Рішення

від 26.02.2018 по справі 826/5273/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/5273/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Львіввугілля" доМіністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) про визнання протиправними дій, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В., а саме щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.03.2016 при виконанні виконавчого провадження ВП № 47140778 боржником по якому є Державне підприємство "Львіввугілля" (код ЄДР 32323256);

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. про арешт коштів боржника від 22.03.2016 винесену при виконанні виконавчого провадження ВП № 47140778 боржником по якому є Державне підприємство "Львіввугілля".

Позивач зазначає, що вказаною постановою накладено арешт на кошти в межах суми 12 589 651,22 грн. Постанова прийнята на підставі вимоги Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № Ю-1196-17/У від 03.02.2015 про стягнення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування ДП "Львіввугілля" ВП "Шахта "Степова" в сумі 11 445 137,48 грн. та постанови про стягнення виконавчого збору від 19.12.2015 в сумі 1 144 513,74 грн. (ВП № 47140778).

Позивач не погоджується із оспорюваним рішенням та звертає увагу, що п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язкове зупинення виконавчого провадження у випадку прийняття рішення про приватизацію вуглевидобувних підприємств відповідно до Закону України № 4650-VI протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Позивач в контексті наведеного звертає увагу, що згідно виписки з ЄДР основним видом діяльності підприємства є добування кам'яного вугілля. Згідно п. 2.2. Статуту ДП - основним напрямком діяльності підприємства є добування та збагачення кам'яного вугілля.

Позивач також зазначає, що постановою КМ України від 12.05.2015 № 271 затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації. В даному переліку, виданому на виконання статей 6, 7 Закону України від 12.04.2012 № 4650-VI "Про особливості приватизації вуглевидобувних підприємств", визначено відокремлені підрозділи підприємства як об'єкти державної власності, які підлягають приватизації.

У позові зазначається, що статтею 13 Закону № 4650-VI передбачено, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Оскільки відокремлені підрозділи перебувають в стадії приватизації, тому виконавче провадження, на думку позивача, підлягає зупиненню.

При цьому, станом на 23.03.2016 сума боргу у розмірі 11 455 137,48 грн. погашена, Вимога про сплату боргу відкликана.

Крім того, позивач зазначає, що арешт накладено і на рахунки для виплати заробітної плати. У той же час, як зазначає позивач, згідно оглядового листа ВГСУ від 28.01.2016 № 01-06/131/16 накладення арешту на рахунок, призначений для виплати заробітної плати працівникам, призводить до порушення їх прав.

Беручи до уваги наведене у сукупності, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач заперечень проти позову не надав. У той же час до матеріалів справи залучено копії матеріалів виконавчого провадження № 47140778.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчука А.Б. від 31.05.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 01.08.2016 допущено заміну неналежного відповідача на належного - Міністерство юстиції України.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 №3979 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 20.10.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено справу до судового розгляду на 06.12.2017 у складі колегії суддів. У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Ухвалою від 06.12.2017 від відповідача витребувані заперечення, пояснення та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані учасниками справи та їх представниками документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.04.2015 відкрито виконавче провадження (ВП № 47140778) з виконання вимоги № Ю-1196-17/У від 03.02.2015, прийнятої Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про стягнення 11 445 137,48 грн. недоїмки зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з діяльністю шахти "Степова".

09.12.2015 прийнято постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 144 513,74 грн. Доказів оскарження постанови позивачем не надано.

З листом від 12.01.2016 № 7/36 позивачем надано до виконавчої служби платіжні доручення від 30.03.2015, 17.04.2015 про сплату ЄСВ.

22.03.2016 державним виконавцем прийнято оспорювану постанову про арешт коштів боржника. У цій постанові також зазначається, що 09.12.2015 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 144 513,74 грн. Загальна сума боргу по виконавчому провадженню становить 12 589 651,22 грн. Відтак, зазначено, що на підставі рішення суду та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках у межах суми боргу.

З наведеного вбачається що за результатами здійснення платежів із сплати ЄСВ 30.03.2015 та 17.04.2015, станом на вказані дати заборгованість з ЄСВ була сплачена і арешт, по суті, накладено щодо суми виконавчого збору.

23.03.2016 стягувачем до виконавчої служби подано повідомлення про сплату боргу з проханням вважати відкликаною вимогу про сплату боргу.

11.04.2016 державним виконавцем ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47140778.

11.04.2016 ухвалено постанову державного виконавця про виведення виконавчого провадження № 47140778 із зведеного виконавчого провадження № 37787924.

Крім того, прийнято рішення про виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

У відповідь на звернення позивача (шахти Лісова ) щодо зняття арешту з рахунків, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивача листом від 24.10.2017 № 28890-0-33-17/20.1-13, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 47140778. Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем відділу 11.04.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з погашенням боргу у повному обсязі. Проте, пунктом 2 вказаної постанови виділено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 09.12.2015 ВП № 47140778.

На виконання постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем 13.04.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50839300. Станом на день надання відповіді виконавчий збір не погашено.

У відповіді зазначено, що статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору), повернення виконавчого документу до суду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відтак, зазначено у відповіді, що у відділі відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 47140778, оскільки виконавчий збір не погашено.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, станом на дату прийняття оскаржуваної постанови від 22.03.2016 діяли положення Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" (12 квітня 2012 року N 4650-VI) протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Відповідно до абзацу шостого ч. 2 ст. 39 цього Закону виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 17 статті 37 цього Закону, - на строк три роки з моменту завершення приватизації вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" .

Статтею 1 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" визначено, що вугледобувне підприємство - це гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Дані обставини відносно видів діяльності позивача підтверджуються відомостями зі Статуту та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271 затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році. Подальшими змінами затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2017 роках.

До вказаного переліку включено відокремлені підрозділи позивача, які перебували у зазначеному переліку і станом на дату прийняття оспорюваного рішення: код 26359901 - "Шахта "Межирічанська", код 26307842 - "Шахта "Відродження"; код 26307799 - "Шахта "Великомостівська"; код 26359891 - "Шахта "Лісова"; код 26360457 - "Шахта "Степова "; код 26307813 - "Шахта "Червоноградська"; код 26360210 - "Шахта "Зарічна" державного підприємства "Львіввугілля".

На підставі зазначеного вище Закону про особливості приватизації та вищезгаданої постанови КМ України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято наказ від 08.06.2015 № 344 "Про передприватизаційну підготовку підприємств", де, крім іншого, керівнику ДП "Львіввугілля" доручено здійснити підготовку об'єктів, які підлягають приватизації, та надати до Управління відносин власності документи для передачі державним органам приватизації.

Виходячи з наведеного у сукупності, виконавче провадження підлягало зупиненню, що однак, не було вчинено з боку державного виконавця. До аналогічного висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 27.05.2015 (справа № 3-186гс14).

У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, зупинення виконавчого провадження виключало вчинення будь-яких виконавчих дій, у тому числі, шляхом накладення арешту на кошти, які, враховуючи сплату боржником боргу з ЄСВ до накладення арешту на кошти, по суті складалися із суми виконавчого боргу. Приймаючи оскаржувану постанову у період, коли виконавче провадження підлягало зупиненню, державний виконавець діяв протиправно. Неприйняття постанови про зупинення виконавчого провадження не спростовує наведеного.

Таким чином, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, чим охоплюються і позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови, які є складовою частиною прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. від 22.02.2016 у виконавчому провадженні № 47140778 про арешт коштів боржника.

Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код 37993783; адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" (код ЄДР 32323256; адреса: 80000, м. Сокаль, Львівська обл., Україна) 2 756,00 (дві тисячі сімсот пятдесят шість гривень), сплачених п/д №№ 1146, 1147 від 25.03.2016 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДР 00015622; адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 28 КАС України (в редакції з 15.12.2017) Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця , можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено з урахуванням положень, встановлених ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок