Рішення

від 22.02.2018 по справі 816/112/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа №816/112/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Полтавського обласного центру зайнятості: Вітюгіної С.П., Підопригори О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості, Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості, у якому просив: скасувати наказ від 14.11.2017 №НТ171114 в розділі у ненаданні статусу безробітного стосовно ОСОБА_1; зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог посилався на протиправність доводів відповідача щодо відсутності підстав для визнання ОСОБА_1 безробітним. Звертав увагу на те, що сам лише факт створення особою підприємства без отримання ним доходу не свідчить про віднесення шукача роботи до зайнятого населення.

Ухвалою суду від 15.01.2018 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Полтавський обласний центр зайнятості як юридичну особу публічного права, у складі якої на правах відокремленого структурного підрозділу діє Карлівська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості.

Відповідачі позов не визнали.

29.01.2018 судом одержано відзив Полтавського обласного центру зайнятості, у якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 20-22/. При цьому зазначила, що відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Звертала увагу на те, що на момент звернення до центру зайнятості позивач мав статус засновника та керівника трьох приватних підприємств, а тому відносився до зайнятого населення. Також зауважила, що в силу положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на власний ризик, а тому ведення підприємством збиткової діяльності не є підставою для надання позивачу статусу безробітного.

02.02.2018 до суду надійшли заперечення Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості проти позову, у яких представник відповідача звертала увагу на те, що відповідно до вимог Господарського кодексу України факт реєстрації особою приватного підприємства свідчить про віднесення такої особи до зайнятого населення /а.с. 24-27/.

05.02.2018 судом отримано відповідь на відзив /а.с. 46-48/, у якій позивач наполягав на тому, що він не відноситься до зайнятого населення, оскільки не забезпечує себе роботою самостійно, не є приватним підприємцем, не навчається на денній формі навчання.

08.02.2018 судом отримано відгук на заперечення /а.с. 53-56/, у якому позивач звертав увагу на те, що приватні підприємства, засновником яких він є, на момент його звернення до центру зайнятості фактично господарську діяльність не здійснювали, а з посади директора ОСОБА_1 було звільнено на підставі відповідних наказів.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

07.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку з безробіттям.

14.11.2017 відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу статусу безробітного та призначення допомоги у зв'язку з безробіттям у зв'язку з виявленням факту зайнятості /а.с. 5/.

15.11.2017 позивач звернувся до центру зайнятості із запитом про зазначення підстав відмови в наданні статусу безробітного /а.с. 6/.

27.11.2017 Карлівською районною філією Полтавського обласного центру зайнятості за вих. №01-21/231 надано лист-відповідь, у якому повідомлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на дату звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 був засновником та керівником трьох підприємств: Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 23278005), Дочірнього підприємства "Скіпетр" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 32583443), Дочірнього підприємства "Альянс+" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 32217710), а відтак, відносився до зайнятого населення /а.с. 8/.

Не погодившись з наказом центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного та призначення допомоги у зв'язку з безробіттям, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення".

За змістом статті 1 названого Закону, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 3 вказаного Закону, кожен має право на вільно обрану зайнятість. Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

В силу положень частини першої статті 4 цього Закону, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

У свою чергу, як визначено частиною першою статті 43 згаданого Закону (у редакції, чинній на момент звернення позивача до центру зайнятості), статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

А відповідно до частини другої цієї статті, статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень Закону України "Про зайнятість населення" постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (надалі - Порядок №198).

Згідно з пунктом 5 Порядку №198 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного /пункт 6 Порядку №198/.

Згідно з пунктом 7 Порядку №198, підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:

1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку;

2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи;

3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення";

4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;

5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;

6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев'ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.

Рішення центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку /пункт 9 Порядку №198/.

Так, у спірних відносинах відповідач посилався на положення підпункту 2 пункту 7 Порядку №198, а саме - встановлення факту зайнятості позивача.

Підтвердженням цього факту відповідач вважав відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо наявності у позивача статусу засновника та директора трьох приватних підприємств: Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 23278005), Дочірнього підприємства "Скіпетр" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 32583443), Дочірнього підприємства "Альянс+" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 32217710) /а.с. 28-38/.

Позивач ці обставини не заперечував, однак зазначав, що згадані підприємства фактично господарську діяльність не здійснюють, доходи від ведення господарської діяльності у нього відсутні.

Оцінюючи такі твердження позивача, суд звертає увагу на приписи статті 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наведена норма права дає підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності суб'єктом господарювання здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик, а тому при здійсненні господарської діяльності можливі збиткові операції та/або простій у виробництві тощо.

Частиною першою статті 45 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Згідно з частиною третьою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

При цьому у частині четвертій цієї статті передбачено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, про те, що він не займався підприємницькою діяльністю та не отримував від цього жодних доходів, оскільки прийняття рішення про ненадання ОСОБА_1 статусу безробітного пов'язане не з отриманням (чи неотриманням) доходу від здійснення діяльності, а безпосередньо з фактом реєстрації юридичної особи, через яку позивач здійснював підприємницьку діяльність як засновник та де був працевлаштованим на посадах директора на момент звернення до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги у зв'язку з безробіттям.

У ході судового розгляду справи позивач змінив тактику захисту, надавши суду рішення та накази про звільнення себе з посади директора /а.с. 57-62/.

Надаючи правову оцінку поданим позивачем доказам суд звертає увагу на приписи пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відповідно до якого в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи.

При цьому, як визначено частиною першою статті 10 названого Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості відомості про перебування позивача на посаді директора згаданих вище приватних підприємств були внесені до Єдиного державного реєстру, а тому вважаються достовірними.

До того ж, як підтверджено самим позивачем, до державного реєстратора із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про звільнення з посади директора він звернувся лише 29.11.2017 /а.с. 63/.

Більш того, у судовому засіданні 22.02.2018 позивачем надані примірники податкових декларацій з податку на прибуток за 2018 рік, що складені у лютому 2018 року та підписані ОСОБА_1 як керівником /а.с. 103-114/.

Отже, позивач продовжує обіймати посаду директора згаданих вище підприємств.

З урахуванням наведеного, надані позивачем рішення та накази про звільнення себе з посади директора не приймаються судом у якості належних та допустимих доказів.

За клопотанням позивача суд витребував від Карлівської ОДПІ інформацію про подання зазначеними вище юридичними особами податкової звітності.

На виконання вимог ухвали суду Карлівська ОДПІ повідомила про неподання Приватним багатопрофільним підприємством "Альянс" (код ЄДРПОУ 23278005), Дочірнім підприємством "Скіпетр" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 32583443), Дочірнім підприємством "Альянс+" Приватного багатопрофільного підприємства "Альянс" (код ЄДРПОУ 32217710) податкових розрахунків за формою № 1-ДФ упродовж 2017 року /а.с. 77/.

Однак, суд вкотре зауважує, що факт отримання чи неотримання доходу від здійснення підприємницької діяльності не є визначальним у даному спорі, оскільки позивачу відмовлено у наданні статусу безробітного не у зв'язку з відсутністю у нього доходу, а у зв'язку із забезпеченням себе роботою шляхом створення приватних підприємств та управління ними.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що на момент звернення до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та отримання допомоги у зв'язку з безробіттям позивач відносився до зайнятого населення.

А відтак, суд констатує, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу безробітного та призначенні допомоги у зв'язку з безробіттям.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі у даному спорі довели правомірність та обґрунтованість спірного рішення, надавши суду належні, достовірні та достатні докази відсутності підстав для надання позивачу статусу безробітного у зв'язку з віднесенням до зайнятого населення.

Натомість, позивач у ході судового розгляду справи не спростував доводи відповідачів, що стали підставою для ухвалення рішення про відмову у наданні йому статусу безробітного та призначення і виплату допомоги у зв'язку з безробіттям.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості, Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба