Постанова

від 20.02.2018 по справі 927/586/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 927/586/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Драчук Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 23.11.2017 (повний текст складено 24.11.2017)

у справі № 927/586/17 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт

до Приватного підприємства АПТК

про стягнення 175 100, 73 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт (далі - ТОВ Ясенсвіт ) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства АПТК (далі - ПП АПТК ) про стягнення 175 100, 73 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №ЯС-18/03/16-17 від 18.03.2016 щодо повної та своєчасної поставки товару за специфікаціями № 15 від 16.06.2016 та № 17 від 30.06.2016, а тому просило стягнути з відповідача 175 100, 73 грн. штрафних санкцій, нарахованих за кожен день прострочення поставки товару згідно п. 5.2\є Договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про відсутність підстав для нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення поставки товару, оскільки порушення умов Договору відбулося саме зі сторони позивача (щодо повної та своєчасної оплати), як наслідок наявна заборгованість позивача в розмірі 61 817, 00 грн. перед відповідачем за поставлений за Договором товар згідно видаткової накладної №101 від 05.07.2016 на суму 129 172 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2017 у справі №911/1242/17.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2017 у справі № 927/586/17 позов задоволено частково і стягнуто з ПП АПТК на користь ТОВ Ясенсвіт 10 383,21 грн. штрафних санкцій та 1 55,75 грн. судового збору. В іншій частині позову про стягнення 164 717,52 грн. штрафних санкцій відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови у стягненні 164 717,52 грн. штрафних санкцій та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невірного застосування вимог матеріального та порушення норм процесуального права. За твердженнями апелянта, висновки суду першої інстанції щодо часткової поставки товару згідно Специфікації № 15 та відсутність у постачальника зобов'язань по поставці товару за Специфікацією № 17 є хибними, адже відповідач в порушення умов Договору по Специфікації № 15 поставки товару не здійснив взагалі, а по Специфікації № 17 поставив лише його частину. Крім цього, апелянт вказував, що саме через невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару, позивач призупинив його оплату, а не навпаки, як помилково зазначив у рішенні місцевий суд тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.02.2018 з'явились представники позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. З огляду на наведене, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, в яких підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 164 717, 52 грн. штрафних санкцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 18.03.2016 ТОВ Ясенсвіт (позивачем, покупцем за договором) та ПП АПТК (відповідачем, постачальником за договором) укладено Договір поставки №ЯС-18/03/16-17 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору кукурудзу, пшеницю (надалі - товар).

Кількість товару (+/- 10%) згідно п. 2.3 Договору, що поставляється за Договором, встановлюється Специфікаціями до нього, які є його невід'ємною частиною.

Ціна товару погоджується сторонами у Специфікації на певну кількість товару (п.3.1 Договору).

Положеннями п. 3.3 Договору сторони погодили, що оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в Специфікації цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 5 (п'ять) банківських днів з дати поставки товару, з урахуванням приписів п. 3.4 Договору в такому порядку: 80 % від вартості партії товару покупець може оплатити на підставі наданих постачальником оригіналів Договору, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару, копій видаткової і податкової накладних та відповідної специфікації; остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх вищезгаданих документів. Інші умови оплати можуть бути погоджені сторонами у Специфікації.

Відповідно до п. 4.1 Договору доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (Інкотермс 2010) адреса: а) Київська обл., Васильківський р-н с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Скибин, вул. Леніна, 100 (конкретна адреса вказується в Специфікації) в строк, погоджений сторонами в Специфікації, в якій повинні зазначатись тип транспортного засобу та спосіб розвантаження. Інші умови поставки можуть бути погоджені сторонами у Специфікації.

Договір на підставі п. 6.1 вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2016. У випадку, якщо протягом останнього місяця його строку дії жодна із сторін не заявить про припинення Договору, він вважається пролонгованим на 6 місяців. Кількість пролонгацій не обмежена.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки на підставі ч. 1 ст. 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено матеріалами справи, 16.06.2016 сторонами підписано Специфікацію №15 до Договору, якою погоджено поставку пшениці в кількості 200 т. +/- 10% на загальну суму 860 000, 00 грн. зі строком поставки до 21.06.2016., а також 30.06.2016 - Специфікацію №17 до Договору на поставку пшениці в кількості 200 т. +/- 10% на загальну суму 860 000, 00 грн. зі строком поставки до 05.07.2016

За умовами п. 10 Специфікацій №15 та №17 оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими у них цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 3 банківських днів з дати поставки товару, з урахуванням положень п. 4.3 Договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору поставку товару по Специфікації № 15 не здійснив, а по Специфікації № 17 поставив лише частину товару загальною кількістю 137,94 тон відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних.

Матеріалами справи встановлено, що після підписання згаданих вище Специфікацій № 15 та №17 позивачу на виконання умов Договору поставлено товар (пшеницю в кількості 137,94 т.) згідно видаткових накладних №97 від 02.07.2016 в кількості 33,08 т. на суму 142 244, 00 грн.; №98 від 02.07.2016 в кількості 29,14 т. на суму 125 302, 00 грн.; №99 від 02.07.2016 у кількості 28,96 т. на суму 124 528, 00 грн.; №100 від 05.07.2016 в кількості 16,72 т. на суму 71 896, 00 грн.; №101 від 05.07.2016 в кількості 30,04 т. на суму 129 172, 00 грн., які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Вищезгадані видаткові накладні оформлено відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: назви документа (форми); дати складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, складені відповідачем при поставці товару за Договором видаткові накладні в розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що часткова оплата за отриманий товар позивачем здійснювалась платіжними дорученнями з призначенням платежу оплата за пшеницю згідно Договору №ЯС 18/03/16-17 від 18.03.2016 (а.с. 110-117, 119-154, т. 1).

Проте, ні в накладних на поставку товару, ні в платіжних дорученнях, за якими здійснювалась оплата отриманого товару, не вказано за якою Специфікацією було поставлено/оплачено товар, а лише вказано, що поставку/оплату товару здійснено на підставі Договору, не містять таких доказів й інші матеріали справи.

Оскільки предметом поставки на підставі Специфікацій №15 та №17 до Договору є один і той же товар: пшениця за ціною 4 300, 00 грн. за 1 тону, яка була частково поставлена позивачу згідно вищезгаданих накладних, твердження позивача (апелянта) про те, що відповідачем не здійснено поставки товару за Специфікацією №15 в повному об'ємі як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже в первинних бухгалтерських документах (накладних, платіжних дорученнях на оплату) не вказано, що поставка товару здійснена згідно Специфікації №17 або будь-якою іншою Специфікацією, як і не зазначено. що оплату проведено за отриманий товар по Специфікації №17 або будь-якій іншій.

Вищевикладене свідчить про те, що поставка пшениці за вищезгаданими видатковими накладними здійснювалась на виконання Специфікації №15 до Договору, яка була укладена сторонами 16.06.2016 (раніше ніж Специфікація №17 від 30.06.2016) та її умови були чинними на дату поставки відповідачем товару. Доказів на спростування цього позивачем (апелянтом) суду не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що ПП АПТК (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ ЯСЕНСВІТ (відповідача) про стягнення 82 090,13 грн., з яких 61 817,00 грн. несплаченої суми основного боргу, 5 763,43 грн. інфляційних втрат, 1 352,00 грн. 3% річних та 13 157,70 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ЯС/18/03/16-17 від 18.03.2016 щодо повної та своєчасної оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 101 від 05.07.2016 на загальну суму 129 172,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2017 у справі № 911/1242/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ЯСЕНСВІТ на користь ПП АПТК 61 817,00 грн. боргу, 5 763,43 грн. інфляційних втрат, 1 349,10 грн. 3% річних, 9 282,68 грн. пені, 1 524,42 грн. судового збору.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини ).

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки судове рішення у справі № 911/1242/17, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем за поставлений за Договором товар по видатковій накладній № 101 від 05.07.2016 в сумі 61 817, 00 грн.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 2, 5 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на положення цієї норми закону та встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2017 у справі №911/1242/17 обставини щодо наявності у позивача перед відповідачем боргу за поставлений згідно видаткової накладної № 101 від 05.07.2016 товар на суму 61 817, 00 грн., відповідач правомірно з 09.07.2016 зупинив передання позивачу іншого товару, який він зобов'язаний був поставити відповідно до умов Договору та Специфікацій до нього, зокрема, Специфікації № 17.

Таким чином, прострочення поставки товару відбулося лише за Специфікацією № 15, а саме з 21.06.2016 по 01.07.2016 на суму 774 000, 00 грн.(180 тон х 4300 ціни за тону), з 02.07.2016 по 04.07.2016 на суму 381 926, 00 грн. (180 - 91,18=88,82 т. х 4300), з 05.07.2016 по 08.07.2016 на суму 180 858, 00 грн. (88,82 - 46,76=42,06 т. х 4300).

В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (ч.1 ст.230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Умовами п. 5.2 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції в розмірі 0,1% від вартості товару, поставка якого прострочена, за кожен день прострочення. Тобто, за правовою природою погоджені сторонами в цьому пункті Договору штрафні санкції є пенею.

З огляду на те, що прострочення поставки товару відбулося лише за Специфікацією № 15, а саме з 21.06.2016 по 01.07.2016 на суму 774 000, 00 грн.(180 тон х 4300 ціни за тону), з 02.07.2016 по 04.07.2016 на суму 381 926, 00 грн. (180 - 91,18=88,82 т. х 4300), з 05.07.2016 по 08.07.2016 на суму 180 858, 00 грн. (88,82 - 46,76=42,06 т. х 4300), апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару підлягають задоволенню в розмірі 10 383,21 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 164 717,52 грн. штрафних санкцій слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Доводи позивача (апелянта) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення місцевим судом вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2017 у справі № 927/586/17 - без змін.

Матеріали справи № 927/586/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко