Рішення

від 21.02.2018 по справі 243/9490/17

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

243/3790/17

2/243/236/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Рудь Т.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - в.о. головного лікаря Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська ОСОБА_2 про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська про поновлення на роботі, яка обґрунтована наступним. Позивача ОСОБА_1 згідно з наказом центральної міської лікарні ім. Леніна від 26.02.1988 року № 175 призначено на посаду головного лікаря іменуємої на даний час комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська . Головою Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово - цивільної адміністрації ОСОБА_3 31.08.2017 року було винесено розпорядження № 157 рк, пунктом 3 якого позивача 01 вересня 2017 року звільнено з посади головного лікаря м. Слов'янська за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно з п. 1 частини 1 статті 41 КЗпП. Відповідно до розпорядження підставою для звільнення слугувало начебто певне подання департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації. З розпорядженням позивача ознайомлено 01.09.2017 року. Разом з тим, згідно з записами в трудовій книжці серії АН № 211640 від 12 грудня 2014 року 01.11.1988 року на підставі наказу 1Б позивача було зараховано за сумісництвом на 0,5 ставки дільничного лікаря психіатра-нарколога. В подальшому згідно наказу № 8 К від 16.02.2001 року позивача переведено за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря-нарколога для проведення судово-наркологічної експертизи. Водночас з звільненням з посади головного лікаря позивача перестали допускати і до виконання посадових обов'язків як лікаря нарколога.

Просить поновити його на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська , визнати протиправним та скасувати наказ в.о. головного лікаря КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська ОСОБА_2 від 02.09.2017 року № 125/1, стягнути з КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська моральну шкоду завдану незаконним звільненням в розмірі 30000,00 грн. та продовжити термін дії посвідчення № 11/92 про підтвердження кваліфікаційної категорії за спеціальністю Наркологія .

Представником відповідача надано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська позов не визнає виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря КЛПУ Міський наркологічний диспансер до 01.09.2017 року та за сумісництвом у цьому ж закладі на посаді лікаря-нарколога. Основною посадою позивач до 01.09.2017 року була посада головного лікаря Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська З посади головного лікаря позивач був звільнений 01 вересня 2017 року на підставі розпорядження голови облдержадміністрації, керівника військово-цивільної адміністрації від 31.08.2017 року № 157 рк Про звільнення головного лікаря Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська та уповноваження особи на прийняття носіїв службової інформації . Позивач працював на посаді лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська за сумісництвом. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що підставою для укладання трудового договору за сумісництвом був наказ від 16.02.2001 року № 8-к, але згідно Книги наказів за цим номером значиться наказ про переведення на 1,0 ставки фельдшерів-лаборантів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Тобто при укладенні трудового договору за сумісництвом було допущене грубе порушення діючого трудового законодавства. Вважаючи, що робота за сумісництвом виконувалась, договір був фактично укладений, але це характеризує позивача, як недбалу посадову особу.

04.09.2017 року позивачу було запропоновано переукласти трудовий договір з сумісництва на 0,5 ставки лікаря-нарколога загально-лікарської персоналу на 1,0 ставку лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янська, на що позивач письмово погодився, але не виконав ніяких відповідних дій: не написав заяву про прийняття на роботу на основну посаду лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 та фактично не приступив до роботи. Якщо б ОСОБА_1 бажав працювати на посаді лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янська, з чим попередньо погодився, то навіть за відсутності заяви чи наказу про прийняття на роботу, але при виконанні обов'язків за цією посадою трудовий договір був би фактично укладений. Ніхто з адміністрації закладу не створював ніяких перепон для роботи позивача на посаді лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення, але позивач ніяким чином не намагався приступити до роботи. Тобто, за власним бажанням, не зважаючи на попереднє узгодження, позивач не з'являвся на роботу за посадою лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янська. Крім того, позивачем не надано ніяких доказів, на підтвердження наявності душевних страждань.

Просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити позов, надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню позовної заяви.

Представник відповідач ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 просив відмовити, надав пояснення, аналогічні поясненням, викладеним у відзиві на позов.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року до участі у справі був залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в.о. головного лікаря КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно з дослідженої в судовому засіданні трудової книжки (дублікату) АН № 211640 позивач прийнятий до даної установи 01.11.1988 року на посаду головного лікаря за переведенням з психіатричної лікарні (наказ № 175 від 26.09.1988 року). Також, 01.11.1988 року, позивач зарахований за сумісництвом до 0,5 ставки дільничного лікаря-психіатра - нарколога (наказ № 1Б від 01.11.1988 року). 16.02.2001 року позивач переведений за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря - нарколога для проведення судової наркологічної експертизи (наказ № 8к від 16.02.2001 року) 01.09.2017 року позивача звільнено з посади головного лікаря за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (розпорядження голови облдержадміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 31.08.2017 року). 02.09.2017 року позивача також звільнено з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки з посади лікаря-нарколога у зв'язку з звільненням з основної роботи.

Позивач був звільнений 02.09.2017 року на підставі Наказу № 125/1 від 02.09.2017 року КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська . Як видно зі змісту даного наказу підставою для звільнення ОСОБА_1 стало звільнення з основної посади.

Вирішуючи питання щодо правомірності звільнення позивача ОСОБА_1 з посади за сумісництвом суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Випадки законного звільнення працівника чітко визначені Кодексом Законів про працю України.

Так, статтею 40 КЗпП України встановлені випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу , якими є: зміни в організації виробництва праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Також, статтею 41 КЗпП України встановлені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; перебування всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції .

Згідно з вимогами ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) можливо у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

Отже, підстав для звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку із звільненням з основної посади діюче законодавство України не передбачає.

Поняття сумісництва наведено в п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій , згідно з яким сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Також, п. 1 Положення визначено, що для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених нормативно-правових приписів, суд доходить до висновку, що робота за сумісництвом є окремим видом трудових відносин та припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи не є підставою для припинення трудових відносин за сумісництвом.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу № 125 від 02.09.2017 року Про звільнення з сумісництва ОСОБА_1Л. та поновлення на роботі за сумісництвом підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги, що відповідно до наказу від 02.09.2017 року № 125/1 КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська позивач був звільнений з роботи за сумісництвом з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу, суд вважає, що позивач підлягає поновленню саме на даній роботі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині продовження терміну дії посвідчення про продовження вищої категорії за спеціальністю наркологія задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 5 Положення про проведення атестації лікарів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 359 від 19.12.1997 року, атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров'я України (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. В судовому засіданні встановлено, що питання про продовження терміну дії посвідчення на розгляд атестаційної комісії не передавалося, рішення з даного приводу атестаційною комісією не приймалося, отже така вимога позивача є передчасною.

Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови від 31 березня 1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Однак, всупереч вимогам ст.ст. 13, 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди, в задоволенні якої судом відмовлено. Отже, дана сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , у зв'язку з чим судовий збір за позовну вимогу про поновлення на роботі підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 40, 41, 43-1, 237-1 КЗпП України, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, ст.ст. 12, 13, 76-78, 82, 263-268 ЦПК України, ППВСУ від 31 березня 1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська .

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська , 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. 1 Травня, буд. 4, ідентифікаційний код 02003876, судовий збір на користь держави у розмірі 640,00 грн. на рахунок 31215256700001 у банку Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, стягувач Державна судова адміністрація України

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_7