Постанова

від 20.02.2018 по справі 369/11641/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11641/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/821/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В. Категорія 4 20.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Київ

справа № 369/11641/16

провадження № 22ц/780/821/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони :

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Волчка А.Я., про поділ спільного майна подружжя, повний текст складено 27.12.2017р.

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII Перехідні положення ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, який уточнювала під час розгляду справи та посилалась на те, що 24.06.1989 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб, від якого мають двох дітей. З часом відносини між ними були зіпсовані та рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2016 р. шлюб було розірвано, питання про майно не вирішувалось. За час шлюбу ними було нажито майно, яке просила суд поділити, виділивши їй у власність рухоме майно, зокрема меблі, ковдри, сервізи, холодильник, пральну та посудомийну машину, мікрохвильову піч, суповарку та газонокосарку, загальною вартістю 160 050 грн. Відповідачу просила також виділити відповідне рухоме майно, вартістю 190 000 грн.

Також просила визнати за ними, зокрема за кожним право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 гектарів, за цією адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_4

Крім того, позивачка просила виділити їй у власність автомобіль Пежо (Peugeot), д. н. НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_1, причіп НОМЕР_17, 2013 року випуску сірого кольору, № шасі НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_2, автокемпінг (причіп) марки KNAUS-Komfort 450, н.з. НОМЕР_10, номер шасі НОМЕР_11 та газову плиту марки ІNDESIT K 6G21 (W)/R.

Відповідачу ОСОБА_5, позивачка просила виділити у власність автомобіль Mercedes Vito, д. н. НОМЕР_12, номер кузова НОМЕР_3 та мопед марки YAMAHA VINO 49 , 1998 року випуску, сірого кольору, № двигуна НОМЕР_13, № шасі НОМЕР_14, державний номер НОМЕР_15

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за кожним право власності на 1/2 частину домоволодіння (житлового будинку загальною площею 394,0 кв. м., житловою площею 179,1 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами) за адресою АДРЕСА_1, на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1200 гектарів, кадастровий номер, НОМЕР_16, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (до 2010 року - АДРЕСА_3) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_4

Виділено у власність ОСОБА_4 причіп НОМЕР_17, 2013 року випуску сірого кольору, № шасі НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_2 та газову плиту марки ІNDESIT K 6G21 (W)/R, автомобіль марки Пежо , (Peugeot), д.н. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5 та автокемпінг (причіп) марки KNAUS - Komfort 450, н.з. НОМЕР_18, номер шасі НОМЕР_11.

Виділено у власність ОСОБА_5 мопед марки YAMAHA VINO 49 , 1998 року випуску, сірого кольору, № двигуна НОМЕР_13, № шасі НОМЕР_14, державний номер НОМЕР_19 та автомобіль НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_3.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2017 року було виправлено описку в описовій частині рішення замість Вказаний будинок в експлуатацію не введений і право власності на нього у Державному реєстрі речових прав не зареєстровано вказано в експлуатацію не введений і право власності у державному реєстрі речових прав не зареєстровано на будинок, що будується за адресою: вул. Кримська, с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області .

Не погоджуючись з таким рішенням в частині визнання за позивачкою право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_5 та виділення їй автокемпінгу, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу про скасування рішення суду в цій частині.

Відповідач у скарзі посилається на те, що судом не з'ясовано всі фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Так судом не взято до уваги, що будинок по вул. Кримській він почав будувати влітку 2016 року, а шлюбні стосунки з відповідачкою були припинені у березні 2016 року. Крім того, позивачкою не надано доказів про здійснення будівництва на цій ділянці, проектно-кошторисної документації та документів, які містили би опис об'єкта незавершеного будівництва, не надано квитанцій на придбання будівельних матеріалів з посиланням на особу яка сплачувала за них, не було проведено будівельно-оціночної експертизи для визначення переліку, кількості та ринкової вартості будівельних матеріалів, не визначено на які саме будматеріали, їх вартість претендує позивачка, а свідчення свідків на стороні позивачки, які є кумами та родичами нічим не підтверджені. Крім того, суд не взяв до уваги його прохання залишити за ним автокемпінг, який рухається як причіп, так як він займається бджільництвом, має пасіку, і кемпінг потрібен для її вивозу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила, що доводи апеляційної скарги є надуманими з тих підстав, що вона подавала клопотання в суді щодо витребування квитанцій на покупку піноблоків, пінопласту, цементу, бетону, метало пластикових вікон та іншого, дане клопотання було задоволено, але відповідач так і не надав їх до суду. Крім того про стан будівництва свідчать фото що були надані до суду, тобто з її боку було зроблено все можливо для доказування тих фактів на які у скарзі посилається відповідач. Щодо автокемпінгу, то він обладнаний для проживання, а не для перевезення вуликів, крім того, вартісні показники автомобілів, що виділені їм у власність не співмірні, оскільки мерседес Вито коштує більше ніж Пежо, тому вважає рішення суду обґрунтованим, законним та таким, що має залишитись без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В суді апеляційної інстанції відповідач скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка та її представник заперечували проти скарги, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо поділу будівельних матеріалів, використаних для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_5 та виділення позивачці у власність автокемпінгу.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.06.1989 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року шлюб було розірвано.

Під час шлюбу сторонами було набуто у власність домоволодіння та земельна ділянка що знаходяться за адресою АДРЕСА_6

За відповідачем ОСОБА_5, також зареєстровано рухоме майно, а саме: причіп НОМЕР_17, 2013 року випуску сірого кольору, № шасі НОМЕР_9, державний номер НОМЕР_2; мопед марки YAMAHA VINO 49 , 1998 року випуску, сірого кольору, № двигуна НОМЕР_13, № шасі НОМЕР_20, державний номер НОМЕР_19; автомобіль НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_5, автомобіль НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_3 та автокемпінг (причіп) марки KNAUS - Komfort 450, н.з. НОМЕР_18, номер шасі НОМЕР_11.

Крім того, судом встановлено, що згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київської області № 10/10-124/1509/0602 від 10.09.2017 року та пояснень сторін наданих в судовому засіданні, вбачається що відповідачем ОСОБА_5 здійснюється будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_7

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_5, суд першої інстанції виходив з того що,

відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того що, будівельні матеріали використані для будівництва цього будинку належать йому на праві особистої приватної власності.

Разом з тим, суд не перевірив доводів відповідача про те, що він розпочав спірне будівництво влітку 2016 року, коли сторони разом не проживали, не вели спільного господарства і шлюбні стосунки з відповідачкою вже були припинені.

Судова колегія, перевіряючи ці доводи, встановила, що відповідач ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 11.05.2016 року отримав у свою власність земельну ділянку, площею 0,07 га по АДРЕСА_8 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва (т.1 а.с.167,169).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2016 року, яке залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21грудня 2016 року встановлено, що з березня 2016 року сторони разом не проживають, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних відносин (т.1 а.с.168, т.2 а.с.155).

Відповідно до інформації Крюківщинської с/р від 07.04.2017 року та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київської області від 10.09.2017 року встановлено, що на земельній ділянці по вул. АДРЕСА_8 знаходиться одноповерховий будинок, земельна ділянка частково огорожена сіткою (т.2 а.с.71, 136).

Відповідно до абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, оскільки спірне будівництво житлового будинку розташованого на земельній ділянці, яку відповідач набув у свою власність за договором дарування, було розпочато та проводилось відповідачем коли сторони припинили спільне ведення господарства, при цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що будівництво проводилось за спільні кошти чи спільною працею сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Судова колегія вважає, що позивачка не довела свого позову в цій частині, що є її обов'язком, відповідно до засад змагальності сторін за ст.12 ЦПК України, тому в цій частині її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, перевіряючи доводи скарги відповідача ОСОБА_5 стосовно вирішення судом позову в частині можливості виділення у власність позивачки автокемпінгу, колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції, виходив з того, що сторонами в добровільному порядку узгоджено вартість та розподіл рухомого майна.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що домовленості між сторонами щодо поділу транспортних засобів, зокрема автокемпінгу (причіп) марки KNAUS - Komfort 450, н.з. НОМЕР_18, номер шасі НОМЕР_11 сторонами не досягнуто, відповідач як в суді першої інстанції заперечував проти передачу у власність позивачці цього майна, так і зазначив це в апеляційній скарзі. При цьому рішення суду в частині поділу інших транспортних засобів сторонами не оскаржується, тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо вирішення питання поділу автокемпінгу підлягають частковому задоволенню з виділенням сторонам ідеальних часток у спірному автокемпінгу з урахуванням принципу рівності часток і визнання за сторонами право власності на 1/2 частину цього рухомого майна.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині, скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в частині визнання права власності на будівельні матеріали та поділу між сторонами по ? частині автокемпінгу (причіп) марки KNAUS - Komfort 450, н.з. НОМЕР_18, номер шасі НОМЕР_11.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 389 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в частині визнання за сторонами права власності на будівельні матеріали, використані для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_5, скасувати, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в частині виділення у власність ОСОБА_4 автокемпінгу (причіп) марки KNAUS - Komfort 450, н.з. НОМЕР_18, номер шасі НОМЕР_11, скасувати, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за кожним, право власності на 1/2 частину автокемпінгу (причіп) марки KNAUS - Komfort 450, н.з. НОМЕР_18, номер шасі НОМЕР_11.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 413 грн. судових витрат.

В решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

О.І.Сліпченко

В.В. Гуль