Ухвала

від 20.02.2018 по справі 757/64634/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Південь Інвест Трейд» ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти ТОВ «Південь Інвест Трейд», що обліковуються на банківських рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» та арешт на видаткові операції по цим рахункам за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Південь Інвест Трейд» ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_6 просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянти зазначають, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки постановлена без повного, всебічного і об`єктивного дослідження наданих суду матеріалів. Зокрема, на думку апелянтів, підстави для накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Південь Інвест Трейд» відсутні, оскільки жодній посадовій особі вказаного товариства про підозру не повідомлено, їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України не доведена, цивільний позов в рамках кримінального провадження 32017000000000189 не заявлено.

Також, в поданій апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а про існування постановленого судом рішення вони дізналися 11 грудня 2017 року з Єдиного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та його представника, а матеріали судового провадження не містять будь-яких відомостей щодо отримання ними копії постановленого судом рішення, колегія суддів, приймає до уваги доводи апелянтів щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне його поновити.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності і необґрунтованості постановленого судом рішення, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017000000000189 від 09 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до наданих суду матеріалів, у період часу з 29 жовтня 2015 року по 25 вересня 2017 року невстановлені особи, використовуючи реквізити та банківські рахунки ряду товариств, в тому числі і ТОВ «Південь Інвест Трейд», сприяли в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки в особливо великих розмірах, шляхом маскування та приховування незаконного переміщення і виводу грошових коштів в сумі понад 8 млн.грн.

Постановою старшого слідчого з ОВС першого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_8 від 11 жовтня 2017 року грошові кошти ТОВ «Південь Інвест Трейд», що обліковуються на банківських рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» визнано речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на вказаних банківських рахунках, прокурор зазначивши, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що грошові кошти ТОВ «Південь Інвест Трейд», що обліковуються на банківських рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк»можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій чи набуті кримінально протиправним шляхом, а відтак можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, посилання апелянтів про недоведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у посадових осіб ТОВ «Південь Інвест Трейд» статусу підозрюваних чи обвинувачених у даному кримінальному провадженні, що на думку апелянтів виключає можливість накладення арешту на майно цього товариства, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Ті обставини, що в рамках кримінального провадження № 32017000000000189 від 09 жовтня 2017 року не заявлено цивільний позов, не перешкоджає у відповідності до вимог ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання директора ТОВ «Південь Інвест Трейд» ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти ТОВ «Південь Інвест Трейд», що обліковуються на банківських рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» та арешт на видаткові операції по цим рахункам за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), залишити без зміни, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Південь Інвест Трейд» ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/149/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1