Ухвала

від 21.02.2018 по справі 804/5226/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 лютого 2018 рокусправа № 804/5226/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

перевіривши на відповідність вимог Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 804/5226/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄГЄНЗА"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду: документу про сплату судового збору у розмірі 41320,11 грн.;

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.01.2018, скаржником не виконано, подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник вказує, що Конституційним Судом України У справі за конституційним зверненням асоціації Дім авторів музики України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону у взаємозв'язку з положенням пункту г частини першої статті 49 Закону України Про авторське право і суміжні права № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, зазначається, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Тобто, судом зроблено висновок щодо встановлення саме помірного судового збору, у зв'язку з цим, майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя. Відповідні положення зазначені у ст. 8 Закону України Про судовий збір та ст. 88 КАС України та вказують на врахування судом майнового стану сторони. також зазначено, що дане питання знайшло своє відображення у пленумах всіх вищих судових інстанції (п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України , Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір ). Крім того, вказує, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі , сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Положеннями ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Однак, жодного доказу на підтвердження того, що його майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі заявником суду не надано. Крім того, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на викладене Конституційним Судом України в рішенні від 28.11.2013 року по справі № 12-рп/2013 про те, що Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду не спростовує висновок суду про те, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати. Положення Закону України Про судовий збір в частині, яка встановлює обов'язок органів державної влади, сплачувати судовий збір в певному розмірі такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у встановленому порядку не визнані.

Також суд не приймає до уваги посилання заявника на зміст постанов Пленумів судів іншої (ніж адміністративної) юрисдикції. Також, посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі у даному випадку не є доречним. Оскільки, принцип доступності до правосуддя передбачає реальну можливість оскаржити дію, що порушує право. Разом з тим, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які, на думку позивача, порушуються відповідачем по справі, забезпечено. За поданим ним позовом відкрито провадження, справу розглянуто судом першої інстанції. Апеляційна скарга подана не позивачем, який звернувся до суду за захистом своїх прав, а суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем по справі, дії якого оскаржуються, тому посилання скаржника на забезпечення доступу до правосуддя не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Що стосується посилань на рішення Верховного Суду України від 30.11.2015 року по справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а, від 15.02.2016 року у справі № 21-6552а15, суд зазначає, що судами загальної юрисдикції має враховуватися висновок що застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду України, при застосуванні таких норм права, однак висновки викладені у вищезазначених справах є безпідставними при врахуванні їх у справі № 804/5226/17.

Таким чином, обставини викладені скаржником у клопотанні про звільнення від сплати судового збору не знайшли свого підтвердження, відтак в його задоволенні слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що відповідачем у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунені, апеляційна скарга підлягає поверненню відповідно до ст.ст. 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 169, 296, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі № 804/5226/17 повернути.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку і строки, визначені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко