Постанова

від 26.02.2018 по справі 805/3836/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №805/3836/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Казначеева Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Фармация-Трейдинг" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 р. у справі № 805/3836/17-а (головуючий І інстанції - Аляб'єв І.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Фармация-Трейдинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги ,-

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Фармация-Трейдинг" (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.10.2017 року № № Ю-4465-25 про сплату боргу (недоїмки) (а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Фармация-Трейдинг" відмовлено.

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що на момент формування спірної вимоги підприємство не подавало до контролюючого органу заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а тому у ГУДФС не було правових підстав для не формування спірної вимоги не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки абз. 2 п. 9-4 Розділу VІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування чітко встановлює строки для подання такої заяви … не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції . Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що на даний час Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто період проведення АТО триває, тому, позивач й не був зобов'язаний подавати вказану заяву до закінчення антитерористичної операції (а.с. 80-82).

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Фармация-Трейдинг" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 23779606, місцезнаходження юридичної особи: 87534, донецька область, м. Маріуполь, проспект Будівельників, буд. 39, дата державної реєстрації - 25.10.1995 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 1 266 120 0000 000122, дата внесення відповідного запису - 30.07.2004.

Зазначена інформація підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 334796 (а.с. 10).

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо питань адміністрування єдиного внеску.

03 жовтня 2017 року відповідач, відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми № Ю-4465-25, у зв'язку з тим, що станом на 30 вересня 2017 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 276 917 грн (а.с. 8).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем не подано до органів доходів і зборів за основним місцем обліку заяви про звільнення від виконання своїх обов'язків визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для звільнення позивача від виконання обов'язків платника єдиного внеску та не формування спірної вимоги. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем сертифікат ТПП, який засвідчує форс-мажорні обставини з 07 серпня 2014 року по 03 грудня 2014 року не охоплює періоду виникнення недоїмки з липня 2017 року по вересень 2017 року відповідно до оскаржуваної вимоги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням даної справи є правомірність формування Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області вимоги від 03.10.2017 року №Ю-4465-25.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VІІ).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 8 статті 9 наведеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У зв'язку з тим, що позивачем у встановлений законом строк не сплачено суми ЄСВ, відповідачем, відносно позивача сформовано спірну податкову вимогу №Ю-4465-25 на загальну суму 276 917 грн, що підтверджується також інтегрованою карткою платника податків, який долучено останнім до адміністративного позову (а.с. 27-59).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону №1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються".

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Місто Маріуполь Донецької області, на території якого розташовано Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Фармация-Трейдинг" входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

Позивач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що Законом № 2464-VI встановлений строк для подання заяви не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Проте, слід зазначити, що звільнення від виконання обов'язків є правом платника податків, яке він підтверджує поданням заяви про звільнення від обов'язку.

Позивачем також не враховано, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст.. 10 Закону № 1669-VII).

В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини у період з 07 серпня 2014 по 03 грудня 2014, проте борг з єдиного внеску визначений у спірній вимозі виник за період з липня по вересень 2017 року.

Доводи апеляційної скарги щодо зарахування сум єдиного внеску у порядку календарної черговості, то положеннями ч. 6 ст. 25 Закону № 2464- VI надано право податковому органу сплачені платником податку суми єдиного внеску зараховувати в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 26 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 805/3836/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржено до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць