Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/23054/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2018Справа № 910/23054/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІМ КОНТРОЛ ІНЖИНІРИНГ" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, оф.316)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд.27-29, офіс 25)

про стягнення 354 250,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Огулькова А.М. за дов.

від відповідача: Кутовий Я.А. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІМ КОНТРОЛ ІНЖИНІРИНГ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" про стягнення 270 530,12 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 38 від 20.06.2017 та № 49 від 25.07.2017 по договору поставки № 16/05/2017-1 від 16.05.2017, 27 053,01 грн. перерахування суми боргу внаслідок зростання курсу євро до гривні, 37 733,86 грн. пені, 14 495,85 грн. інфляційних втрат, 4 438,08 грн. 3% річних, з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Ухвалою суду від 22.12.2017 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.01.2018.

16.01.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також відповідачем 16.01.2018 подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та по суті позовних вимог повідомив, що розрахунок за поставлений товар відповідач здійснив у повному обсязі на суму 826 493,12 грн. відповідно до вартості товару по видаткових накладних № 38 від 20.06.2017 та № 49 від 25.07.2017 та Специфікації № 1 від 16.05.2017, зокрема, 01.06.2017 суму 455 963,00 грн., 03.11.2017 суму 100 000,00 гр. та 27.12.2017 суму 270 530,12 грн., тому вимоги щодо стягнення 270 530,12 грн. вважає безпідставними, також відповідач не погоджується із стягнення курсової різниці, пені, інфляційних втрат та річних. Зазначає, що оскільки відповідно до п.3.7 договору поставку датою передачі товару вважається дата одержання товару саме на складі покупця, зазначеного у п.3.3 договору: склад ТОВ ЛІМІК по вул.Кеніга, 1А у м.Тростянець, то видаткові накладні №№ 38, 49 не є належними доказами поставки продукції, оскільки вказані накладні отримано відповідачем поштою та за усною домовленістю з позивачем товар було направлено теж поштою на адресу ТОВ ЛІМІК ; вказує, що в порушення п.3.6 договору позивачем не було передано відповідачу усіх належних видаткових документів: рахунку-фактури, ТТН, сертифікатів відповідності, технічної документації, що ставить під сумнів твердження позивача про здійснення поставки продукції по видаткових накладних та не є підставою для покладення на ТОВ ЛІМІК відповідальності у вигляді пені відповідно до п.10.4 договору за несвоєчасну оплату рахунку, оскільки належні докази отримання останнім такого рахунку-фактури відсутні. Також пояснює, що умовами договору передбачено оплату товару лише після отримання письмового повідомлення ТОВ Лімік про знаходження товару на митному оформленні на території України та відвантаження товару на адресу складу покупця, при цьому не передбачено будь-яких строків оплати товарної продукції після підписання сторонами видаткових накладних.

Ухвалою суду від 16.01.2018 розгляд справи відкладено на 30.01.2018.

У судовому засіданні 30.01.2018 представник позивача подав докази оплати послуг адвоката для долучення до матеріалів справи.

07.02.2018 позивачем подано відповідь на відзив, зі змісту якої позивач визнає погашення відповідачем 27.12.2017 основної заборгованості 270 530,12 грн., тобто після подання позову у даній справі до суду, зауважує що вимога про стягнення 27 0553,01 грн. відповідає п.2.4 договору, відповідно до якого вартість товару розрахована згідно курсу УМВБ до Євро встановленого на дату, яка передує даті укладення цього договору та підлягає перерахуванню у випадку зміни УМВБ курсу євро/гривня більш ніж на 2% на день оплати рахунку. Пояснює, що відповідач не заперечує факт отримання товару та підписання директором ТОВ Лімік видаткових накладних; згідно усного прохання покупця товар передавався не на його склад відповідно до п.3.3 договору, а на відділення ТОВ Нова пошта № 1 у м.Тростянець Сумської області, жодних зауважень щодо місця отримання товару та не отримання інших документів покупець до подання позову у даній справі не висловлював, що спростовує доводи про сумнівність поставки товару по вказаних видаткових накладних та неотримання документів відповідно до п.3.6 договору. підтверджує, що позивач не повідомляв покупця про знаходження товару на митному оформленні на території України, оскільки не вимагав здійснити 30% оплати протягом 1 банківського дня після отримання такого повідомлення, натомість вимагав щоб оплата була здійснена протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження продавцем товару покупцю.

15.02.2018 до суду надійшли заперечення відповідача щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, в яких відповідач повторно зазначив, що ціна договору визначена умовами п.1.1, Специфікацією № 1, жодних доповнень, змін щодо зміни ціни договору сторони не укладали, видаткові накладні №№ 38, 49, по яких здійснювалась поставка не містять посилань на зміну ціни з можливим коливанням курсу валюти, тому вимоги щодо стягнення 27 053,01 грн. є безпідставними; вказав, що товар не було відвантажено на адресу його складу, відповідач не отримував додані до відзиві рахунки на оплату № 97 від 25.07.2017, № 86 від 20.06.2017, тому нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є необґрунтованими.

У судовому засіданні 30.01.2018 було оголошено перерву до 22.02.2018.

У судовому засіданні 22.02.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2017 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю СТІМ КОНТРОЛ ІНЖИНІРИНГ (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІМІК (покупець) був укладений договір поставки № 16/05/2017-1, згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідача Товар відповідно до Специфікацій, які є невід'ємними додатками до цього договору, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього грошову суму визначену цим договором.

Відповідно до Специфікації № 1 визначено найменування, кількість товару, ціна за 1 шт. у гривнях та зазначено, що загальна сума Специфікації до договору складає 826 493,12 грн. Строк поставки складає 8 календарних тижнів з моменту проведення передоплати за товар покупцем.

За умовами п.1.3 договору, найменування, одиниця виміру, кількість Товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються Специфікацією, що є невід'ємним Додатком до цього Договору (Додаток 1) та видатковими накладними.

Згідно пункту 2.1 договору, загальна вартість товару за цим договором становить 31 388,36 євро, з врахуванням ПДВ, що в гривневому еквіваленті складає 911 926,02 грн. в т.ч. 20% ПДВ . Вартість Товару в євро не підлягає зміні.

Згідно пункту 2.2. Договору, оплата здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

- Перший платіж: передплата в розмірі 50% від загальної вартості Товару, а саме 455 963,00 грн., що є еквівалентом 15 694,18 євро з ПДВ, Покупець сплачує протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання Договору та отримання від Постачальника рахунку-фактури (п.2.2.1);

- Другий платіж: 30% від загальної вартості Товару, а саме 273 577,82 грн., що є еквівалентним 9 416,51 євро з ПДВ, Покупець сплачує протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання повідомлення що Товар знаходиться на митному оформленні на території України (п.2.2.2);

- Третій платіж: 20% від загальної вартості Товару, а саме 182 385,20 грн., що є еквівалентним 6 277,67 євро з ПДВ , Покупець сплачує протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження Продавцем Товару Покупцеві (п.2.2.3).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що загальна вартість Товару розраховано згідно курсу УМВБ гривні до євро встановленого на дату яка передувала даті укладення цього Договору (15.05.2017 року на год. 1 євро = 29,0530 грн.). Гривневий еквівалент загальної вартості Товару по даного договору підлягає перерахуванню у випадку зміни (зростання/ зменшення) УМВБ курсу /гривня більш ніж на 2%, на день оплати рахунку. Курс валюти підтверджується даними на сайті httр://minfin.com.ua.

Відповідно до п.3.2 договору, постачальник постачає покупцю товар на умовах DDP - у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору на склад покупця.

Пунктом поставки є склад покупця : 42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Кеніга, буд. 1-А (п.3.3 договору).

Згідно п.3.6 договору, постачальник при здійсненні поставки зобов'язаний передати Покупцю наступні документи відповідно до законодавства України: рахунок-фактуру на Товар; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; копію сертифікату відповідності підприємства-виробника, якщо він потрібен для даного виду Товару, технічну документацію на Обладнання.

У п.п. 3.7, 3.8 договору обумовлено, що датою передачі вважається дата одержання товару на складі покупця, зазначеного у п.3.3 договору. Передача товару оформляється видатковими накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Вказані обставини підтверджуються копією договору поставки № 16/05/2017-1 від 16.05.2017, Специфікації № 1 від 16.05.2017, які долучені до матеріал справи.

За доводами позивача, на виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 38 від 20.06.2017 на суму 538 241,23 грн., № 49 від 25.07.2017 на суму 288 251,89 грн. здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 826 493,12 грн.

Факт поставки та отримання товару підтверджується копіями вказаним видаткових накладних, які скріплені печатками обох сторін та підписані зі сторони ТОВ "СТІМ КОНТРОЛ ІНЖИНІРИНГ" директором Бурлаченко В.В. та зі сторони ТОВ "ЛІМІК" директором Льон Н.І. та не заперечується відповідачем.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 270 530,12 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 38 від 20.06.2017 та № 49 від 25.07.2017 по договору поставки № 16/05/2017-1 від 16.05.2017, 27 053,01 грн. перерахування суми боргу внаслідок зростання курсу євро до гривні, 37 733,86 грн. пені, 14 495,85 грн. інфляційних втрат, 4 438,08 грн. 3% річних.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно розрахунку позивача, станом на час звернення до суду з даним позовом, заборгованість відповідача з оплати поставленого за двома видатковими накладними товару становила 297 583,13 грн., враховуючи що поставку загалом здійснено на суму 853 546,13 грн., відповідачем частково оплачено 01.06.2017 суму 455 963,00 грн., 03.11.2017 суму 100 000,00 грн., що підтверджено копіями відповідним платіжних документів, наданих суду.

У процесі розгляду справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву повідомлено суду про сплату за платіжним доручення № 2529 від 27.12.2017 суми 270 560,12 грн. за товар по договору № 16/15/2017-1 від 16.05.2017, копія якого додана до відзиву.

Судом надано оцінку вказаним доказам та доводам сторін та прийнято платіжне доручення № 2529 від 27.12.2017 суми 270 530,12 грн. в якості погашення боргу, яке здійснено після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, наявні докази та пояснення сторін, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 270530,12 грн. основного боргу у зв'язку із оплатою, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Щодо заперечень відповідача та пояснень позивача про місце поставки товару, неотримання покупцем повного пакету визначено п.36 договору документів при здійсненні поставки: рахунок-фактура на товар, видаткова накладна, ТТН, копія сертифікату відповідності підприємства-виробника, технічну документацію на обладнання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування невиконання зобов'язання щодо оплати отриманого за видатковими накладними товару на спірну суму у повному обсязі у визначений строк.

Умовами п.3.3 договору дійсно визначено, що пунктом поставки є склад покупця : 42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Кеніга, буд. 1-А.

З пояснень сторін встановлено, що за усною домовленістю між ними, товар був поставлений не на визначений договором склад покупця, а на відділення нової пошти № 1 у м.Тростянець.

Проте, вказані обставини не спростовують факту отримання відповідачем товару за видатковими накладними, що підтверджується підписанням директором відповідача їх примірників та в подальшому оплати вартості отриманого товару, що свідчить про виконання сторонами своїх договірних відносин в частині поставки/відвантаження та отримання покупцем товару.

З аналізу пунктів 3.6, 3.7, 3.7 договору поставки суд вбачає, що виникнення обов'язку покупця з оплати поставленого товару у повному обсязі та строк його виконання не пов'язаний з переданням чи непереданням постачальником документів, визначених у п.3.6.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тобто, стаття 666 Цивільного кодексу України надає покупцю право встановити розумний строк для передання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, а також відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, якщо такі документи не передані продавцем у встановлений строк.

Оскільки у договорі поставки не передбачено оформлення передачі документів певним окремим документом, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підтвердження їх надання позивачем, адже під час розгляду даної справи судом встановлено факт поставки товару з оформленням відповідних первинних документів: видаткових накладних № 38 від 20.06.2017 та № 49 від 25.07.2017 по договору поставки № 16/05/2017-1 від 16.05.2017, їх прийняття та підписання відповідачем без зауважень та вимог про надання відповідних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 у справі № 911/1355/17.

Крім того, суд зазначає, що рахунок-фактура є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, суму оплати, період оплати, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України, та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України.

Відсутність рахунку на оплату не заперечує факту здійснення господарської операції щодо поставки товару на виникнення обов'язку здійснити оплату вартості отриманого товару.

Твердження відповідача про неотримання від постачальника всупереч п.2.2 договору повідомлення про знаходження товару на митному оформленні на території України та відвантаження товару на адресу складу покупця, підтверджені матеріалами справи, проте не приймаються судом до уваги, враховуючи встановлений факт поставки товару та пояснення позивача, викладені у відповіді на відзив.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27 053,01 грн. перерахування суми боргу внаслідок зростання курсу євро до гривні, судом не задовольняються, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.1 договору, визначено, що загальна вартість товару за цим договором становить 31 388,36 євро, з врахуванням ПДВ, що в гривневому еквіваленті складає 911 926,02 грн. в т.ч. 20% ПДВ . Вартість Товару в євро не підлягає зміні.

У Специфікації № 1 від 106.05.2017 до договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що буде поставлялись складає 826 493,12 грн.

Згідно 2.4 договору встановлено, що загальна вартість Товару розраховано згідно курсу УМВБ гривні до євро встановленого на дату яка передувала даті укладення цього Договору (15.05.2017 року на год. 1 євро = 29,0530 грн.). Гривневий еквівалент загальної вартості Товару по даного договору підлягає перерахуванню у випадку зміни (зростання/ зменшення) УМВБ курсу Євро/Гривня більш ніж на 2%, на день оплати рахунку . Курс валюти підтверджується даними сайті httр://minfin.com.ua.

Судом враховано, що належні докази виставлення відповідачу позивачем доданих до відповіді на відзив рахунків на оплату № 86 від 20.06.2017, № 97 від 25.07.2017 у матеріалах справи відсутні, у видаткових накладних № 38 від 20.06.2017 та № 49 від 25.07.2017 жодних посилань на рахунки не має, як і в рахунках на видаткові накладні.

При цьому, суд враховує, що рахунку виписані позивачем на ті ж суми, що вказані у видаткових накладних.

Оскільки вартість поставленого товару по вказаних видаткових накладних на загальну суму 826 493,12 грн. повністю відповідає вартості товару, узгодженій сторонами у гривневому вираженні у Специфікації № 1 і жодної зміни ціни товару, у зв'язку із коливанням курсу Євро/Гривня станом на час отримання товару у видаткових накладних (рахунках) сторонами не відображено, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 27 053,01 грн., яке здійснене покупцем станом на 13.12.2017 (на час звернення до суду з даним позовом), тобто після отримання товару та часткової його оплати.

Щодо вимог позивача про стягнення 37 733,86 грн. пені, 14 495,85 грн. інфляційних втрат, 4 438,08 грн. 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості товару за договором поставки.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунку покупець виплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов'язання по договору позивачем заявлено до стягнення 37 733,86 грн. пені, 14 495,85 грн. інфляційних втрат, 4 438,08 грн. 3% річних, розрахунок яких здійснено окремо по кожній поставці за видатковими накладними.

Як вже встановлено судом, позивач здійснив поставку товару по договору № 16/05/2017-1 від 16.05.2017 за видатковими накладними № 38 від 20.06.2017 на суму 538 241,23 грн. та № 49 від 25.07.2017 на суму 288 251,89 грн., всього на загальну суму 826 493,12 грн.

Відповідачем оплачено товар трьома платежами: 01.06.2017 суму 455 963,00 грн., 03.11.2017 суму 100 000,00 грн., 27.12.2017 суму 270 530,12 грн. (яка була заявлена до стягнення у даній справі).

З розрахунку та пояснень позивача вбачається, що оплату відповідачем суми 455 963,00 грн. передоплати було зараховано в якості оплати не поставки вцілому, а по кожній видатковій накладній пропорційно, що є неправомірним, тому судом здійснено власний перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем період.

Після здійснення перерахунку суд задовольняє заявлені вимоги в частині стягнення 33395,53 грн. пені, 14162,71 грн. інфляційних втрат, 3988,82 грн. 3% річних, виходячи з наступних розрахунків:

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 82278.23 28.06.2017 - 06.07.2017 9 12.5000 % 0.068 %* 507.19 82278.23 07.07.2017 - 01.08.2017 26 12.5000 % 0.068 %* 1465.23 370529.23 02.08.2017 - 03.08.2017 2 12.5000 % 0.068 %* 507.57 370529.23 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 10659.06 370529.23 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 10659.06 370529.23 27.10.2017 - 03.11.2017 8 13.5000 % 0.074 %* 2192.72 270529.23 04.11.2017 - 13.12.2017 40 13.5000 % 0.074 %* 8004.70

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 28.06.2017 - 01.08.2017 82278.23 1.002 164.56 82442.79 02.08.2017 - 03.11.2017 370529.23 1.031 11563.39 382092.62 04.11.2017 - 13.12.2017 270529.23 1.009 2434.76 272963.99

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 82278.23 28.06.2017 - 01.08.2017 35 3 % 236.69 370529.23 02.08.2017 - 03.11.2017 94 3 % 2862.72 270529.23 04.11.2017 - 13.12.2017 40 3 % 889.41

Запереченням відповідача щодо відсутності підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та пені за відсутності отримання останнім повідомлення про митне оформлення товару на території України, за відсутності отримання усіх документів згідно п.3.6, у т.ч. рахунку на оплату, судом вже було надано правову оцінку, вказані обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання щодо здійснення розрахунків у визначені строки.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару."

Проаналізувавши положення п.2.2 щодо здійснення оплати за товар у три етапи та п.3.6 договору щодо надання покупцю при поставці пакету документів, та фактичні обставини даної справи, зокрема сплата покупцем передоплати, що презюмує отримання останнім відповідного рахунку-фактури відповідно до п.2.2.1 договору та подальшої оплати за відсутності повідомлення про митне оформлення товару на території України, судом встановлено, що вказані обставини прямо передбачають пов'язаність початку перебігу строку для остаточного здійснення розрахунків між сторонами: 5 (п'яти) банківських днів з моментом прийняття товару.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 33395,53 грн. пені, 14162,71 грн. інфляційних втрат, 3988,82 грн. 3% річних, в частині стягнення 270530,12 грн. основного боргу відмовити, враховуючи погашення боргу, в решті позову належить відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК УКраїни, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 126 ГПК УКраїни визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В якості доказів понесення вказаних витрат представником позивача надано договір про надання адвокатом правової допомоги № 04/12-1 від 04.12.2017, укладений між позивачем та адвокатом Огульковою А.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4657 від 27.09.2011, додаткова угода № 1 від 12.02.2018 до договору про надання адвокатом правової допомоги № 04/12-1 від 04.12.2017, платіжні доручення № 2224 від 27.12.2017 на суму 5500,00 грн., № 2327 від 15.02.2017 на суму 2500,00 грн.

Враховуючи ціну позову, обсяг наданих адвокатом позивача послуг, участь адвоката у трьох судових засіданнях 16.01.2018 та 30.01.2018 та 22.02.2018, подання відповіді на відзив, розмір задоволених позовних вимог у справі, та за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, вказані витрати підлягають розподілу між сторонами, тому суд задовольняє клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката частково на суму 7273,42 грн.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232- 233, 237, 238, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМІК" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд.27-29, офіс 25, код ЄДРПОУ 22591059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІМ КОНТРОЛ ІНЖИНІРИНГ" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, оф.316, код ЄДРПОУ 37789951) 33395 (тридцять три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 53 коп. пені, 14162 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 3988 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 82 коп. 3% річних, 4831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 16 коп. судового збору, 7273 (сім тисяч двісті сімдесят три) грн. 42 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27.02.2018

Суддя О.М.Ярмак