Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/17090/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/17090/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

Секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 20.02.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 (повний текст рішення складено 12.12.2017)

у справі № 910/17090/17 (суддя Головотюк Л.Д.)

За позовом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 12 501,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення 12 501,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2017 провідним спеціалістом сектору контрольно - перевірочної роботи № 3 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Вороною Вікторією Володимирівною з відома та в присутності директора Канівського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" Луценка Василя Васильовича проведена планова перевірка дотримання Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках та умов Договору за період з 01.02.2017 до 23.05.2017. У зазначених обставинах вбачаються ознаки порушення порядку виплати пенсій та грошової допомоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/17090/17 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області 12 501 грн. 10 коп. штрафу.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в дохід державного бюджету України 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого Господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано, що у зв'язку із недостатністю інформації щодо пенсіонера у відповідача виникла необхідність уточнення даних клієнта для належного виконання розпорядження УПФУ, Оскільки визначити особу, пенсію якої вимагав повернути позивач, банку вдалось вже після того, як кошти були зараховані на рахунок пенсіонера, відповідач повернув кошти лише в сумі, наявній на рахунку клієнта.

На думку апелянта, саме позивач допустив помилку у складанні розпорядження, а тому саме він має нести негативні наслідки такої помилки, а не банк, який виконував відповідне розпорядження позивача на перерахування коштів.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17090/17.

Дане клопотання мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції було винесено за відсутності представника відповідача та отримано лише 20.12.2017, а тому останній не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у справі №910/17090/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та призначено до розгляду на 20.02.2018.

12.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17090/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - без задоволення.

В судовому засіданні 20.02.2018 представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 скасувати та прийняти нове рішення яким, відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 20.02.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учаснику судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 між Канівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" був укладений договір № 23-Ю/10(далі договір).

Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із параграфом 1 статті 1 договору Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами) (далі - Порядок).

Під час виконання своїх функцій Банк несе відповідальність згідно Договору та чинного законодавства України.

Параграфом 1 статті 8 договору визначено, що Банк зобов'язується не зараховувати на поточні рахунки одержувачів суми пенсії у разі письмової вимоги органу Фонду; наявності даних про смерть одержувача; невідповідності будь яких реквізитів, зазначених у списках, даним поточного рахунку одержувача пенсій та грошової допомоги; закриття поточного рахунку.

Провідним спеціалістом сектору контрольно-перевірочної роботу № 3 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Вороною Вікторією Володимирівною 28.05.2017 з відома та в присутності директора Канівського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" Луценка Василя Васильовича проведена планова перевірка дотримання Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках та умов Договору за період з 01.02.2017 до 23.05.2017.

З наявного в матеріалах справи акта перевірки від 28.05.2017 № 4 вбачається, що листом від 03.05.2017 № 2881/03 (отримано банком 04.05.2017), управління вимагало не зараховувати кошти в сумі 10 697,74 грн. на картковий рахунок ОСОБА_4, проте банком пенсія зарахована та повернута 16.05.2017 в межах наявного залишку на рахунку одержувача в сумі 6,13 грн., із запізненням на 6 операційних днів.

Крім того, листом від 10.05.2017 №2944/03 (отримано банком 10.05.2017) Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області також зобов'язало Канівське відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути профінансовану 05.05.2017 та зараховану на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_5 пенсію в сумі 1 803,36 грн., у зв'язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1. Пенсійні кошти повернуті не своєчасно 15.05.2017, із затримкою у 3 операційні дні.

Виходячи із викладеного вбачаються ознаки порушення п. 18 та п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках" та розділ IV ст.8 &1, &4 Договору у частині:

- суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки одержувачів у разі письмової вимоги органу Фонду;

- зобов'язання уповноваженого банку припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача;

- повернення уповноваженим банком органам Пенсійного фонду сум пенсій, зарахованих на поточний рахунок разом із нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, не пізніше наступного операційного дня після надходження таких відомостей.

Відповідно до частини 11 статті 106 Закону № 1058 виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного Фонду чи Накопичувального фонду сум коштів не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, в тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Статтею 110 Закону № 1058 визначено, що організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на неї функцій відповідно до чинного законодавства та укладеного з нею договору.

12.06.2017 Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області направило до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" претензію за № 4170/07, в якій просило сплатити суму штрафу в розмірі 12 501,10 грн. на розрахунковий рахунок управління, зазначивши реквізити (розрахунковий рахунок управління № 25609311160935 ПАТ "Державний ощадний банк України" філія - Черкаське обласне управління АТ "Ощадбанк", код 36775639).

Листом від 12.07.2017 № Е.30.0.0.0/4-83244 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", повідомило, що отримавши претензію Фонду № 3585/07 від 12.06.2017 щодо стягнення штрафу у розмірі 12501,10 грн., Банком вжито усіх заходів для виконання вимог. Внаслідок великої кількості одержувачів, ідентифікація та пошук отримувача в системі Банку здійснюється з орієнтиром на Індивідуальний податковий номер (котрий Фондом в листі не вказаний), що займає менше часу ніж пошук за іншими показниками. Внаслідок чого і виникла затримка у поверненні коштів на вимогу Фонду.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Банком здійснено повернення зарахованих коштів в сумі 6,13 грн., 16.05.2017, тоді як управлінням направлено лист від -3.05.2017 Вих. № 2881/03 про не зарахування коштів в сумі 10 697,74 грн., на виплату пенсії ОСОБА_4

Тобто, відповідач визнав законність вимог позивача, проте не виконав їх в повному обсязі.

Абзацом 2 пункту 1 статті 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Статтями 202, 203, 205, 206 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 3 ЦК України визначено, свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 12 501,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17090/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17090/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/17090/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17090/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.02.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська