Постанова

від 24.05.2018 по справі 816/59/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/59/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 27.02.18 р.) по справі № 816/59/18

за позовом Приватного підприємства "ВІТРУМ ПАК"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВІТРУМ ПАК" (далі - позивач, ПП "ВІТРУМ ПАК") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2017 р. №0013671405.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 р. адміністративний позов Приватного підприємства "ВІТРУМ ПАК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.12.2017 №0013671405.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь Приватного підприємства "ВІТРУМ ПАК" (код ЄДРПОУ 36179501; вул. Теплична, 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39602) судові витрати у розмірі 2030,37 грн. (дві тисячі тридцять гривень тридцять сім копійок).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ГУ ДФС у Полтавській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Вітрум Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «Лоріон» .

Приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не враховано, що проведеною перевіркою встановлено дефектність первинних документів, зокрема, товарно-транспортної накладної. Інформація щодо наявності у ТОВ «Лоріон» будь - яких складських приміщень відсутня, оскільки ф.1 Баланс не подано, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних контрагент не придбавав послуги оренди приміщення.

В ході перевірки платником не надано сертифікату якості на товар.

Крім того, ТОВ "Лоріон" зареєстровано платником податку на додану вартість з 16.01.2017 р., звітність подана по податку на додану вартість лише за лютий - квітень 2017 року, відповідно до звіту 1 ДФ за І квартал 2017 року штатна чисельність працівників - 2 особи, декларацію по податку на прибуток та ф. 1 Баланс не подано, тому визначити наявність основних фондів немає можливості.

Також, під час перевірки встановлено, що ТОВ "Лоріон" не є імпортером товарів, реалізованих на адресу ПП «Вітрум Пак» .

Оскільки неможливо встановити ланцюг постачання поліуретанового екструдеру HD 200 Classic 2С, неможливо встановити достовірність придбання та отримання товару саме у ТОВ "Лоріон", а отже і правомірність віднесення суми коштів на їх придбання до складу податкового кредиту підприємства.

В ході проведення перевірки також використано податкову інформацію Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ "Лоріон" (код згідно ЄДРПОУ 40999743) за звітний період декларування ПДВ січень - березень 2017 року, відповідно до якої ТОВ „Лоріон" Баланс та Звіт про фінансові результати за 2016 рік у встановлені строки не подавало, тому встановити балансову вартість основних засобів підприємства, станом на 28.03.2017 року, не є можливим.

За результатами аналізу баз даних ДФС по ТОВ „Лоріон» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, (як власних так і орендованих: відсутнє отримання послуг оренди приміщень, складів, автотранспорту, витрат на електроенергію, водопостачання, послуг охорони тощо), а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи зазначене, встановлено маніпулювання звітністю шляхом зміни номенклатури товарів/послуг та відображення реалізації товарів/послуг придбання яких не підтверджується.

Згідно з проведеного аналізу, встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару в обсягах, що суттєво не відповідає обсягам реального придбання такого товару в інших (не задіяних у ланцюгу нереальних господарських операцій) постачальників або обсягам формування відповідних актів власного задекларованого виробництва товару.

Вищезазначені факти не були прийняті до уваги, що, на думку відповідача, свідчить про те, що судом першої інстанції не забезпечено повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, тобто, ухвалене рішення є необґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 24.05.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ПП "ВІТРУМ ПАК" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 36179501 (а.с. 28).

Позивач з 22.09.2008 р. перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 28 - зворот.бік).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є формування й оброблення листового скла (23.12) (а.с. 28 - зворот.бік).

Фахівцем Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 21.11.2017 р. по 27.11.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВІТРУМ ПАК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Лоріон" (код ЄДРПОУ 40999743) за період з 01.02.2017 р. по 28.02.2017 р..

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2017 р. №1615/16-31-14-05-09/36179501 (далі - Акт перевірки), в якому вказано про порушення платником податків вимог пунктів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПП "ВІТРУМ ПАК" зобов'язання зі сплати ПДВ за лютий 2017 року в розмірі 108286,00 грн. (а.с. 14-25).

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідач 18.12.2017 р. прийняв податкове повідомлення-рішення №0013671405, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 135357,50 грн. (в т.ч., основний платіж - 108826,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27071,50 грн.) (а.с. 27).

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення, покладено на контролюючий орган. Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції, а відтак, право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 108286,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявність причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документальне підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ПП "ВІТРУМ ПАК" (покупець) та ТОВ "Лоріон" (постачальник) 27.02.2017 р. укладено договір поставки №27/02-17, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар - поліуретановий екструдер HD 200 Classic 2C (а.с. 29-30).

На підтвердження факту придбання у ТОВ "Лоріон" згаданого товару позивач надав копію податкової накладної від 27.02.2017р. №196 (а.с. 32), яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось та підтверджено залученою до матеріалів справи копією квитанції №1 (а.с. 33), та видаткової накладної від 27.02.2017 р. №27/02-17.

Застережень щодо змісту та форми податкової та видаткової накладних акт перевірки та апеляційна скарга відповідача не містять.

Доставку товарів здійснено власним автомобільним транспортом позивача, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію товарно-транспортної накладної, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 35, 50).

Відповідачем у ході проведення перевірки встановлено, що на балансі ПП "ВІТРУМ-ПАК" обліковано вантажний автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 36-38).

Штатним розкладом ПП "ВІТРУМ ПАК" передбачено наявність двох штатних одиниць за посадою водія автотранспортних засобів (а.с. 41).

Позивачем як на перевірку, так і в ході судового розгляду справи надано відомості про відрядження водія ОСОБА_1 до м. Дніпро з метою отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Лоріон" (а.с. 39).

Придбаний товар оприбуткований позивачем 28.02.2017 р. та введений в експлуатацію, на підтвердження чого надано копію акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.02.2017 р. №ВЭ-0000002 (а.с. 40).

Представник позивача в ході розгляду справи також повідомив, що ПП "ВІТРУМ ПАК" спеціалізується на виробництві склопакетів, а придбаний товар призначений для експлуатації безпосередньо з метою здійснення основного виду господарської діяльності за кодом КВЕД-2010 23.12: формування й оброблення листового скла.

Окрім того, позивач має необхідні виробничі та трудові потужності, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями штатного розкладу, договорів оренди нежитлових приміщень від 01.01.2014 р. №01/02, оренди обладнання від 14.10.2011 р. №01/11-4 (а.с. 41-50). Також, позивачем укладені договори на виробництво готової продукції (а.с. 55-58).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП "ВІТРУМ ПАК". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП "ВІТРУМ ПАК" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Лоріон", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Лоріон", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи відповідача про те, що товарно - транспортна накладна складена з порушенням норм діючого законодавства, оскільки в ній не конкретизовано адресу пункту навантаження, в зв'язку з чим вона не може бути доказом реальної поставки товару, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Так, відповідно до пояснень представника позивача, за юридичною адресою ТОВ "Лоріон" у м. Кропивницькому розташоване офісне приміщення підприємства, а придбаний товар, з огляду на його значні об'єми, був доставлений зі складського приміщення, розташованого у м. Дніпрі Дніпропетровської області.

Окрім того, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції між позивачем та ТОВ "Лоріон" з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

ТОВ "Лоріон" здійснило постачання товару, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме видатковою накладною.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), невірне оформлення такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

Стосовно посилань відповідача на часткову оплату придбаного товару, представник позивача повідомив, що договірні сторони досягли усної домовленості щодо поетапного погашення заборгованості за поставлені товари, повна оплата вартості придбаних товарів позивачем буде здійснена у строк, визначений Цивільним кодексом України, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність документа про підтвердження відповідності продукції (сертифікату якості), колегія суддів зазначає, що Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28, яким затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, не містить вимог щодо обов'язкової сертифікації поліуретанового екструдера.

Окрім того, відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із різновидів податкового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів зауважує, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 ПКУ.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 ПКУ.

Крім того, необхідно зауважити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ТОВ "Лоріон" необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності та про обрив ланцюга постачання товарів до ТОВ "Лоріон", колегія суддів визнає недостатніми підставами для висновку про порушення ПП "ВІТРУМ ПАК" податкового законодавства, оскільки відсутній обов'язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, саме тому визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ПП "ВІТРУМ ПАК" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами та постачальниками по ланцюгу постачання.

Щодо твердження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через отримання податкової інформації щодо ТОВ "Лоріон", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також, колегія суддів вкотре зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ПП "ВІТРУМ ПАК" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами.

Вищезазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ПП "ВІТРУМ ПАК" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданою до перевірки належно оформленою податковою накладною, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірного правочину, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ПП "ВІТРУМ ПАК" та ТОВ "Лоріон" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп. п. 44.1 статті 44, пп. 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 по справі № 816/59/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 25.05.2018.