Постанова

від 18.01.2018 по справі 808/1796/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 рокусправа № 808/1796/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Богданенка І.Ю.,

судді: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Калниша В.Г. (договір від 01 грудня 2017 року),

відповідача: - Радової С.О. (довіреність від 15 грудня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (ухвалену в м. Запоріжжі суддею Лазаренком М.С.)

у справі № 808/1796/17

за позовом дочірнього підприємства ДП Агросервіс 2000

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року дочірнє підприємство ДП Агросервіс 2000 звернулося в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2017 року №0003391406, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333333 гривень та №0003401406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 375000 гривень, у тому числі за податковим зобов'язанням на 300000 гривень та штрафними санкціями на 75000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Стверджує, що в акті чітко викладено повний перелік первинних документів, якими оформлено господарські операції та які були наданні до перевірки. При цьому за висновками акту відсутні жодні зауваження щодо повноти та достовірності оформлення первинних документів, доказів, які б спростовували достовірність складених на підтвердження операцій первинних документів в акті перевірки не наведено, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2017 року №№0003391406 та 0003401406.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

За доводами апеляційної скарги контрагент позивача - фермерське господарство Агро-Промінь не є виробником товару, придбання даного товару у постачальників не могло здійснити, оскільки з неплатниками податку на додану вартість та фізичними особами за період 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року фермерське господарство не мало взаємовідносин, у ланцюгах постачання відсутнє придбання товарів, отже, відбувалось формування активу за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження з його легалізацією за рахунок використання документів контрагента постачальника фермерського господарства Агро-Промінь , що фактично не міг і не здійснював постачання з оплатою на користь такого контрагента. Позивачем безпідставно сформовано податковий кредит від фермерського господарства "Агро-Промінь" у перевіряємий період. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

У судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Запорізькій області наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник дочірнього підприємства ДП Агросервіс 2000 у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами, контролюючим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка дочірнього підприємства ДП Агросервіс 2000 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року та податку на додану вартість за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності, достовірності відображення в обліку по взаємовідносинах з фермерським господарством Агро-Промінь у тому числі в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №139/08-29-14-00/30757373 від 28 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 13-39).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2016 року на загальну суму 300000 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1., 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (р.19) за липень 2016 року у сумі 333333 гривень.

Відповідач пов'язує зазначені порушення з відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та фермерським господарством Агро-Промінь .

За виявленими порушеннями та на підставі акту перевірки та за результатами розгляду первинної скарги позивача, контролюючим органом 24 березня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0003401406 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 375000 гривень у тому числі 300000 гривень за основним платежем та 75000 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003391406, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333333 гривень (т. 1 а.с. 40, 43).

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т. 1 а. с. 44).

Відповідно до акту, у перевіряємий період дочірнє підприємство ДП Агросервіс 2000 мало господарські відносини з фермерським господарством Агро-Промінь .

Так, між дочірнім підприємствам ДП Агросервіс 2000 (покупцем) та фермерським господарством Агро-Промінь (постачальником) укладено договір постачання №2716з від 27 липня 2016 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити зерно пшениці (т. 1 а.с. 57-58).

Згідно зі специфікацією №1 від 27 липня 2016 року до договору, постачається пшениця 2 класу, групи А, врожаю 21016 року у кількості 500 тонн на загальну суму 2000000 гривень (т. 1 а.с. 59).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії рахунку-фактури №СФ-0000276 від 27 липня 2016 року, видаткових накладних №РН-0000285 від 26 серпня 2016 року, №РН-0000313 від 27 серпня 2016 року (а.с.70 т.1), №РН-0000314 від 28 серпня 2016 року (т. 1 а.с.60, 64, 70, 77).

Транспортування товару здійснювалось постачальником з 26 серпня 2016 року - по 28 серпня 2016 року автомобільним транспортом відповідно до товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с.64-67, 71-74, 78-81).

Оплата товару підтверджується випискою по особовому рахунку дочірнього підприємства ДП Агросервіс 2000 за 27 липня 2016 року (т. 1 а.с.61-63).

Позивачем, крім зазначених документів також до перевірки та матеріалів справи подані копії карток аналізу зерна, складських квитанції на зерно, витягів з журналів ввезення зерна (т. 1 а.с. 68, 69, 76, 82-90).

У подальшому придбаний товар позивачем реалізовано приватному акціонерному товариству Аграрний фонд на підставі договору №537-09/16 від 01 вересня 2016 року та розміщено на складських приміщеннях приватного акціонерного товариства Аграрний фонд , на підтвердження чого надано акт прийому-передачі (т. 1 а.с. 92-97).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені документально, в результаті господарських операцій у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та фермерським господарством Агро-Промінь .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договору, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочину та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо реальності вчиненого правочину з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Щодо доводів відповідача, про наявність кримінального провадження №32016040000000013 від 13 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального Кодексу України, під час якого виявлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом реєстрації на підставних осіб створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких фермерське господарство Агро-Промінь .

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій вчинених від імені такого підприємства.

Фактичними обставинами справи підтверджується, що досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню не закінчене, як наслідок вирок чи інші судові рішення по суті кримінального порушення не приймалися, що не дає підстав суду апеляційної інстанції вважати, встановленими факт фіктивності діяльності контрагента позивача.

Головне управління ДФС у Запорізькій області вказує, що у період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року не встановлено придбання фермерським господарством "Агро-Промінь" продукції, яка в подальшому була реалізована позивачу.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до такого твердження відповідача, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання такої продукції могло відбутись в інший період не охоплений перевіркою, окрім того, позивач не зобов'язаний під час здійснення господарських операцій перевіряти весь ланцюг постачання товару, який ним придбається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень та задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, постанову суду першої інстанції у справі необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим