Постанова

від 21.02.2018 по справі 759/17073/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 759/17073/14-ц

провадження № 61-3089св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року в складі судді Кривов'яза А. П. та рішенняапеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року в складі суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Котули Л. Г.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання повернути майно, набуте без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02 листопада 2010 року він надав відповідачу грошові кошти у розмірі 100 тис. грн за виконання останнім передпроектних робіт з електропостачання підприємства брикетів та гранул, про що була складена відповідна розписка. Під час передачі коштів він з відповідачем усно домовились, що у майбутньому вони узгодять усі істотні умови, зокрема, обсяг і вартість робіт, строки виконання, тощо, та укладуть відповідний договір. Проте, в подальшому сторони не дійшли згоди щодо умов договору, який так і не був укладений, у зв'язку з чим, позивач 21 травня 2012 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, яка останнім не виконана. Посилаючись на те, що відповідач не повернув отримані кошти, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь спірні кошти в розмірі 100 тис. грн та три проценти річних в розмірі 756 грн 16 коп.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у товариства з обмеженою відповідальність Виробниче підприємство брикетів та гранул Прод-Еко (далі - ТОВ Прод-Еко ), у зв'язку з будівництвом заводу, виникла необхідність отримання технічних умов щодо енергопостачання підприємства. ОСОБА_3 є директором товариства з обмеженою відповідальність Енергоінтер (далі - ТОВ Енергоінтер ). ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 100 тис. грн як оплату за виконання передпроектних робіт з електропостачання ТОВ Прод-Еко . Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у справі вбачаються ознаки господарського спору між зазначеними юридичними особами, а спірна розписка свідчить про зобов'язання, які притаманні договору підряду. Крім того, сторони підтвердили факт передачі грошових коштів на цілі, що визначені домовленістю між ними, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що грошові кошти ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 не безпідставно, що виключає застосування до вирішення спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року змінено в частині правового обґрунтування. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до вирішення спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України відповідає вимогам закону, обставини справи щодо цього встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують указаний висновок суду першої інстанції. Разом з цим, колегія суддів не погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність ознак господарського спору між юридичними особами, які представлені учасниками справи, у зв'язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни правового обґрунтування рішення суду й виключення із його мотивувальної частини висновків про існування спору між юридичними особами, а саме: що розписка не містить посилань на укладення в майбутньому правочину та засвідчує факт виконання договору, що відповідач виконував роль з пошуку фахівців з передпроектних робіт з електропостачання, що існує спір між юридичними особами й сума коштів фактично була сплачена не позивачем на користь відповідача, а ТОВ Виробниче підприємство брикетів та гранул Прод-Еко на користь ТОВ Енергоінтер , яке очолює ОСОБА_3, за виконані роботи.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що грошові кошти позивач передав відповідачу в рахунок наступного виконання передпроектних робіт з електропостачання, однак розписка від 02 листопада 2010 року не містить істотних умов для договору підряду, що свідчить про те, що договір між учасниками справи укладено не було, а тому відповідач безпідставно отримав грошові кошти від позивача.

У травні 2016 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що він прийняв пропозицію ОСОБА_1 за усною домовленістю та за винагороду особисто в порядку підряду виконати передпроектні роботи з електропостачання підприємства, а саме ТОВ Прод-Еко . Письмовий договір підряду сторони не укладали, оскільки на думку відповідача така форма не є обов'язкова. На виконання указаної домовленості ним, із залученням спеціалістів, були проведені, зокрема, топографічні, геологічні, геодезичні дослідження місцевості, та інші необхідні роботи. Усі передпроектні роботи з електропостачання були виконані ним належним чином. Спірні кошти отримані ним не безпідставно, а за проведення указаних робіт, за наслідками домовленості між сторонами, які були виконані ОСОБА_3 та іншими залученими ним особами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 рокусправу призначено до судового розгляду.18 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 01 липня 2010 року було створено ТОВ Прод-Еко , частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства склала 99 відсотків.

У зв'язку з будівництвом заводу у ТОВ Прод-Еко виникла необхідність отримання технічних умов щодо енергопостачання підприємства відповідно до необхідної потужності.

02 листопада 2010 року між учасниками справи було досягнуто домовленість про те, що необхідні передпроектні роботи з електропостачання підприємства будуть здійснені ОСОБА_3

Відповідно до розписки від 02 листопада 2010 року, складеної ОСОБА_3, за виконання передпроектних робіт з електропостачання підприємства з виробництва брикетів та гранул 02 листопада 2010 року він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 тис. грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212

ЦКУкраїни дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна , стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі, наприклад у випадку невиконання особою, яка отримала майно передбачених домовленістю зобов'язань .

Судами встановлено , що ОСОБА_3набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, за виконання передпроектних робіт з електропостачання підприємства з виробництва брикетів та гранул, що підтверджено наданою ОСОБА_1 розпискою від 02 листопада 2010 року.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку , установивши наявність підстав для отримання ОСОБА_3 спірних коштів від ОСОБА_1, а саме на реалізацію домовленості щодо виконання відповідачем передпроектних робіт з електропостачання підприємства позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до вирішення спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що складена ОСОБА_3 розписка від 02 листопада 2010 року не містить істотних умов для договору підряду, що свідчить про те, що договір між учасниками справи укладено не було, спростовуються змістом розписки, матеріалами справи, до яких відповідач долучав докази виконання робіт на підставі домовленості сторін, а також обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти від позивача зводяться до переоцінки доказів, власного тлумачення скаржником характеру спірних правовідносин та невірного розуміння останнім вимог чинного законодавства. Такі доводи належним чином оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик