Рішення

від 16.02.2018 по справі 310/2506/17

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/2506/17

2/310/110/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства Мовіс-Агро , третя особа: приватне підприємство Строкач про визнання договору оренди недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Мовіс-Агро , третя особа: приватне підприємство Строкач про визнання договору оренди недійсним, посилаючись на наступні обставини. Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.08.2014 року (реєстраційний № 823, спадкова справа № 236/2013) є власником земельної ділянки, площею 6,3860 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Запорізької обласі, Бердянського району, Новотроїцької сільської ради, КСП Прогрес , ДП №11; п.127, кадастровий номер земельної ділянки: 2320085000:02:001:0069; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач вказав, що раніше земельна ділянка належала на праві власності на підставі державного акту на праві приватної власності на землю серії ІТ-ЗП № 019165, виданого виконавчим комітетом Новотроїцької сільської ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області 24.04.2001 року, його бабусі -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 14 липня 2013 року.

15 квітня 2017 року позивачу стало відомо про існування договору оренди землі, укладеного в 2008 році між ОСОБА_7 та ПП Мовіс-Агро , предметом якого є передача в строкове платне користування земельної ділянки, що на теперішній час належить йому на праві власності. Договір оренди зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру земельного кадастру при державному комітеті 22.12.2008 р. за № 040826.

Позивач вважає зазначений договір оренди недійсним, оскільки, в ньому відсутні умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Як зазначено в п.9 вказаного договору, щорічна орендна плата за згодою сторін нараховується у грошовій формі у розмірі 1700 грн, але не менше 2% від грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, при укладанні спірного договору було вказано граничний розмір орендної плати, що суперечив чинному законодавству України та мінімальна орендна плата за договором мала становити 2366 грн.62 коп.

Позивач також зазначив, що договір оренди землі є типовим, та таким, що має відповідати вимогам постанови КМУ від 03 березня 2004 року № 220 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого, в типовому договорі оренди землі в розділі -орендна плата, має бути зазначено способи внесення платежу за оренду земельної ділянки, еквівалентний розмір розрахунку у натуральній формі з визначенням переліку, кількості або частки продукції, місця, умов, порядку та строків її поставки за цінами на дату внесення орендної плати.

Як вбачається з п.9 спірного договору, в останньому не зазначається способу внесення платежу, не вказано також розрахунку у натуральній формі з визначенням переліку, кількості або частки продукції, місця, умов, порядку та строків її поставки за цінами на дату внесення орендної плати.

Позивач вказав, що відсутність існування нормативної грошової оцінки земельної ділянки на дату укладання спірного договору, як того потребує пункт 5 типового договору оренди землі, а замість цього, у спірному договорі в п.5 загалом вказано, що нормативна грошова оцінка становить 78887, 28 грн.

Позивач зазначив, що станом на 15.08.2014 р. нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 168998 грн.63 коп.

Пунктом 13 вказаного договор передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки.

Додаткових угод до спірного договору оренди землі про перегляд розміру орендної плати не укладалося, розмір орендної плати не переглядався, як мав би відповідно до п. 13 Договору.

Позивач вказав, що в реквізитах сторін спірного договору взагалі не вказано адресу орендодавця, а підписи ОСОБА_6 в договорі, акті прийому - передачі та акті визначення меж земельної ділянки в натурі є різними.

В акті прийому-передачі земельної ділянки від 12.07.2008 року, що є невід'ємною частиною спірного договору, зазначено, що акт від 12.07.2008 року складено в присутності представника Новотроїцької сільської ради ОСОБА_8

Однак, відповідно до розпорядження виконкому Новотроїцької сільської ради Бердянського району Запорізької області від 29.09.2006 року № 48-К ОСОБА_8 було звільнено з 29.09.2006 року.

Таким чином, на день складання акту ОСОБА_8 не працювала у виконкомі Новотроїцької сільської ради Бердянського району та не була представником Новотроїцької сільської ради.

Таким чином, позивач вказав, що в договорі оренди землі, який укладено в 2008 році між ОСОБА_6 та ПП Мовіс-Агро , що зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру земельного кадастру при державному комітеті 22.12.2008 року за № 040826 відсутні істотні умови договору у розумінні ст. 15 Закону України Про оренду землі , спірний договір не відповідає вимогам типового договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 03.03.2004 № 220, підписи ОСОБА_6 в договорі та додатках до договору не є тотожніми, відсутня нормативна грошова оцінка на день укладання договору, не зазначено адресу ОСОБА_6

ОСОБА_8, що зазначена в акті прийому-передачі землі від 12.07.2008 р., як представник відповідної ради на день складання Акту не працювала у виконкомі ради, а тому позивач вважає, що такий договір підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі.

Представник третьої особи - в судовому засіданні вважав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_9 від 15.08.2014 року, ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка, площею 6,3860 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Запорізької обласі, Бердянського району, Новотроїцької сільської ради, КСП Прогрес , ДП №11; п.127, кадастровий номер земельної ділянки: 2320085000:02:001:0069; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку він успадкував за заповітом після смерті його бабусі- Будник Л.Є., ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 14.07.2013 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 липня 2008 року між ОСОБА_6 та ПП "Мовіс-Агро" було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,3860 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Запорізької обласі, Бердянського району, Новотроїцької сільської ради, КСП Прогрес , ДП №11; п.127, кадастровий номер земельної ділянки: 2320085000:02:001:0069; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру кадастру при державному комітету 22.12.2008 року за № 040826.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом які істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка діяла на час укладення договору, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно ст.ст. 14 , 18 , ч.1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі, підлягає державній реєстрації і є укладеним та набирає чинності з моменту такої реєстрації.

З тексту оспорюваного договору оренди від 12.07.2008 року вбачається, що договір укладений у простій письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому законом порядку. В ньому передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства, чинного на час укладання договору.

Волевиявлення ОСОБА_6 на укладення договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки за життя вона не ставила питання про припинення договірних відносин, договір нею не оспорювався, орендна плата протягом всього періоду дії договору систематично нараховувалася та сплачувалася відповідно до умов договору та положень законодавства. Також позивач договір не оспорював після вступу його у спадщину у 2014 році, разом з тим, йому нараховувалася орендна плата та була отримана ним, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Відповідач на протязі всього часу користування земельною ділянкою сплачував орендну плату й доказів того, що померла ОСОБА_6 та позивач не погоджувалися з цими умовами оренди та з розміром сплачуваної орендної плати суду не надано.

Посилання представника позивача на доводи про те, що в оспорюваному договорі оренди відсутні істотні умови договору оренди землі у розумінні ст. 15 Закону України Про оренду землі , а саме, що підписи ОСОБА_6 в договорі та додатках до договору не є тотожніми, що відсутня нормативна грошова оцінка на день укладання договору, не зазначено адресу ОСОБА_6 та те, що ОСОБА_8, що зазначена в акті прийому-передачі землі від 12.07.2008 р., як представник відповідної ради на день складання акту не працювала у виконкомі ради, - не свідчить про те, що при укладені договору оренди землі були порушені права та охоронювані законом інтресеи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позов про визнання договору оренди недійсним, не підтверджені матеріалами справи, договір оренди містить усі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі , і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Таким чином, суд, оцінивши усі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 152, 203, 205, 215, 236 ЦК України, ст. 152 ЗК України та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до приватного підприємства Мовіс-Агро , третя особа: приватне підприємство Строкач про визнання договору оренди недійсним, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. ОСОБА_4 на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Повний текст рішення суду виготовлено 26 лютого 2018 року.

Суддя: