Постанова

від 20.02.2018 по справі 823/1467/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1467/17 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана сільськогосподарська компанія до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Тальнівська РДА про визнання незаконним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та частково скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-5952/14-17-СГ від 24.07.2017, а саме частину п.2, в якому зазначено, що : 9. Річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 12,0 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ;

- у іншій частині наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-5952/14-17-СГ від 24.07.2017, залишити без змін.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати, а провадження у справі закрити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скаржник наголошує, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже розглядаючи дану справу по суті позовних вимог, судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст.229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ Об'єднана сільськогосподарська компанія та Тальнівською РДА укладено договір оренди земельної ділянки від 05.11.2003 за №372/1, державна реєстрація якого проведена у Тальнівському районному відділі земельних ресурсів за №23 від 27.11.2003 із подальшими змінами відповідно до додаткових угод від 14.04.2008 №141 (державна реєстрація від 22.05.2008 за №040879300297), від 06.10.2011 №614 (державна реєстрація від 14.05.2012 за №7124082840003183), від 01.04.2012 №65 (державна реєстрація від 29.05.2012 за №712408284003443), від 24.09.2015 за №б/н (від 03.11.2015 індексний номер 25792081, від 03.11.2015 індексний номер 25791511, від 03.11.2015 індексний номер 25790898, від 03.11.2015 індексний номер 25790470, від 03.11.2015 індексний номер 25790037, від 03.11.2015 індексний номер 2578539).

Вищевказаним договором ТОВ Об'єднана сільськогосподарська компанія прийняла у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 280,2 га у адмінмежах Зеленківської сільської ради, за межами населеного пункту, строком до 30.11.2038.

В подальшому, 24.05.2017, ТОВ Об'єднана сільськогосподарська компанія , звернулось до відповідача з клопотанням (вх.6603/0/1-17-СГ від 24.05.2017) про внесення змін до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, у якому просило, внести зміни до договору у частині припинення права користування частиною земельних ділянок площею 12,1435 га кадастровий номер 7124082800:01:001:1213 та 8,2326 га кадастровий номер 71244082800:01:001:1205 із загальної площі земельних ділянок - 280,2060 га.

У клопотанні позивачем зазначено, що технічна документація із землеустрою погоджена наказами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 04.04.2017 №23-1595/14-17-СГ та від 04.04.2017 №23-1593/14-17-СГ. До клопотання позивачем додано: довідки з державної статистичної звітності, викопіювання земельних ділянок, копію договору оренди, копії додаткових угод, копії витягів, копію статуту, довідку про відсутність заборгованості, проект додаткової угоди, копію наказу про призначення генерального директора.

24.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було прийнято наказ від 24.07.2017 №23-5952/14-17-СГ у п.2 якого зазначено: 9. Річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 12,0 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вважаючи вищевказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 24.07.2017 №23-5952/14-17-СГ у частині збільшення ставки незаконним, оскільки він порушує право щодо законного володіння земельними ділянками орендаря, ТОВ Об'єднана сільськогосподарська компанія звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії щодо видання оспорюваного наказу, зокрема в частині зміни умов договору оренди в односторонньому порядку, є протиправними, оскільки такі дії порушують права позивача та умови договору оренди, який було укладено між сторонами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Щодо твердження Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Нормами ЗК України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Передумовою виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права, згідно чинного земельного законодавства, є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.

В оспорюваних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області при здійсненні ним владних управлінських функцій.

З аналізу норм статті 26 Закону № 280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації , частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 зазначено, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно Положення Про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердженого Наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Підпунктом 3 пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів встановлено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 30 Положення Про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи свої владні управлінські функції, відповідно до Положення Про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області , відповідачем прийнято оскаржуваний наказ № 23-5952/14-17-СГ від 24.07.2017, а отже вказаний спір є публічно-правовим, та не містить ознак цивільно-правового характеру.

Враховуючи, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо суті позовних вимог.

Так, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі від 06.10.1998 року № 161-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до положень частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналогічні положення містяться і у Законі України Про оренду землі .

Згідно з пунктом 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73. пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Справляння ж плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Так, пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 287.1. статті 287 зазначеного Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5 ст. 288 ПКУ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ Об'єднана сільськогосподарська компанія та Тальніської РДА було укладено договір оренди від 05.11.2003 № 372/1, в пункті 2.4 розділу 2 договору зазначено, що розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється з проведенням щорічної індексації та визначенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів.

Відповідно до п. 9 додаткової угоди від 01.04.2012 №65 до договору від 05.11.2003 №372/1 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 356 855, 66 гривень на рік, що становиться 4,5 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, величина якого розраховується згідно статті 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до додаткової угоди від 24.09.2015 про поновлення та внесення змін до договору оренди від 03.11.2003, що укладена між позивачем та відповідачем, встановлено: п.9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 418 324,38 гривень на рік, що становить 4,5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексними номерами 46802927, 46801644, 46800359, 46798962, 46797861, 46796898 у графі зміст, характеристика речового права зазначено: орендна плата становить 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Строк дії: 30.11.2038 .

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що пунктом 8.2 договору 05.11.2003 №372/1 із подальшими змінами відповідно до додаткових угод від 14.04.2008 №141 (державна реєстрація від 22.05.2008 за №040879300297), від 06.10.2011 №614 (державна реєстрація від 14.05.2012 за №7124082840003183), від 01.04.2012 №65 (від 29.05.2012 за №712408284003443), від 24.09.2015 за №б/н (від 03.11.2015 індексний номер 25792081, від 03.11.2015 індексний номер 25791511, від 03.11.2015 індексний номер 25790898, від 03.11.2015 індексний номер 25790470, від 03.11.2015 індексний номер 25790037, від 03.11.2015 індексний номер 2578539) встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Проте відповідачем не було запропоновано внести зміни щодо ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а прийнято оскаржуваний наказ № 23-5952/14-17-СГ від 24.07.2017, яким в односторонньому порядку прийнято рішення про зміну орендної плати із зазначенням максимальної відсоткової ставки без зазначення жодних причин такого збільшення.

На переконання суду апеляційної інстанції, внесення змін в діючі договори оренди мають відбуватись саме за домовленістю сторін, шляхом укладання змін до договору оренди, а у випадку не досягнення згоди, за рішенням суду.

Таким чином, здійснюючи контроль за дотриманням земельного законодавства зі сторони ТОВ Об'єднана сільськогосподарська компанія , та вважаючи, що останнім застосовується ставка земельного податку у невідповідному розмірі, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повинно було погодити нові ставки податку з орендарем земельної ділянки, та лише після наведених дій винести відповідний наказ.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - залишити без задоволення , постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В Карпушова

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Безименна Н.В.