Ухвала

від 21.02.2018 по справі 522/22557/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/289/18

Номер справи місцевого суду: 522/22557/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 , діючого в інтересах ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп» на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 08.12.2017 року про накладення арешту на майно,-

встановив

Оскарженою ухвалою, у рамках кримінального провадження №12017010000000053 від 23.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_8 погоджене прокурором відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_6 , та накладений арешт на автомобіль марки «Jaguar», моделі «XKR 4.2 CONVTRTIBLE», номер кузова « НОМЕР_1 », сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію права власності транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Jaguar», моделі «XKR 4.2 CONVTRTIBLE», номер кузова « НОМЕР_1 », сірого кольору, 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 виданий РЕВ 2-го МРВ в м. Ялти УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 13.11.2007; один автомобільний ключ чорного кольору із логотипом «Jaguar».

03.02.2018 року на вказану ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 , діючий в інтересах ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп», як користувач зазначеного майна, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, порушує питання про її скасування.

Так, апелянт вказує про невідповідність клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, подання слідчим клопотання у порушенням строків, визначених у ч. 5 ст. 171 КПК України. При цьому зазначає, що слідчим не було доведено необхідність застосовування такого арешту та наявність ризиків можливості відчуження цього майна.

Водночас, подана апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вимоги клопотання про поновлення строку апелянтом обґрунтовано тим, що під час винесення оскаржуваної ухвали представник користувача майна в судовому засіданні присутнім не був, а про оскаржуване рішення дізнався лише 29.01.2018 року.

У зв`язку із викладеним, ОСОБА_7 , який є представником користувача майна вважає, що строк на оскарження ухвали слідчого судді ним пропущений з поважних причин, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 08.12.2017 року та скасувати зазначену ухвалу.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги; вивчивши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з наступних підстав.

В порядку, передбаченому ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп» участі в розгляді клопотання слідчого про арешт майна не приймав, про оскаржуване рішення дізнався лише 29.01.2018 року, а апеляційна скарга ним була подана 03.02.2018 року, а тому строк на оскарження судового рішення ним не пропущений і необхідність розгляду питання про поновлення процесуального строку - відсутня.

В судове засідання апеляційного суду представник ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп» - ОСОБА_7 як власника майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, в зв`язку з чим, у відповідності до положень Глави 17, яка передбачає порядок розгляду зазначеної категорії справ та у відповідності до вимог ст.405 КПК України, розгляд апеляційної скарги проведений за його відсутності.

Що стосується розгляду апеляційної скарги по суті, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя обмежився лише перерахуванням в цій ухвалі встановлених під час досудового розслідування даних, які викладені у клопотанні прокурора та положень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для прийняття рішення про накладення арешту на майно.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали, а саме з її резолютивної частини, слідчий суддя, всупереч вимогам п.5 ч.4 ст. 173 КПК України не визначив порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб, що вказує на неможливість виконання такої ухвали та її незаконність.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Разом з тим, при прийнятті рішення слідчий суддя не звернув увагу, що клопотання було подано поза межами встановленого законодавством строку та безпідставно прийняв його до розгляду, враховуючи, що майно було вилучено 07.11.2017 року, а слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна до слідчого судді лише 29.11.2017 року, про що свідчить штам канцелярії Приморського районного суду м. Одеса, яким засвідчено дату отримання вказаного клопотання (а.п. 1).

Як на доводи пропуску строку подання зазначеного клопотання до місцевого суду, прокурор в апеляційному суді пояснив, що матеріали про затримання автомобіля, документів та ключів, на який оскаржуваною ухвалою було накладено арешт надійшли до ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з м. Києва пізніше, що стало наслідком звернення до слідчого судді з пропуску строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України.

При цьому, прокурором не надано жодних даних про час отримання зазначених матеріалів та інших даних, на підтвердження тверджень прокурора щодо своєчасного звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

Водночас, апелянтом до апеляційної скарги надані відповідні документи (довіреність, договір застави автомобілів №015-08/КрФ/1 від 18.04.2008 року, який в тому числі стосується автомобіля «Jaguar», д.н.з. НОМЕР_2 , який є предметом розгляду клопотання слідчого; договори про внесення змін та доповнень до наведеного вище договору застави від 12.03.2009 року та 22.01.2011 року; договір відповідального зберігання від 12.11.2009 року; акт прийому-передачі від 12.11.2009 року; та інші документи на підтвердження права користування зазначеним автомобілем, які на його думку підтверджують факт законності набуття права на зазначене майно та користування цим майном.

В судовому засіданні прокурор вказав, що на даний час автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі від автомобіля, на які оскаржуваною ухвалою було накладено арешт, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , який діє в інтересах ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп» та у якого було вилучено зазначене майно і останній на даний час користується цим майном.

Наведені вище обставини не були відомі слідчому судді на час розгляду клопотання, а слідчий, у провадженні якого перебувало кримінальне провадження та який звернувся з клопотанням про арешт майна не встановив фактичні обставини та на час звернення з клопотанням не перевірив законність набуття ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп» права користування зазначеним майном і не повідомив про зазначені обставини слідчого суддю, що стало наслідком прийняття останнім передчасного рішення.

Слідчий суддя також не перевірив належним чином доводи клопотання і на зазначені вище порушення вимог закону під час звернення слідчого з клопотанням, уваги не звернув та прийняв рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді незаконною та невмотивованою, та приходить до висновку про те, що при розгляді клопотання та постановленні ухвали були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали прийняття законного та обґрунтованого рішення, та які у відповідності до вимог ст.409 та 412 КПК України є підставою для його скасування та повернення клопотання прокурору для усунення недоліків.

Вирішуючи питання щодо відповідності клопотання вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд виходить з того, що Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України - у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Натомість, клопотання слідчого не відповідає вищезазначеним вимогам КПК України.

Як вбачається з матеріалів, доданих на обґрунтування клопотання слідчого про арешт майна, у свідоцтві про реєстрацію автотранспортного засобу, на який накладено арешт, відсутні дані щодо обтяжень, що вказує на суперечливість викладених у клопотанні та матеріалах справи обставин (а.с. 8-9).

При цьому, до клопотання не долучені документи, які підтверджують, що ОСОБА_9 як заявник є представником власника автотранспортного засобу, на який накладено арешт, а саме ТОВ «Скай Трейд-Ін».

Крім того, клопотання слідчого також не містить інформації щодо порядку виконання такого арешту та як свідчать матеріали клопотання подано в порушення строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав вимог ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, зазначеного в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, та при постановленні ухвали про задоволення зазначеного клопотання, слідчим суддею були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які потягли за собою передчасне та необґрунтоване рішення слідчого судді.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_7 , діючого в інтересах ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп», підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, і з урахуванням положень ч.1 ст.173 КПК України з прийняттям апеляційним судом нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 167-173, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , діючого в інтересах ТОВ ФК «Інвест Кредит Груп» - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 08 грудня 2017 року, якою у рамках кримінального провадження №12017010000000053 від 23.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_8 ,погоджене прокурором відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_6 , та накладений арешт на автомобіль марки «Jaguar», моделі «XKR 4.2 CONVTRTIBLE», номер кузова « НОМЕР_1 », сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію права власності транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Jaguar», моделі «XKR 4.2 CONVTRTIBLE», номер кузова « НОМЕР_1 », сірого кольору, 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 виданий РЕВ 2-го МРВ в м. Ялти УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 13.11.2007; один автомобільний ключ чорного кольору із логотипом «Jaguar»- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_6 повернути прокурору процесуальному керівнику у даному кримінальному провадженні для усунення недоліків клопотання, встановлених апеляційним судом протягом 72 годин з часу отримання копії ухвали апеляційного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4