Рішення

від 21.02.2018 по справі 905/3017/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.2018 Справа № 905/3017/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до відповідача 1 Лиманської міської ради Донецької області, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛЛЮКС» про визнання незаконним п.п 2.4 п.2 рішення Краснолиманської міської ради № 6/44-3490 від 23.07.2015, визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд та звільнення земельної ділянки.

За участю представників сторін:

прокурор -Алекаєв Ю.В.- службове посвідчення;

від позивача-не з'явився;

від відповідача 1- не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Слов'янська місцева прокуратура (далі - прокурор) в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Лиманської міської ради (далі - відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, повернення земельної ділянки та приведення її у належний стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням відповідача 1 від 23.07.2015р. №6/44-3490 було затверджено відповідачу 2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розташування тимчасової споруди, надано відповідачу 2 в обмежене платне користування на умовах особистого строкового сервітуту терміном на 3 років земельну ділянку та зобов'язано укласти договір особистого строкового сервітуту. В подальшому між відповідачами був укладений договір особистого строкового сервітуту від 13.08.2015р., відповідно до якого відповідачу 2 встановлений земельний сервітут. Однак, на думку прокурора, в даному випадку відповідачі мали укладати договір оренди земельної ділянки, отже сторонами договору вчинений удаваний правочин, у зв'язку з чим до таких правовідносин належить застосовувати законодавство про оренду землі. Всупереч вимогам ст.124 Земельного кодексу України, земельна ділянка була передана в користування без проведення торгів, що стало підставою для звернення прокурора до суду з зазначеним позовом.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечив щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що Лиманською міською радою був укладений з відповідачем 2 договір особистого строкового сервітуту на територію площею 30 м.кв. на якій мала бути розміщена тимчасова споруда для здійснення Товариством підприємницької діяльності. Вважає, що спірний договір укладений відповідно до вимог ст..ст.98-100 Земельного кодексу України та в межах повноважень визначених п.34 ст.26, п.2.ст.77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Заявою від 10.01.2018р. відповідач 1 просив розглянути справу без участі його представника.

Представник позивача, відповідча 1, 2 до судового засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідач 2 відзив на позов не надав.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку статей 80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

09.06.2015 відділом містобудування та архітектури, головним архітектором міста ОСОБА_1 ОСОБА_2, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс було видано паспорт прив'язки групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності №73 за адресою: вул. Спортивна м. Красний Лиман строком до 09.06.2018.

Згідно паспорту прив'язки №73 від 09.06.2015, група тимчасових споруд у кількості 4-х об'єктів (10,00 х 12.00 м), кожний з яких має площу 30,0 кв.м. (5,00 х 6,00 м) розташовується на відповідних земельних ділянках по вул. Спортивній.

27.07.2016 паспорт прив'язки №73 від 09.06.2015 анульовано за заявою ТОВ Баллюкс у зв'язку з оформленням нових паспортів прив'язки, які, в свою чергу, видані 02.08.2016 за №09/47-90 та №09/47-91 на групи об'єктів.

Краснолиманською міською радою (на теперішній час Лиманською міською радою) 23.07.2015 винесено рішення №6/44-3490 Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Красний Лиман (далі за текстом - Рішення).

Підпунктом 2.4. пункту 2 рішення вирішено укласти договір особистого строкового сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Баллюкс (далі за текстом - ТОВ Баллюкс ) на земельну ділянку площею 30 кв.м для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої по вул.Спортивній м. Красний Лиман, терміном на 3 (три) роки.

Пунктом 3 Рішення встановлено плату за сервітут в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.4 Рішення, ТОВ Баллюкс оформити та зареєструвати договір особистого строкового сервітуту.

За своєю правовою суттю рішення є актом ненормативного характеру.

На виконання вищезазначеного рішення, між Краснолиманською міською радою і ТОВ Баллюкс укладено договір на встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрований Краснолиманською міською радою 13.08.2015 за №97/15.

ОСОБА_3 встановлено земельний сервітут строком на 3 роки з моменту його підписання (п.2.3).

ОСОБА_3 передбачено (п.3.1), що за користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності Сервітуарій (ТОВ Баллюкс ) сплачує Власнику (Краснолиманська міська рада) річну плату в розмірі 12 (дванадцять) відсотків від (нормативної) оцінки земельної ділянки (території), яка визначається Міськрайонним управлінням Держземагенства у м. Красний Лимані і Краснолиманському районі Донецької області для кожного календарного року.

Договір підписаний представниками обох сторін.

Акт прийому-передачі земельних ділянок до договору особистого строкового сервітуту сторонами не складався.

Згідно з інформацією Відділу у Лиманському районі Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області № 799 від 27.10.2017, вартість 1 кв.м. землі для комерційних цілей по вулиці Спортивній м.Лиман Донецької області станом на 2017 рік складає 373,89 грн.

Загальна вартість спірної земельної ділянки складає 11216,70 грн. (30 мІ х 373,89 грн.).

Відповідно до листа Лиманської міської ради № 07-1180 від 23.11.2017 на земельних ділянках, відносно користування якими міською радою укладено договори особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ Баллюкс розташовуються об'єкти, які зазначені в оновлених паспортах прив'язки за №09/47-90 та №09/47-91 від 02.08.2016.

Згідно з рішення Краснолиманської міської ради від 25.03.2016 №7/8-244 Краснолиманську міську раду перейменовано у Лиманську міську раду .

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно з ст. 99 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення №VI/81-16), власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту є правом саме обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки або іншій конкретно визначеній особі. Суб'єктами, що мають право вимагати встановлення земельного сервітуту, є власники або землекористувачі земельних ділянок.

Земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб в користуванні земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Також, договором земельного сервітуту не встановлено жодних обмежень у використанні чужої земельної ділянки.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст.124 ЗК України, відповідно до ч.2 якої, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищезазначеного, для здійснення підприємницької діяльності спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної законодавством.

За приписами ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Викладене вище свідчить, що рішення від 23.07.2015р. №6/44-3490 прийняте з порушенням норм земельного законодавства, а отже, вимога прокурора щодо визнання незаконним цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для укладання договору особистого строкового сервітуту №97/15 від 13.08.2015р. було рішення №6/44-3490 відповідача 1, а оскільки судом задоволено позов в частині визнання незаконним зазначеного рішення, то, відповідно, підлягає задоволенню і вимога прокурора про визнання договору особистого строкового сервітуту від 13.08.2015р. недійсним.

Щодо позовних вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача звільнити та повернути відповідачу 1 спірну земельну ділянку, привівши її у попередній стан, суд, з урахуванням вище викладеного та виходячи з приписів ст. 216 ЦК України, також вважає цю вимогу обґрунтованою.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідачі не надали господарському суду доказів, які спростовують доводи викладені у позові, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

20.02.2018р. до суду надійшла заява Слов'янської місцевої прокуратури, в якій повідомлялось, що Лиманська міська рада (ідентифікаційний код 04053275) в Управлінні держказначейства не обслуговується, оскільки з 01.01.2017р. у Ради відсутні відкриті рахунки. Рішенням Лиманської міської ради Донецької області від 20.10.2016р. №7/17-793 Про затвердження структури Лиманської міської ради та її виконавчих органів виконавчому комітету Лиманської міської ради передані активи, майно та зобов'язання з балансу Лиманської міської ради. На підставі вищевикладеного прокурор просив стягнути судовий збір з виконавчого комітету Лиманської міської ради (ідентифікаційний код 38068238) та з Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс .

Проте, суд залишає без розгляду вказану заяву, оскільки відповідно до ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2018р. підготовче провадження у справі №905/3017/17 закрите та призначено розгляд справи по суті.

Вказана заява прокурора не містять жодних підстав та обґрунтувань стосовно поважності причин не подання її до суду протягом підготовчого провадження.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяву прокурора від 20.02.2018р.

Відповідно до п.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до відповідача 1 Лиманської міської ради Донецької області, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛЛЮКС» про визнання незаконним п.п 2.4 п.2 рішення Краснолиманської міської ради № 6/44-3490 від 23.07.2015, визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд та звільнення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати незаконним підпункт 2.4 пункту 2 рішення Краснолиманської міської ради від 23.07.2015р. №6/44-3490 Про укладення договорів особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м.Красний Лиман .

Визнати недійсним договір на встановлення особистого строкового сервітуту укладений 13.08.2015р. між Краснолиманською міською радою і Товариство з обмеженою відповідальністю Баллюкс , зареєстрований за №97/15 від 13.08.2015.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Баллюкс звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га, розташовану за адресою м.Лиман, вул.Спортивна, привівши її у попередній стан.

Стягнути з Лиманської міської ради (84406, Донецька область, м.Лиман, вул. Незалежності, б.46, ідентифікаційний код юридичної особи 0453275) на користь прокуратури Донецької області (реквізити рахунку - отримувач: Прокуратура Донецької області; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО: 820172; розрахунковий рахунок: 35216066016251; ідентифікаційний код юридичної особи 25707002) сплачений судовий збір у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Баллюкс (вул. Оборони, 232, м. Лиман, Донецька область, 84402, ідентифікаційний код юридичної особи 39123231) на користь прокуратури Донецької області (реквізити рахунку - отримувач: Прокуратура Донецької області; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО: 820172; розрахунковий рахунок: 35216066016251; ідентифікаційний код юридичної особи 25707002) сплачений судовий збір у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 21 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов