки, пені) було порушено приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме проведено нарахування пені за неналежне виконання грошових зобов'язань понад шість місяців, що є граничним строком для нарахування штрафних санкцій.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо нарахування пені за порушення грошових зобов'язань відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, визначено: …Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції… .

Проаналізувавши умови кредитного договору від 14.12.2007 № 49_11-12/07-МЮ, суд констатує, що даним правочином сторонами не погоджено іншого порядку нарахування пені ніж той, що передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому, виходячи з того, що граничний строк повернення кредиту настав 07.11.2015, право на нарахування та стягнення пені за порушення строку повернення кредиту виникло у позивача у період з 10.11.2015 по 10.05.2016 (з урахуванням приписів ст. 254 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України ), відтак позов в частині стягнення пені за прострочення повернення тіла кредиту за період з 28.05.2017 по 27.11.2017 задоволенню не підлягає, оскільки знаходиться поза межами періоду, за який пеня може бути нарахована позивачем та стягнута судом.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 28.05.2017 по 27.11.2017, підлягає частковому задоволенню в сумі 28055,55 грн., виходячи з проведеного судом перерахунку вище вказаних штрафних санкцій, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за 4 дні листопада 2016 року (з 28.05.2017 по 31.05.2017) по жовтень 2017 року (з 01.11.2017 по 27.11.2017).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача присуджено до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 67970,97 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, ч. 2 ст. 178, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАЛЕТПРОМ (14000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35506492, з будь - якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856, р. 32073104401026 ОСОБА_2 України у м. Києві, МФО 300001) - 114457,79 доларів США простроченої заборгованості по основному боргу, 51713,73 доларів США простроченої заборгованості по відсоткам, 28055,55 грн. пені за прострочення сплати відсотків та 67970,97 грн. судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.02.2018

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.Г. Мурашко

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/