Постанова

від 20.02.2018 по справі 911/1282/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 911/1282/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю представників :

від апелянта: не з'явився

від заявника (боржника): не з'явився

ліквідатор: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

на постанову господарського суду Київської області від 30.05.2017 року

у справі № 911/1282/17 (суддя Щоткін О.В.)

за заявою (боржника) товариства з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 30.05.2017 року у справі №911/1282/17 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал ; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тихончук Лесю Хотіївну (свідоцтво № 248 від 02.04.2013 року); вирішено інші процедурні питання.

Обґрунтовуючи свою постанову господарський суд Київської області посилався на той факт, що при зверненні ліквідатора ТОВ Здоров'я тотал із заявою про визнання останнього банкрутом, ним дотримано вимог чинного законодавства, зокрема приписів ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , виявлено недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів і відповідно, дійшов висновку про наявність підстав для визнання ТОВ Здоров'я тотал банкрутом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 року визнано кредитором боржника публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль на суму: 3200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 118 636 645,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 30.05.2017 року по справі № 911/1282/17 та припинити провадження у справ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, банк вважає постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом такою, що прийнята з неповним дослідженням доказів та з порушенням норм матеріального зокрема, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 111 ЦК України. Крім того, апелянт вказує на нез'ясованість місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови ознак неплатоспроможності боржника, оскільки боржник є поручителем ТОВ Інформаційний центр Браво за договором поруки №04072014-2/П від 01.0.2014 року за зобов'язаннями ТОВ Украгро Лімітед , то останній мав пред'явити позов до боржника протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання, а тому, непред'явлення такого позову є підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ Інформаційний центр Браво до ТОВ ВО Укрфарм в сумі 377271,81 грн. і як наслідок, безпідставність посилань ТОВ Здоров'я тотал на наявність грошових зобов'язань перед ТОВ ІЦ Браво за договором поруки №04072014-2/П за виконання зобов'язань згідно договору позики від 31.07.2014 року. Також, апелянт стверджує, що ТОВ Здоров'я тотал , в порушення вимог ч. 7, 10 ст. 111 ЦК України, до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів складання та подання до органів доходів і зборів звітності та ліквідаційних декларацій. До того ж, голова ліквідаційної комісії не звертався до органів доходів і зборів з запитом про надання інформації про заборгованість. Крім того, скаржник відмічає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки відсутності у боржника активів, що виключає можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 року справу № 911/1282/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року поновлено ПАТ Райффайзен Банк Аваль пропущений для подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 30.05.2017 у справі № 911/1282/17строк; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.02.2018 року.

В судове засідання призначене на 20.02.2018 року апелянт, боржник, та ліквідатор боржника арбітражний керуючий Тихончук Л.Х. не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується оригіналом поштового повідомлення (в матеріалах справи). За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності їх представників.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, що 16.02.2016 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров'я тотал" прийнято рішення про припинення діяльності юридичної особи шляхом ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено - Федашко Іллю Івановича. Строк заявлення вимог кредиторів встановлено до 01.05.2016 року.

Рішення про припинення юридичної особи зареєстровано Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 17.02.2016 року, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що голова ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал (надалі по тексту ТОВ Здоров'я тотал , заявник, боржник) звернувся до господарського суду Київської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . В обґрунтування поданої заяви боржник посилався на неспроможність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 377271,81 грн., зокрема перед ТОВ Інформаційний центр Браво .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредитора не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Згідно ст. 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2017 року порушено провадження у справі № 911/1282/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал , в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Особлива процедура, що передбачена статтею 95 Закону, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами частин 1, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України; проведення аналізу активів та пасивів боржника, що є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до пункту 3 статті 11 Закону; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства відповідно до частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вимоги частин 1, 4, 8 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки; вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявити та вжити заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; після закінчення строку на пред'явлення вимог кредиторами скласти проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Дотримання зазначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням відповідних доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження у справі в порядку даної статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону до заяви боржника про порушення справи додаються: бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває в заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Приписами ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом. ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Так, головою ліквідаційної комісії проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Здоров'я тотал" в результаті якої основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на балансі товариства не виявлено (інвентаризаційний опис основних засобів від 16.06.2016 року, акт про результати інвентаризації наявних коштів від 14.06.2016 року).

Проте, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять інформації щодо наявності або відсутності зареєстрованого за ТОВ " Здоров'я тотал" нерухомого майна. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.

Частиною 3 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. При цьому, чинне законодавство не містить в собі будь-яких виключень щодо вчинення таких дій ліквідатором в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Проте, в додатках до заяви боржника про порушення справи про банкрутство ТОВ Здоров'я тотал" не міститься доказів щодо використання останнім у своїй господарській діяльності банківських рахунків, оскільки згідно з п. 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року , належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду, а відтак, місцевий господарський суд при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ Здоров'я тотал" не дослідив факту закриття рахунків боржника в установах банків, як це передбачено ч. 3 ст. 111 Цивільного кодексу України .

Крім того, ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Однак, матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором ТОВ "Здоров'я тотал" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.

В матеріалах справи відсутні належні докази виконання ліквідатором боржника вищевказаних вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Згідно з ч. 10 ст. 111 Цивільного кодексу України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період, однак в порушення зазначених вимог до заяви про порушення справи про банкрутство не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Зазначене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника, що позбавило органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

До того ж, колегія суддів констатує, що повідомлення про початок ліквідаційної процедури направлено боржником до Києво-Святошинського центру зайнятості, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, Управлінню Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, Відділення Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та Відділення виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лише 08.08.2017 (згідно описів вкладення з поштовим штемпелем ПАТ УКРПОШТА від 12.07.2016 року), тоді як рішення про припинення діяльності юридичної особи прийняте загальними зборами учасників боржника 16.02.2016 року, таким чином позбавивши зазначені органи права на своєчасне звернення до боржника з відповідними вимогами.

За таких обставин, ліквідаційною комісією (ліквідатором) ТОВ "Здоров'я тотал" не вжито вичерпних заходів, передбачених ч. 7 ст. 111 ЦК України щодо визначення наявності або відсутності заборгованості боржника перед відповідними державними органами.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо відкритих рахунків боржника у банку, щодо відсутності обтяжень нерухомого майна у боржника, відсутність у боржника цінних паперів, щодо наявності (відсутності) активів боржника, що були б належним доказом для встановлення факту вжиття боржником (ліквідаційною комісією, ліквідатором боржника) повного обсягу заходів щодо виявлення майна (активів) боржника. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.

Крім того, до викладеного слід додати, що відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т. ч. за ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Колегією суддів встановлено, що в порушення зазначених норм, ліквідатором ТОВ "Здоров'я тотал" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "Здоров'я тотал" в розмірі 377271,81 грн. та відсутність будь-яких активів у боржника. Отже, відсутність активів виключає можливість покриття ТОВ "Здоров'я тотал" судових витрат у даній справі про банкрутство. Разом з тим, подана головою ліквідаційної комісії заява про забезпечення фінансування судових витрат не може вважатися належним доказоми наявності у боржника майнових активів на покриття судових витрат.

За приписами ч. 7 ст. 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

У свою чергу, ч. 1 ст. 15 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що 31.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю Інформаційний центр Браво та товариством з обмеженою відповідальністю Украгро Лімітед був укладений договір позики №04072014, за умови якого ТОВ Інформаційний центр Браво зобов'язувався передати позику ТОВ Украгро Лімітед одним траншем в розмірі 377 271,81 грн., строком до 31.10.2014 року.

Відповідно до п. 5.1. вищезазначеного договору позики, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики не пізніше 01.11.2014 року.

При цьому, 01.08.2014 року між ТОВ Здоров'я Тотал , як поручитель та ТОВ Інформаційний центр Браво , як кредитор був укладений договір поруки №04072014-2/П, за умови якого поручитель зобов'язувався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань згідно договору позики від 31.07.2014.

Згідно п. 7.1 договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного зобов'язання, окрім випадків визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів відзначається, що в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позову до поручителя (ТОВ Здоров'я Тотал ) протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання, а саме з 01.11.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з договору поруки, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Оскільки, пунктом 2.1. договору поруки строк виконання основного зобов'язання чітко визначений, а саме, строк повернення суми позики є 01.11.2014 року включно, за таких обставин у ТОВ Інформаційний центр Браво виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення позики, починаючи з 01.11.2014 року, протягом наступних шести місяців.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі 6-6цс-14 та постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі N 6-223цс16, за результатами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Звернення до суду після спливу передбаченого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Враховуючи той факт, що ТОВ Інформаційний центр Браво не пред'явлено позов до поручителя (ТОВ Здоров'я тотал ) протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання, порука ТОВ Здоров'я тотал перед ТОВ Інформаційний центр Браво за зобов'язаннями ТОВ Украгро Лімітед є припиненою, а тому, на думку колегії суддів, вказане є підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ Інформаційний центр Браво до ТОВ ВО Укрфарм в сумі 377271,81 грн., а відтак, ТОВ Здоров'я тотал безпідставно посилається на наявність грошових зобов'язань перед ТОВ Інформаційний центр Браво за договором поруки №04072014-2/П за виконання зобов'язань згідно договору позики від 31.07.2014 року.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, ліквідаційною комісією ТОВ Здоров'я тотал не надано належних доказів, які б підтвердили наявність грошових зобов'язань за договором поруки №04072014-2/П, а господарським судом Київської області не було з'ясовано наявності ознак неплатоспроможності боржника.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Здоров'я тотал" належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів і пасивів боржника, а відтак, висновок господарського суду Київської області про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів не ґрунтується на належних доказах, а тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Розглядаючи справу у судовому засіданні місцевий господарський суд мав встановити обставини недотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство та припинити провадження у справі про банкрутство, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставного порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство ТОВ Здоров'я тотал , в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а в подальшому, виніс оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом не звернувши уваги на визначені вище обставини та недотримання боржником норм ст.ст. 105 , 110 , 111 ЦК України та ст. 11, 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова господарського суду Київської області від 30.05.2017 року - скасуванню, а провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. п.2 ст.231, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на постанову господарського суду Київської області від 30.05.2017 року у справі № 911/1282/17 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 30.05.2017 року у справі № 911/1282/17 скасувати.

3. Провадження у справі № 911/1282/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Здоров'я тотал закрити.

4. Державному реєстратору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести запис про прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року у справі № 911/1282/17.

5. Матеріали справи № 911/1282/17 повернути до господарського суду Київської області.

6. Копію постанови Київського апеляційного господарського суду надіслати боржнику, ДПI у Києво-Святошинському районі Київської області, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23.02.2018.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко