Рішення

від 26.02.2018 по справі 816/59/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа №816/59/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача - Олійник Л.М.,

від відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Приватного підприємства "ВІТРУМ ПАК" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ВІТРУМ ПАК" (надалі - позивач, ПП "ВІТРУМ ПАК") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2017 №0013671405.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ПП "ВІТРУМ ПАК" вимог Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ "Лоріон". Зазначив, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнав.

25.01.2018 судом одержано відзив, у якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 63-64/. При цьому посилалась на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою ПП "ВІТРУМ ПАК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Лоріон" за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, відображені у акті перевірки від 04.12.2017 №1615/16-31-14-05-09/36179501.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ПП "ВІТРУМ ПАК" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 36179501 /а.с. 28/.

Позивач з 22.09.2008 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /а.с. 28 - зворот/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є формування й оброблення листового скла (23.12) /а.с. 28 - зворот/.

Фахівцем Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 21.11.2017 по 27.11.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВІТРУМ ПАК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Лоріон" (код ЄДРПОУ 40999743) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017.

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2017 №1615/16-31-14-05-09/36179501 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПП "ВІТРУМ ПАК" зобов'язання зі сплати ПДВ за лютий 2017 року у розмірі 108286,00 грн /а.с. 14-25/.

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 18.12.2017 сформував податкове повідомлення-рішення №0013671405, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 135357,50 грн (в т.ч., основний платіж - 108826,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 27071,50 грн) /а.с. 27/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив його до суду.

В основу спірного рішення контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту ТОВ "Лоріон" у складі ціни товарів.

Зокрема, відповідач зазначив, що на момент проведення перевірки між сторонами обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 99999,84 грн.

Звертав увагу на те, що надана на перевірку товарно-транспортна накладна не містить повної адреси пункту навантаження товару, адже у відповідній графі зазначено лише "м. Дніпро", тоді як податковою адресою ТОВ "Лоріон" є м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7. При цьому, відомості про наявність у контрагента складських приміщень відсутні, звіт за формою Ф.1 Баланс підприємством не подано.

За твердження податкового ревізора-інспектора, на перевірку також не надано сертифікат (паспорт) якості на товар.

З Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем встановлено, що у ланцюгах постачання ТОВ "Лоріон" відсутні відомості про придбання Поліуретанового екструдера HD 200 Classic 2C.

Крім того, у ході перевірки використана податкова інформація щодо ТОВ "Лоріон", що надійшла від Головного управління ДФС у Кіровоградській області, а саме - узагальнена податкова інформація, складена з питань проведення фінансово-господарських операцій щодо придбання та продажу товарів за січень - березень 2017 року, за змістом якої стверджується про відсутність у останнього необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарська операція між позивачем та його контрагентом мала фіктивний характер, товар фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2017 року і це призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні до них правовідносини.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом встановлено, що між ПП "ВІТРУМ ПАК" (покупець) та ТОВ "Лоріон" (постачальник) 27.02.2017 укладено договір поставки №27/02-17, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар - поліуретановий екструдер HD 200 Classic 2C /а.с. 29-30/.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту придбання у ТОВ "Лоріон" згаданого товару позивач надав копію податкової накладної від 27.02.2017 №196 /а.с. 32/.

Дослідивши в судовому засіданні вказану копію податкової накладної, суд встановив, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначену податкову накладну зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось та підтверджено залученою до матеріалів справи копією квитанції №1 /а.с. 33/.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки та відзиві на позов відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданої вище податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Лоріон" товару загальною вартістю 649718,58 грн, у т.ч. ПДВ - 108286,43 грн, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний, допустимий та достовірний доказ у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом статті 1 названого Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

На підтвердження права формування податкового кредиту позивач надав суду копію видаткової накладної від 27.02.2017 №27/02-17.

Застережень щодо змісту та форми даної видаткової накладної Акт перевірки та відзив відповідача на позов не містять.

Доставку товарів здійснено власним автомобільним транспортом позивача, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію товарно-транспортної накладної, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 35, 50/.

Відповідачем у ході проведення перевірки встановлено, що на балансі ПП "ВІТРУМ-ПАК" обліковано вантажний автомобіль НОМЕР_1 /а.с. 36-38/.

Штатним розкладом ПП "ВІТРУМ-ПАК" передбачено наявність двох штатних одиниць за посадою водія автотранспортних засобів /а.с. 41/.

Позивачем як на перевірку, так і в ході судового розгляду справи надано відомості про відрядження водія ОСОБА_3 до м. Дніпро з метою отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Лоріон" /а.с. 39/.

Стосовно посилань відповідача на те, що у наданій позивачем товарно-транспортній накладній не конкретизовано адресу пункту навантаження, суд зауважує, що дана обставина не є безумовною підставою для визнання спірної господарської операції безтоварною.

При цьому суд враховує пояснення представника позивача про те, що за юридичною адресою ТОВ "Лоріон" у м. Кропивницькому розташоване офісне приміщення підприємства, а придбаний товар, з огляду на його значні об'єми, був доставлений зі складського приміщення, розташованого у м. Дніпрі Дніпропетровської області.

З приводу посилань представника відповідача на відсутність у контролюючого органу інформації про наявність у постачальника складських приміщень представник позивача зауважила, що звітність Баланс. Форма №1 за 2017 рік має бути подана платником податків у строк до 01.03.2018, тобто, строк подання такої звітності ТОВ "Лоріон" ще не настав.

Отже, відповідні доводи контролюючого органу про відсутність у постачальника складських приміщень є лише припущеннями.

Стосовно посилань представника відповідача на часткову оплату придбаного товару представник позивача повідомила, що договірні сторони досягли усної домовленості щодо поетапного погашення заборгованості за поставлені товари, повна оплата вартості придбаних товарів позивачем буде здійснена у строк, визначений Цивільним кодексом України, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Придбаний товар оприбуткований позивачем 28.02.2017 та введений в експлуатацію, на підтвердження чого надано копію акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.02.2017 №ВЭ-0000002 /а.с. 40/.

Представник позивача у судовому засіданні також повідомила, що ПП "ВІТРУМ-ПАК" спеціалізується на виробництві склопакетів, а придбаний товар призначений для експлуатації безпосередньо з метою здійснення основного виду господарської діяльності за кодом КВЕД-2010 23.12: формування й оброблення листового скла.

Суд враховує, що позивач має необхідні виробничі та трудові потужності, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями штатного розкладу, договорів оренди нежитлових приміщень від 01.01.2014 №01/02, оренди обладнання від 14.10.2011 №01/11-4 /а.с. 41-50/. Крім того, позивачем укладені договори на виробництво готової продукції /а.с. 55-58/.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження позивачем якості товару та його відповідності технічним характеристикам, суд зазначає, що наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, яким затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, не містить вимог щодо обов'язкової сертифікації поліуретанового екструдера.

За таких обставин, зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірної господарської операції.

Стверджуючи про відсутність у ТОВ "Лоріон" необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності відповідач не врахував, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди.

Стосовно доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів до ТОВ "Лоріон", суд зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірної господарської операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.

З огляду на наявність у позивача усіх підтвердних документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем товару саме у ТОВ "Лоріон".

Водночас обставини придбання такого товару постачальником не входять до предмету доказування у даній справі з огляду на індивідуальний характер відповідальності платника податку, що прямо закріплено у частині другій статті 61 Конституції України.

До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної господарської операції. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору поставки або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за лютий 2017 року суму ПДВ у розмірі 108286,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 200 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції, а відтак, право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 108286,00 грн.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПП "ВІТРУМ-ПАК" повністю.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ВІТРУМ ПАК" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.12.2017 №0013671405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь Приватного підприємства "ВІТРУМ ПАК" (код ЄДРПОУ 36179501; вул. Теплична, 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39602) судові витрати у розмірі 2030,37 грн (дві тисячі тридцять гривень тридцять сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба