Постанова

від 05.12.2017 по справі 804/7097/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Справа № 804/7097/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняКарімовій Ю.Р. за участю представників сторін: від позивача: від третьої особи-2: Остапчук Л.М. ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ до Державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації , третя особа-1: ОСОБА_6, третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М про скасування рішення №36145290 від 14.07.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ звернулося з адміністративним позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації , третя особа-1: ОСОБА_6, третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М та просить:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36145290 від 14.07.2017р. державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації Прокопович Ганни Михайлівни про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,2123 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за договором оренди земельної ділянки від 11.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М та ОСОБА_6.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.06.2008р. між позивачем та власником вказаної земельної ділянки - ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі №836 площею 6,2123 га, кадастровий номер НОМЕР_2, державна реєстрація якого була проведена у Апостолівському районному відділі ДФЦДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запит від 26.04.2011р. за №122030004000158, строком дії договору - 10 років (пункт 8 договору). Позивач є користувачем вказаної земельної ділянки, орендна плата та податок сплачується своєчасно, заборгованість відсутня, претензій ні власник землі, ні податкова інспекція не пред'являли. Відповідно до вимог ч.4 ст.124, ст.125 Земельного кодексу України, ст.210 ЦК України, ст.18, ст.20 Закону України Про оренду землі , постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021, абз.3 п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.02.2010р. №1878 Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України, до 01 січня 2013р. державна реєстрація договорів оренди землі є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок, яка на момент проведення такої реєстрації (26.04.2011р.) проводилася територіальними органами земельних ресурсів, а ст. 3 Закону №1952 визначено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Отже, внесення територіальними органами земельних ресурсів запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі про реєстрацію є фактом державної реєстрації договору і додаткової державної реєстрації законом не вимагається. Договір оренди землі від 04.06.2008р. було зареєстровано у 2011р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, датою внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації договору оренди землі та вказаний договір оренди землі є дійсним. Проте, 14.07.2017р. за номером запису про інше речове право 21392913 державний реєстратор зареєстрував право оренди на ту саму земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 11.07.2017р. між другим орендарем - ТОВ КОЛОС-М та тим же самим власником землі - ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36145290 від 14.07.2017р.). Тобто, виникла подвійна реєстрація права оренди на одну й ту саму земельну ділянку та є два орендарі - ТОВ КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ (реєстрація договору оренди в 2011р.) та ТОВ КОЛОС-М (реєстрація договору оренди в 2017р.), незважаючи на те, що на дату проведення другої реєстрації права оренди землі, договір оренди землі від 04.06.2008р. був чинним. Позивач оспорює рішення відповідача №36145290 від 14.07.2017р., просить його скасувати посилаючись на те, що державний реєстратор допустив подвійну реєстрацію права оренди однієї земельної ділянки за різними орендарями та не перевірив наявність вже зареєстрованого в 2011р. договору оренди землі, укладеного 04.06.2008р. шляхом направлення відповідних запитів до органів влади, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав у порушення вимог п.3 ч.3 ст.10, ст.24 Закону №1952, а тому вказане оспорюване рішення державного реєстратора позивач вважає незаконним і просить його скасувати. Також, посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, позивач вказує на позицію Верховного Суду України з цього питання, висловлену у постанові від 30.03.2016р. у справі №814-3015-14 та у постанові від 29.09.2015р. у справі №802/37191. За викладеного, представник позивача просить скасувати оспорюване рішення з урахуванням того, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постановах вказаного суду є обов'язковим до застосування згідно до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 14.11.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.33).

Проте, 04.12.2017р. відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі посилаючись на те, що згідно до вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127, ст.ст. 13, 24 Закону №1952 у відповідача були відсутні законні підстави відмовляти ТОВ КОЛОС-М у державній реєстрації договору оренди землі від 11.07.2017р. Також, відповідач, проаналізувавши Закон України Про оренду землі , Закон України №1952, який діяв на момент виникнення договірних відносин за договором оренди землі від 04.06.2008р., дійшов висновку, що законодавство передбачало не тільки державну реєстрацію договору оренди землі, але й обов'язкову державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, реєстрація якого за вказаним договором, на думку відповідача, проведена не була та таке право оренди на земельну ділянку між позивачем та ОСОБА_6 у Державному реєстрі прав зареєстровано не було у зв'язку з чим неможливо до вищевказаного випадку застосовувати статтю 4 Закону України №1952 (у редакції, яка діє з 01.01.2013р.). Відповідач вказує на те, що відповідно до п.8-1 ст.9 Закону №1952 чітко зазначається, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013р. запитує інформацію у державних органів, проте, право між ОСОБА_6 та позивачем не виникло та не було зареєстровано до 1 січня 2013р., тому фактично правових підстав запитувати інформацію взагалі не було, а посилання позивача на порушення листа Державної реєстраційної служби від 06.08.2013р. №2951/05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами вважає безпідставним, оскільки листи не є нормативно-правовими актами та можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер. З урахуванням наведеного, відповідач вказує у запереченнях, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та ТОВ КОЛОС-М проводилась державним реєстратором виключно в рамках чинного Закону №1952 та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому немає підстав вважати, що оспорюване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Окрім того, відповідач у запереченнях просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача (а.с.4-45).

Третя особа-1 (ОСОБА_6.) в судове засідання не з'явилася без поважної причини, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином 24.11.2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.36-39).

Представники третьої особи-2 (ТОВ КОЛОС-М ) письмових пояснень на позов та витребуваних судом документів не надали, в судовому засіданні проти позову заперечували, на підтвердження своїх заперечень жодних доказів суду не надали, проте, заявили клопотання про закриття провадження у даній справі посилаючись на те, що даний спір не є публічно-правовим, а стосується права користування земельною ділянкою, а тому даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а є цивільним спором про право користування землею у зв'язку з чим вважають, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, представники третьої особи-2 послалися на позицію, викладену у постановах Верховного Суду України в постановах від 25.05.2016р. у справі №816/4339/14, від 11.10.2016р. у справі №816/4340/17, від 14.06.2016р. у справі №826/4858/15.

Розглянувши вказане вище клопотання про закриття провадження у даній справі, вислухавши думку представника позивача з даного приводу, суд приходить до висновку, що клопотання представників третьої особи-2 про закриття провадження у цій справі не підлягає задоволенню, оскільки зі змісту позову вбачається, що позов заявлений юридичною особою до державного реєстратора, який є суб'єктом владних повноважень, предметом спору у даній справі є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень як суб'єкта владних повноважень, якому делеговані державною функції щодо визнання державою прав на нерухоме майно, внаслідок допущення таким державним реєстратором процедурних порушень норм ст.10,24 Закону №1952, тобто даний спір є публічно-правовим, оскільки відповідач у даних правовідносинах здійснює владні управлінські функції, які носять публічно-правовий характер, а тому даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим підстави для закриття провадження у даній справі згідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративного суду відсутні, що також підтверджено і копією ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017р. у справі №804/6863/16 (а.с.25-29).

Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин третьої особи або не повідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення третьої особи-1 про дату, час і місце розгляду справи, подані відповідачем письмові заперечення проти позову, у яких заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи-1 за наявними у справі доказами виходячи з вищенаведених вимог ч.4 ст.122, ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ зареєстроване як юридична особа 13.11.1995р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 17, офісне приміщення №8, одним із видів діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 12.04.2017р. (а.с.22-24).

04.06.2008р. між ОСОБА_6 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ (Орендар) було укладено договір оренди землі №836, об'єктом якого була земельна ділянка площею 6,2123 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2 з терміном дії 10 років, який 26.04.2011р. був зареєстрований у Апостолівському районному відділі ДФЦДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запит від 26.04.2011р. за №122030004000158, що підтверджується змістом копії відповідного договору, наявного в матеріалах справи (а.с.10-11).

Факт державної реєстрації вказаного договору оренди землі площею 6,2123 га, строком на 10 років, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ саме 26.04.2011р. також підтверджується і наявною в матеріалах справи копією листа Відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області від 02.09.2016р. за №27-28-99.4-5758/2-16 (а.с.12).

14.07.2017р. державним реєстратором Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації Прокопович Г.М. на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.07.2017р., видавник: Сторони: Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М , ОСОБА_6, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:36145290 про що внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6.2123 га до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інше речове право за №21392913 (спеціальний розділ), що підтверджується змістом копії інформаційної довідки з відповідного Державного реєстру від 02.08.2017р. (а.с.8-9).

Отже, у період дії договору оренди землі №836 від 04.06.2008р., укладеного між ТОВ КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ та ОСОБА_6 (строк дії цього договору - на 10 років) державним реєстратором було проведено другу державну реєстрацію права оренди на одну і ту ж саму земельну ділянку за іншим набувачем такого права - ТОВ КОЛОС-М .

Позивач оспорює вказане рішення відповідача щодо здійснення відповідної реєстрації договору оренди землі від 11.07.2017р., укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ КОЛОС-М та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, просить його скасувати посилаючись на те, що у ході прийняття оспорюваного рішення 14.07.2017р. відповідач не перевірив наявність раніше зареєстрованого права оренди земельної ділянки, чим допустив протиправність дій з проведення подвійної реєстрації однієї і тієї самої земельної ділянки за різними орендарями до припинення дії,чи розірвання попереднього договору оренди землі у порушення вимог Закону України По державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Заслухавши представника позивача, представників третьої особи-2, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини, пов'язані із набуттям, припиненням права оренди землі та їх реєстрація врегульовуються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІУ від 01.07.2004р. ( далі - Закон №1952).

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень згідно до ст.126 Земельного кодексу України.

У відповідності до ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі також припиняється в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі ст.20 вказаного Закону України Про оренду землі , вже укладений договір підлягає державній реєстрації, а стаття 4 Закону №1952 визначає, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням не факту укладення договору, а факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

У відповідності до п.1 ч.3 ст. 3 Закону №1952 передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов, зокрема, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

За приписами п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952 встановлено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

При цьому, згідно до п.3 ч.3 ст.10 вказаного Закону №1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Також і Державною реєстраційною службою України у листі №2951/05-15-13 від 06.08.2013р. Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами було надано роз'яснення про те, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану в результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013р., зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки (паю).

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

При цьому, реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання або припинення договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Відповідна правова позиція узгоджується і з правовою позицією Вищого адміністративного Суду України, яка викладена у його ухвалі від 01.03.2016р. у справі №К/800/54526/15, а також і з позицією Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 29.09.2015р. у справі №802/37191, у постанові від 30.03.2016р. у справі №814-3015-14, яка у відповідності до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції при застосуванні одних і тим самих норм права у подібних відносинах.

Разом з тим, як встановлено судом у ході судового розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що під час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 11.07.2017р. між ТОВ КОЛОС-М і ОСОБА_6 та прийняття оспорюваного рішення від 14.07.2017р. державним реєстратором вчинялися дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952, з урахуванням того, що у період проведення відповідачем реєстраційної дії з державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 11.07.2017р. за новим орендарем - ТОВ КОЛОС-М діяв договір оренди землі від 04.06.2008р. укладений між позивачем - ТОВ КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ та ОСОБА_6 зі строком дії - 10 років, тобто право оренди землі виникло до 01.01.2013р.

Також, відповідачем і не було надано суду жодних доказів, які б свідчити про припинення, розірвання чи скасування договору оренди землі, укладеного 04.06.2008р. між позивачем та ОСОБА_6 на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення від 14.07.2017р.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем під час вчинення реєстраційних дій з прийняття рішення 14.07.2017р. за індексним номером 36145290 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 11.07.2017р., укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ КОЛОС-М та внесення на підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №21392913(спеціальний розділ) було допущено подвійну реєстрацію однієї земельної ділянки за різними набувачами без направлення державним реєстратором в обов'язковому порядку відповідних запитів про надання інформації до виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки (паю) в порушення вищенаведених вимог п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952, а тому позовні вимоги про скасування вищевказаного оспорюваного рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було на вимогу суду надано жодних доказів в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення, які б свідчили про дотримання відповідачем вимог п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952 щодо обов'язкового направлення запиту під час проведення реєстрації права оренди землі до органів державної влади, які відповідно до законодавства проводили реєстрацію прав до 01.01.2013р. з урахуванням встановлених судом обставин у справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства.

При цьому, судом критично надається оцінка доводам відповідача стосовно того, що право оренди землі між позивачем та ОСОБА_6 зареєстровано не було, а тому не було підстав і для надіслання відповідного запиту до державних органів у відповідності до вимог Закону №1952, оскільки вказані доводи жодними доказами не підтверджені та спростовуються змістом копії наявного в матеріалах договору оренди землі від 04.06.2008р. із якого вбачається, що державна реєстрація вказаного договору була зареєстрована у відповідності до законодавства, які діяло на момент його проведення 26.04.2011р. у Апостолівському районному відділі ДФЦДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запит від 26.04.2011р. за №122030004000158, що також і підтверджено листом Відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області від 02.09.2016р. за № 27-28-99.4-5758/2-16 (а.с.10-12).

Вказані факти спростовують доводи відповідача про те, що право оренди землі за вказаним договором оренди землі від 04.06.2008р. не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку та вказані доводи відповідача спростовуються вищенаведеними доказами.

Є безпідставними доводи відповідача і про те, що реєстрація договору оренди землі не свідчить про реєстрацію права оренди землі, оскільки вказане твердження є помилковим та свідчить про не знання державним реєстратором норм законодавства, яке діяло на момент проведення державної реєстрації права оренди за договором оренди землі від 04.06.2008р., зокрема, вказані твердження відповідача спростовуються нормами п.2-4 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009р., яким передбачалося, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Вказане свідчить про те, що внесення територіальними органами земельних ресурсів запису до Книги записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі про реєстрацію є визнанням та підтвердженням державою факту виникнення права оренди землі, а за приписами ст.3 Закону №1952 передбачено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Окрім того, слід також зазначити, що вищевикладені доводи та твердження відповідача про те, що право оренди землі за договором оренди землі від 04.06.2008р. не було зареєстровано, не звільняє відповідача від обов'язку під час проведення реєстраційних дій в обов'язковому порядку направляти запити до державних органів у спосіб, визначений п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952.

В той же час, представником позивача надано достатньо доказів на наведено достатньо підстав, як свідчать про протиправність оспорюваного рішення, оскільки воно прийнято у період дії договору оренди землі №836 від 04.06.2008р., строк дії якого визначено - 10 років, що підтверджено наданими відповідними доказами, наявними у справі (а.с.10-12).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача при прийнятті оспорюваного рішення від 14.07.2017р., суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законів України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасуванню оспорюваного рішення за індексним номером 36145290 від 14.07.2017р. підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №598 від 04.10.2017р. у розмірі 1600 грн. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ до Державного реєстратора Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації , третя особа-1: ОСОБА_6, третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М про скасування рішення №36145290 від 14.07.2017р. - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36145290 від 14.07.2017р. державного реєстратора Комунального підприємства Кринчанське бюро технічної інвентаризації Прокопович Ганни Михайлівни про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,2123 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за договором оренди земельної ділянки від 11.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М та ОСОБА_6.

Стягнути з бюджетних асигнувань Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації (52300, Дніпропетровська область, Криничанський район, смт.Кринички, вул. Виконкомівська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРИВОРІЖХАРЧОТОРГ (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 17, оф.№8) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1600 грн. ( одна тисяча шістсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2017 року.

Суддя С.О. Конєва