Постанова

від 23.01.2018 по справі 697/2277/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/60/18Головуючий по 1 інстанції - Льон О.М. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Овчаренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року, ухвалену суддею Льон О.М., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - :

в с т а н о в и л а :

18 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - залишено без руху.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.10.2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою -визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржила ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. ОСОБА_3 вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі вона посилається, що на її адресу надходила ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2017 року про залишення її позовної заяви без руху, в якій зазначено, що в порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не зазначено доказів, що підтверджуються кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, зокрема не надано доказів, що підтверджують встановлення меж землекористування в натурі, проте вона з вище викладеною позицією суду не згодна, оскільки на виконання ухвали від 20.10.2017 року подала заяву, в якій послалась, що подання доказів можливе і на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявникові.

Тому просить скасувати ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.10.2017 року про повернення позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрацію права власності на земельну ділянку усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та передати справу на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд здійснюється у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторони та представника позивача, третіх осіб, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставин справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Так, за положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Постановлюючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, в якій було надано строк для усунення неділіків 5 днів з моменту отримання ухвали, встановлених судом, а саме: надати докази, що підтверджують кожну обставину позову, зокрема докази, що підтверджують встановлення меж землекористування в натурі, і про те, що це питання вирішувалося органом місцевого самоврядування. Також суд першої інстанції вказав, що відсутнє рішення органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів щодо спору та зазначив, що позивачем до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за позовну вимогу про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновки суду є помилковими і не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи 18 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - залишено без руху.

30 жовтня 2017 року на адресу Канівського міськрайонного суду Черкаської області представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 було подано заяву на виконання ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області, в якій він вказував, що в матеріалах справи значиться оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 640,00 грн., крім того надав повторну відповідь виконавчого комітету про відмову у розгляді спірного питання.

Однак, судом першої інстанції не враховано роз'яснення пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , де вказано, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як вже зазначалося вище, при подачі заяви позивачем було додано копію листа (відповідь виконавчого комітету), в якому вказано, що: протоколом комісії по вирішенню земельних спорів від 08.11.2016 року № 108 визначено, що забетоноване вимощення вздовж будинків, замурований простір між будинками із частиною вимощення за будинками залишається в комунальній власності міста, тобто забезпечується доступ для обслуговування Вашого житлового будинку. Право на користування земельною ділянкою під Вашим домоволодінням не порушено.

Із вище зазначеного листа-відповіді Виконавчого комітету Канівської міської ради, вбачається, що питання встановлення меж землекористування в натурі вирішувалося органом місцевого самоврядування, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 640 грн., та на дану обставину посилається і представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 в заяві на виконання ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2017 року.

Згідно до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v/ Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України Про судовий збір , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Судом першої інстанції не було зазначено, в якому саме розмірі слід сплатити судовий збір, а оскільки позивачем сплачено 640 грн., то суду мав би вказати суму доплати судового збору в разі невідповідності сплаченого розміру судового збору заявленим вимогам позивача. Однак суд не вказав, яку суму слід сплатити за заявлені позовні вимоги позивачу.

26 грудня 2017 року на адресу апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_3 було подано клопотання про приєднання письмових доказів витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір № 64 про надання правової допомоги, договір № 118 про надання професійної правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені при підготовці процесуальних документів до суду, і які очікуються до понесення в зв`язку з розглядом справи, детальний опис робіт виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордера № 118. Тому ОСОБА_3 також просила суд апеляційної інстанції в судовому засіданні вирішити питання щодо стягнення судових витрат на її користь .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що питання про стягнення судових витрат , пов'язаних з розглядом справи та оплатою правової допомоги адвокату є передчасним на даній стадії, оскільки має бути вирішено при розгляді справи по суті і ухваленні рішення. Судом повернуто матеріали позовної заяви та зазначено в ухвалі суду про повернення судового збору в розмірі 640 грн. Суд рішення не ухвалював, тому не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування понесених позивачем витрат, оскільки судовий розгляд справи не був розпочатий..

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя.

Доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскільки в прохальній частині апеляційної скарги зазначено про передачу справи на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження у справі та стягнення судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви в зв'язку з невиконанням ухвали від 20 жовтня 2017 року, що підтверджують обставини справи, оскільки такі висновки суду не відповідають вимогам закону та судом допущено порушення вимог процесуального законодавства, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасуванню ухвали суду першої інстанції як постановленої з порушенням вимог ст. 379 ЦПК України з направленням справи для до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 258, 268, 374, 379, 381- 384 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строки та порядку, визначені цивільним процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.

Повний текст постанови виготовлений 29.01.2018 року.