Постанова

від 22.02.2018 по справі 911/2017/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/2017/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 (головуючий: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст"

до 1. Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 2. Приватного підприємства "Форте-Плюс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

про вчинення певних дій,

За участю:

представник позивача - Танцюра Л.О. - адвокат, ордер.

представник відповідача-1 - не з'явився.

представник відповідача-2 - Добаріна А.О. - керівник, паспорт, витяг.

Васянович С.М., Рябенко П.К., Алексєєв Д.М. - адвокати, ордери, договори.

представник третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Приватного підприємства "Форте-Плюс", в якій (з урахуванням уточнення позовних вимог (про зміну предмета позову) позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення 10-тої сесії 24-го скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс";

- визнати недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,75 га, з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, укладений 18.05.2004 між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством "Форте-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим №2440 та зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 06.07.2004 за №161;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" право власності на земельну ділянку площею 0,6946 га, що розташована в селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до каталогу координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.11.2013 року по справі №911/2193/13 було визнано незаконним рішення Горенської сільської ради 28-ї сесії 5-го скликання від 08.10.2009 року "Про надання в оренду земельної ділянки приватному підприємцю Галаган В.І.", визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0401 га з кадастровим номером 3222482400:03:002:0023, укладений 13.10.2009 року між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Галаган В.І., та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" право власності на земельну ділянку площею 0,0348 га, що розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до каталогу координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки та встановлено, що позивач є правонаступником КСП АК "Бучанський" у зв'язку з набуттям права власності на єдиний майновий комплекс КСП АК "Бучанський" на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008 року у справі №182/12б-98/3/14/18 та у зв'язку із наступним припиненням КСП АК "Бучанський" шляхом приєднання до ТОВ "ВВ-Брік-Траст". Позивач вказує, що рішенням 10-тої сесії 24-го скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 передано в оренду земельну ділянку площею 0,75 га, на підставі даного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди земельної ділянки від 18.05.2004 року, чим порушено його права, так як земельна ділянка площею 0,75 га з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, яка розташована в с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області та передана в оренду ПП "Форте-Плюс", частково накладається (площа накладання 0,6946 га) на земельну ділянку, визначену під №34 в державному акті на право колективної власності на землю серії КВ, виданому 31.03.2000 року КСП АК "Бучанський", правонаступником якого є ТОВ "ВВ-Брік Траст".

21.09.2017 Господарський суд Київської області позов задовольнив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинна на момент прийняття оспорюваного рішення), прийняла рішення від 27.02.2004, яким надала Приватному підприємству "Форте-Плюс" в оренду земельну ділянку, площею 0,75 га, яка частково накладається (площа накладання - 0,6946 га) на земельну ділянку, визначену під № 34 в державному акті на право колективної власності на землю серії КВ, виданому 31.03.2000 року КСП АК "Бучанський", правонаступником якого є ТОВ "ВВ-Брік Траст".

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що 31 березня 2000 року Києво-Святошинською районною радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області видано КСП АК "Бучанський" державний акт серії КВ на право колективної власності на землі 2681,1 га в межах Горенської сільської ради, зареєстрований за № 117.

Вказана земельна ділянка вибула з державної власності з моменту отримання КСП АК "Бучанський" державного акту на право колективної власності на землю, та як вбачається з матеріалів справи, в подальшому вказана земельна ділянка до державної або комунальної власності не переходила.

18.01.2008 між ТОВ "ВВ-Брік Траст", КСП Агрокомбінат "Бучанський" та головою комітету кредиторів - Підприємством "Добробут" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" укладено мирову угоду, предметом якої є передача у власність позивача єдиного майнового комплексу КСП АК "Бучанський" та включення валових активів КСП АК "Бучанський" до складу активів позивача на умовах, визначених мировою угодою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі №182/12б-98/3/14/18 вищевказану мирову угоду затверджено судом.

Відповідно до умов мирової угоди під єдиним майновим комплексом КСП АК "Бучанський" розуміються усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, боги (за винятком зобов'язань КСП АК "Бучанський", відшкодування яких передбачено пп. "б, в, г" п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом) та усі інші майнові права, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури.

В подальшому, КСП АК "Бучанський" було припинено шляхом приєднання до позивача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2013 року № 15632783 та статутом позивача.

Таким чином, позивач є правонаступником КСП АК "Бучанський".

Посилаючись на ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції вказав, що зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 14.11.2013 у справі №911/2193/13, а тому в даному спорі доказуванню не підлягають.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2017 позивачем отримано лист №508/7 від Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі - також Відповідач-1), з якого позивачу стало відомо, що 18.05.2004 року між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством "ФОРТЕ-ПЛЮС" (надалі - Відповідач-2) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,75 га, з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, строком на 50 років.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим № 2440 та зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 06.07.2004 року за № 161.

Рішенням 10-тої сесії 24-го скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс"" було надано в оренду з правом першочергового викупу строком на 50 років ПП "Форте-плюс" для розміщення виробничої бази земельну ділянку площею 0,75 га земель державної власності (землі запасу) сільської ради в с. Горенка, по вул. Радгоспній.

Згідно п. 1.1. договору оренди земельної ділянки, орендодавець, згідно з рішенням Х сесії ХХІV скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 року, надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування з правом викупу земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 0,75 га, розташовану на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, за адресою: село Горенка, вулиця Радгоспна, під № ТРИ.

Позивачем до матеріалів справи надано Висновок Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 20.09.2017 №01/10-05/574, в якому вказано, що земельна ділянка площею 0,75 га з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, яка розташована в с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області та передана в оренду ПП "Форте-Плюс", частково накладається (площа накладання 0,6946 га) на земельну ділянку, визначену під №34 в державному акті на право колективної власності на землю серії КВ, виданому 31.03.2000 року КСП АК "Бучанський", правонаступником якого є ТОВ "ВВ-Брік Траст".

Таким чином, спірна земельна ділянка на момент передачі в оренду відповідачу-2 не перебувала в державній чи комунальній власності, а права на неї належали ТОВ "ВВ-Брік Траст", як правонаступнику КСП АК "Бучанський".

З урахуванням ч. 1 ст. 21, ч.1 ст. 393 ЦК України, п. "г" ч. 3 ст. 153 ЗК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України, п.12 перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинна на момент прийняття оспорюваного рішення), прийняла рішення від 27.02.2004, яким надала Приватному підприємству "Форте-Плюс" в оренду земельну ділянку, площею 0,75 га, яка частково накладається (площа накладання - 0,6946 га) на земельну ділянку, визначену під №34 в державному акті на право колективної власності на землю серії КВ, виданому 31.03.2000 року КСП АК "Бучанський", правонаступником якого є ТОВ "ВВ-Брік Траст".

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідачем-2 було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.07.2010, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.07.2010 № 26720707, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2016 № НВ-3207004672016, відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір дарування від 10.10.2009, договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 21.07.2005 та 08.05.2003, ухвала ВАСУ від 26.03.2008 № К-3784/07, рішення Горенської сільської ради від 27.02.2004, протокол № 4 від 25.12.2001 загальних зборів членів КСП АК "Бучанський".

При цьому судом враховано, що в клопотанні про долучення документів до матеріалів справи відповідачем-2 не надано жодного обґрунтування на підтвердження яких обставин ним подано зазначені докази, та не зазначено які доводи позивача спростовують документи, подані відповідачем-2.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,75 га, з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, укладеного 18.05.2004 між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством "Форте-Плюс", то посилаючись на ч.1 ст.202, ч.ч.1,3 ст.215, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, статті ст. 175, 173, 283 Господарського кодексу України, статті 4, 13, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 123, 124 Земельного кодексу України, а також враховуючи, що дана вимога є похідною від задоволеної судом позовної вимоги про визнання незаконним рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 року "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс", суд першої інстанції дійшов висновку про її задоволення, оскільки визнання незаконним рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 року "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс", на підставі якого було укладено договір, не породжує жодних прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, у відповідності з нормами ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 статті 321, ст. 392 Цивільного кодексу України, ст. 80 Земельного кодексу України, а також враховуючи, що факт укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки між відповідачем-1 та відповідачем-2 (як орендарем) свідчить про невизнання з боку відповідачів права власності на земельну ділянку площею 0,6946 га за позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,6946 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), що розташована в селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до каталогу координат поворотних точок межі цієї земельної ділянки.

22.11.2017 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Приватного підприємства "Форте-Плюс" задовольнив, рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 року у справі № 911/2017/17 - скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права у нього на спірну земельну ділянку, оскільки земельна ділянка вибула з власності КСП АК "Бучанський" ще до укладення мирової угоди у 2008 році, а відповідно відсутні підстави для визнання недійсним рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс", визнання недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,75 га, з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, укладений 18.05.2004 між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством "Форте-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим №2440 та зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 06.07.2004 за №161 та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" право власності на земельну ділянку площею 0,6946 га, що розташована в селі Горенська Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до каталогу координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки наданих позивачем.

При цьому апеляційним господарським судом було встановлено, що 31 березня 2000 року Києво-Святошинською районною радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області видано КСП АК "Бучанський" державний акт серії КВ на право колективної власності на землі 2681,1 га в межах Горенської сільської ради, зареєстрований за № 117.

Вказана земельна ділянка вибула з державної власності з моменту отримання КСП АК "Бачанський" державного акту на право колективної власності на землю, та як вбачається з матеріалів справи.

За твердженням відповідача, у період між датою видачі Державного акту на право колективної власності на землю від 31.03.2000 №117 та датою підписання мирової угоди (28.01.2008) загальні збори членів КСП АК "Бучанський" здійснювали реорганізацію КСП "АК "Бучанський", відповідно до якої частину майна за розподільчими балансами та актами приймання-передачі було передано іншим суб'єктам господарювання або членам КСП АК "Бучанський".

Рішення про реорганізацію КСП АК "Бучанський" було оформлено протоколами зборів членів КСП АК "Бучанський", а саме:

- Протокол № 1 від 18.01.2000 та №2 від 09.03.2000 - створення комісії з реформування реорганізації) КСП "Бучанський" та затвердження її повноважень;

- Протокол №3 від 11.06.2000 - затвердження розрахунку та розподілу пайового фонду, паїв та затвердження розподільчих балансів і актів приймання - передачі, відповідно до яких передавалось майно КСП АК "Бучанський" іншим суб'єктам господарювання;

- Протокол №4 від 25.12.2001 - закріплено за кожним створеним підприємством, відповідне майно та суми боргів, яке бере на себе відповідне підприємство.

Посилаючись на вказані протоколи, відповідач-2 вказує, що майно, яке в подальшому було передано йому в оренду, вибуло з власності КСП АК "Бучанський" у зв'язку з добровільною відмовою.

Заперечуючи проти вказаного твердження, позивач надав постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2008 у справі №10/696-07 в якій, зокрема, зазначено:

"Беручи до уваги кількість членів КСП АК "Бучанський", що прийняли участь у загальних зборах 25.12.2001 р., загальні збори членів КСП АК "Бучанський" були неправомочними через відсутність кворуму, а отже рішення, прийняті цими зборами і оформлені протоколом № 4 від 25.12.2001 р., є недійсними."

В той же час, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2008 у справі № К-3784/07 зазначено:

"Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ч.З ст.5 ЗК України в редакції 1992 р., що діяв на час виникнення правовідносин).

Згідно п.10.1 Статуту КСП АК "Бучанський", найвищим органом управління КСП є загальні збори.

Загальними зборами КСП АК "Бучанский" від 11.06.2000 р. (протокол № 3) прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу майна КСП АК "Бучанський" між СТОВ "Бучанське", ТОВ "Рено", СТОВ АФ "Промінь" та ТОВ "Новий шлях".

На виконання вимог Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" протоколом № 4 від 25.12.2001 р. загальних зборів членів та уповноважених осіб КСП АК "Бучанський" оформлено рішення про ліквідацію останнього шляхом реорганізації.

Крім того, затверджено перелік майна, що підлягає передачі правонаступникам, серед яких і ТОВ "Новий шлях" (копія протоколу у справі). У п. 1,2,3 та 4 протоколу № 4 визначено майно та земельні ділянки під ними, передані ТОВ "Новий шлях", сільській раді, СТОВ "Бучанське", ТОВ "Рено" та СТОВ АФ "Промінь".

Отже, процес реформування майнових та земельних відносин в КСП був завершений , про що свідчить і п.9 протоколу № 4.

Відповідно до пункту 12 "Порядку оформлення правонаступництва та зобов'язання реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 63, при виділенні з КСП одного або декількох нових підприємств до кожного з них переходять за передавальним або роздільним актом (балансом) майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізується. При реорганізації шляхом виділення КСП не втрачає статусу юридичної особи. У нього залишаються майнові права та обов'язки в частині, що не перейшли до правонаступників.

Пункт 17 "Порядку оформлення правонаступництва та зобов'язання реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" зазначає, що обсяг правонаступництва визначається за передавальним (розподільчим) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства правонаступника розподільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

Згідно з протоколом № 4 від 25.12.2001 р., права та обов'язки щодо земельної ділянки господарського двору перейшли до Горенської сільради та ТОВ "Новий шлях", що підтверджується розподільчим балансом (т.2 а.с.19).

Таким чином, в результаті реорганізації КСП АК "Бучанський" відбувся перехід майнових прав та обов'язків до правонаступників та Горенської сільської Ради. Суд апеляційної інстанції на підставі доказів у справі дійшов у цьому вірного висновку.

Статтею 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 р. передбачено, що землі загального користування, колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих рад народних депутатів.

Таким чином, передача спірних земельних ділянок КСП АК "Бучанський" Горенській сільській раді відповідала вимогам земельного законодавства, що було чинним на момент передачі."

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені обставини свідчать про наявність двох судових рішень, які набрали законної сили, а висновки, наявні у мотивувальних частинах вказаних рішень, суперечать один одному.

Враховуючи, що висновки щодо чинності рішень загальних зборів затверджених протоколом № 4 від 25.12.2001, які містяться в резолютивній частині судових рішень у адміністративній справі №К-3784/07 та господарській справі №10/696-07, суперечать один одному, колегія суддів дійшла висновку, що вказана обставина має бути встановлена безпосередньо при розгляді справи №911/2017/17.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до ст. 25 ЦК Української РСР, чинного на момент прийняття рішення статутом КСП АК "Бучанський", юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Відповідно до змісту протоколу загальних зборів № 4 від 25.12.2001, на зборах були присутні: працівники КСП АК "Бучанський", пенсіонери, уповноважені, всього 369 чоловік, натомість в матеріалах справи відсутній статут КСП АК "Бучанський" чи його завірена копія, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити відповідність вказаного протоколу статуту.

Крім того, у суду відсутні відомості про наявність судових рішень, відповідно до резолютивної частини яких, рішення загальних зборів КСП АК "Бучанський" оформлені протоколом № 4 від 25.12.2001 р. визнано недійсними чи скасовано, а відповідно, враховуючи презумпцію правомірності правочину, у суду відсутні підстави вважати рішення загальних зборів КСП АК "Бучанський" оформлені протоколом № 4 від 25.12.2001 недійсним.

Апеляційним судом встановлено, що 31.03.2000 КСП АК "Бучанський" видано державний акт серії КВ на право колективної власності на землю, зареєстрований за № 117, в якому містилися спірні земельні ділянки.

В подальшому, 25.12.2001 рішенням загальних зборів учасників КСП АК "Бучанський" оформленим протоколом № 4, зокрема, вирішено передати ТОВ "Новий Шлях", зокрема, "сінозберігання та силосні траншеї/земельна ділянка - 1 га/".

На підставі вказаного рішення, правонаступником та користувачем земельної ділянки разом із сінозберігальним приміщенням (сіносховищем) стало підприємство ТОВ "Новий шлях" директором та засновником, якого був член КСП АК "Бучанський" громадянин ОСОБА_12, який вийшов із складу колективного сільськогосподарського підприємства і забрав належне йому майно (із загального майнового фонду) і земельні ділянки, на яких розташоване зазначене майно.

Отримання майна здійснювалось відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам і організаціям", та Порядку оформлення правонаступництва та зобов'язань, реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 63.

В подальшому ТОВ "Новий шлях" продало сінозберігальне приміщення (сіносховище) відповідно до Договору купівлі-продажу від 08.05.2003 року (копія договору долучена до апеляційної скарги), нежиле приміщення, розміщене на спірній земельній ділянці було продано громадянину Ізраїлю Горен Таль.

Відповідно до змісту договору купівлі-продажу, нежиле приміщення, розміщене в селі Горенка, Києво-Святошинського району, Київської області, по вул. Радгоспна, 3, належало ТОВ "Новий Шлях" на підставі свідоцтва на право власності на нежилі будівлі та споруди, виданого Горенською сільською радою.

При цьому, ТОВ "Новий шлях" відмовилось від права користування земельною ділянкою, на якій розміщено сіносховище на користь Горенської селищної ради, оскільки приміщення, яке було розташоване на зазначеній ділянці, було продано, а права користування/власності ТОВ "Новий шлях" не оформило на момент продажу. Горенська сільська рада вилучила спірну земельну ділянку та передала її до складу земель запасу сільської ради відповідно до рішення від 27.02.2004 року (копія якого долучена до апеляційної скарги).

Тобто, земельна ділянка, на якій було розташоване сіносховище перейшла у комунальну власність у зв'язку з відмовою КСП АК "Бучанський" від земельної ділянки на користь ТОВ "Новий шлях" та відмовою ТОВ "Новий шлях" від спірної земельної ділянки на користь Горенської сільської ради, вказані акти є чинними, що не спростовано сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, Горенська сільська рада спірним рішенням передала земельну ділянку на якій знаходиться приміщення сіносховища в оренду ПП "Форте-плюс" (рішення Горенської сільської ради від 27.02.2004 року).

В подальшому Горенська сільська рада прийняла рішення від 03.02.2005 року про передачу земельних ділянок КСП АК "Бучанський" площею 33 га, на яких знаходилось нерухоме майно членів колективного сільськогосподарського підприємства, до земель запасу сільської ради.

КСП АК "Бучанський" оскаржило рішення Горенської сільської ради від 03.02.2005 про передачу земельних ділянок площею 33 га до земель запасу сільської ради, посилаючись на відсутність у сільради компетенції та повноважень розпоряджатись земельними ділянкам, що належать КСП АК "Бучанський".

Вищий адміністративний суд України Ухвалою від 26.03.2008 (у справі №К-3784/07) підтвердив законність Постанови Київського міжобласного господарського суду від 22.01.2007 (у справі №30/3а-06) якою КСП АК "Бучанський" відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення Горенської сільської ради від 03.02.2005 року визнано законним.

Рішенням 10-тої сесії 24-го скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс" було надано в оренду з правом першочергового викупу строком на 50 років ПП "Форте-плюс" для розміщення виробничої бази земельну ділянку площею 0,75 га земель державної власності (землі запасу) сільської ради в с. Горенка, по вул. Радгоспній.

Згідно п. 1.1. договору оренди земельної ділянки, орендодавець, згідно з рішенням Х сесії ХХІV скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 року, надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування з правом викупу земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 0,75 га, розташовану на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, за адресою: село Горенка, вулиця Радгоспна, під № ТРИ.

Позивачем до матеріалів справи надано Висновок Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 20.09.2017 №01/10-05/574, в якому вказано, що земельна ділянка площею 0,75 га з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, яка розташована в с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області та передана в оренду ПП "Форте-Плюс", частково накладається (площа накладання 0,6946 га) на земельну ділянку, визначену під №34 в державному акті на право колективної власності на землю серії КВ, виданому 31.03.2000 року КСП АК "Бучанський", правонаступником якого є ТОВ "ВВ-Брік Траст".

Однак, враховуючи, що спірна земельна ділянка на момент передачі в оренду відповідачу-2 була передана до земель запасу сільради, колегія суддів дійшла висновку, що до державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого 31.03.2000 року КСП АК "Бучанський" мало бути внесено відповідні зміни щодо виключення спірної ділянки, однак у відповідачів відсутній обов'язок щодо вчинення відповідних дій, що не спростовано сторонами.

З урахуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 393, ст. 761 Цивільного кодексу України, п. "г" ч. 3 ст. 153, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права у нього на спірну земельну ділянку, оскільки земельна ділянка вибула з власності КСП АК "Бучанський" ще до укладення мирової угоди у 2008 році, а відповідно відсутні підстави для визнання недійсним рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,75 га, з кадастровим номером 3222482400:03:002:0002, укладений 18.05.2004 між Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством "Форте-Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим №2440 та зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 06.07.2004 за №161 та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" права власності на земельну ділянку площею 0,6946 га, що розташована в селі Горенська Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до каталогу координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки наданих позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначила, що відмовляючи у прийнятті до розгляду документів долучених до клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.07.2010, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.07.2010 № 26720707, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2016 № НВ-3207004672016, відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір дарування від 10.10.2009, договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 21.07.2005 та 08.05.2003, ухвала ВАСУ від 26.03.2008 № К-3784/07, рішення Горенської сільської ради від 27.02.2004, протоколу № 4 від 25.12.2001 загальних зборів членів КСП АК "Бучанський", суд першої інстанції не встановив чи відповідають вони критеріям належності та допустимості, а обмежився посиланням на відсутність обґрунтування на підтвердження яких обставин подано зазначені докази, та не зазначено які доводи позивача спростовують документи, подані відповідачем-2.

12.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 до Вищого господарського суду України. Провадження за даною касаційною скаргою не відкривалося.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17, залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі №911/2017/17.

Відповідно до положень підпунктів 4, 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

17.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

26.01.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою та призначення до розгляду на 22.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 12.02.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст", позивач) вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника апелянт - ПП "Форте-плюс" не надав суду жодного доказу, який би підтверджував наявність обставин, що були підставою припинення права власності КСП АК "Бучанський" на оспорювану земельну ділянку, а подані апелянтом документи також не свідчать про припинення права власності КСП АК "Бучанський" на оспорювану земельну ділянку, з огляду на наступне.

Посилаючись на п. 1 ч. 1, ч.3 ст. 28 Земельного кодексу України 1990 року, позивач зазначає, що до 01.01.2002 для припинення права власності у разі добровільної відмови КСП АК "Бучанський" від земель, що належать йому на праві колективної, необхідне було рішення Горенської сільської щодо припинення права власності КСП АК "Бучанський" на землі підприємства, яке прийнято не було (як до 01.01.2002, так і після цього). В той же час, після 01.01.2002 для припинення права власності у разі добровільної відмови відповідно до статті 142 Земельного кодексу України повинен був бути укладений відповідний нотаріально посвідчений правочин, якого теж укладено не було.

Крім того, у урахуванням ч.3 ст.18 Земельного кодексу України 1990 року, скаржник зазначає, що для припинення права власності КСП АК "Бучанський" на оспорювану земельну ділянку та переходу права власності до ТОВ "Новий шлях" згідно з законодавством України, що діяло на 25.01.2001 необхідний був нотаріально посвідчений договір, якого не було, отже право власності не оспорювану земельну ділянку КСП АК "Бучанський" не було припинено та не переходило та не переходило ні до Горенської сільської ради, ні до ТОВ "Новий шлях", а протокол №4 від 25.12.2001 загальних зборів членів КСП АК "Бучанський" не підставою для припинення права власності КСП АК "Бучанський" на земельну ділянку під №34. При цьому, в постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2008 у справі №10/696-07 вказано, що загальні збори членів КСП АК "Бучанський" були неправомочними через відсутність кворуму, а отже, рішення, прийняті цими зборами і оформлені протоколом №4 від 25.12.2001, є недійсними.

Також позивач вказує, що рішення Горенської сільської ради від 27.02.2004 приймалося на підставі ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2004), яка регулює підстави припинення права користування земельною ділянкою. На думку ТОВ "ВВ-Брік Траст", оскільки до ТОВ "Новий шлях" не переходило ні право власності, ні право користування земельною ділянкою КСП АК "Бучанський" під №34, у ТОВ "Новий шлях" були відсутні державний акт на право власності чи на право користування цією земельною ділянкою, або договір оренди землі чи будь-який інший документ, що посвідчував би право власності або право користування ТОВ "Новий шлях" цією земельною ділянкою, Горенська сільська рада, приймаючи рішення від 27.02.2004 "Про вилучення земельної ділянки у ТОВ "Новий шлях" помилково вважала, що ця земельна ділянка належала ТОВ "Новий шлях" на праві користування, отже вказане рішення не є підставою припинення права власності КСП АК "Бучанський" на цю земельну ділянку.

Скаржник вважає, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення (сіносховища), укладений 08.05.2003 між ТОВ "Новий шлях" та громадянином Ізраїлю ГОРЕН ТАЛЬ, також не є підставою припинення права власності КСП АК "Бучанський" на земельну ділянку площею 0,75 га, оскільки у вказаному договорі взагалі не регулюється питання переходу права власності чи права користування на земельну ділянку та не вказується хто є власником чи користувачем земельної ділянки площею 0,75 га. Посилаючись на ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору), позивач вважає, що між ТОВ "Новий шлях" та громадянином Ізраїлю ГОРЕН ТАЛЬ не укладалися і не могли бути укладені цивільно-правові угоди про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,75 га, оскільки власником земельної ділянки залишалося КСП АК "Бучанський".

Також позивач зазначає, що рішення Горенської сільської ради "Про передачу до земель запасу сільської ради земельних ділянок в с. Горенка по вул. Радгоспній (господарчих дворів КСП АК "Бучанський")", яким нібито було передано до складу земель запасу Горенської сільської ради земельні ділянки в с. Горенка по вул. Радгоспній загальною площею 33,0 га (господарчі двори КСП АК "Бучанський")", було прийнято після укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,75 га від 18.05.2004 між Горенською сільською радою та ПП "Форте-Плюс".

Посилаючись на ст.140 Земельного кодексу України скаржник вказує, що ні добровільної відмови власника (для якої необхідно укладення угоди про передачу права власності, що підлягає нотаріальному посвідченню), ні відчуження земельної ділянки за рішенням власника, ні інших підстав припинення права власності КСП АК "Бучанський" на оспорювану земельну ділянку у складі земельної ділянки під №34 (господарські двори) до моменту укладення мирової угоди та затвердження її ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі №182/12б-98/3/14/18 не існувало.

Позивач звертає увагу, що Горенська сільська рада у 2009 році вже зверталася з позовом до ТОВ "ВВ-Брік Траст", зокрема про визнання недійсними державних актів товариства на землі, що були колишнім господарським двором КСП АК "Бучанський", рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі №2/47 державні акти товариства були визнані недійсними, а суд зазначав, що "позивач (Горенська сільська рада) у відповідності до законодавства рішенням від 03.02.2005 року про передачу до земель запасу сільської ради земельних ділянок КСП "АК "Бучанський" площею 33 га оформив зазначене право". Проте, постановою Київського апеляційного господарського від 22.12.2011 по справі №2/47, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі №2/47, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі №2/47 було скасовано, у задоволенні позову Горенської сільської ради було відмовлено. Крім того, судом апеляційної інстанції щодо земель загальною площею 33 га, які були господарськими дворами КСП "АК "Бучанський" (частиною яких є оспорювана земельна ділянка, що є предметом даного спору) було встановлено наступне: "щодо встановлення наявності у позивача (Горенської сільської ради) права розпорядження спірними земельними ділянками, то судом апеляційної інстанції встановлено, що до моменту укладення мирової угоди від 18.01.2008 та її затвердження ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008 були відсутні підстави, визначені ст. 28 Земельного кодексу України 1990 року", ст. 140 чинного Земельного кодексу України, які б свідчили про припинення права власності у КСП "АК "Бучанський" на спірні земельні ділянки з їх передачею до земель державної або комунальної власності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності в момент, коли КСП "АК "Бучанський" отримало державний акт на прав колективної власності на землю, зареєстрований 31.03.2000 за №117. І як вбачається з матеріалів справи, після цього вказані земельні ділянки не переходили в державну або комунальну власність".

Також ТОВ "ВВ-Брік Траст" зазначає, що Горенська сільська рада у своїх поясненнях по даній справі (том 1 а.с. 192-193), поданих до суду 21.09.2017, також зазначала, що "земельні ділянки, які раніше належали КСП "АК "Бучанський", зокрема на території господарського двору КСП "АК "Бучанський", не відносяться до земель державної або комунальної власності, а права на них перейшли до ТОВ "ВВ-Брік Траст", як правонаступника КСП "АК "Бучанський".

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2012 по справі №21/113-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2013 у даній справі, було відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України та Горенської сільської ради про визнання недійсними державних актів ТОВ "ВВ-Брік Траст" на право власності на земельні ділянки (колишні господарські двори КСП "АК "Бучанський"), визнання права відсутнім та витребування майна.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 неправильно застосував норми ст.28 Земельного кодексу України 1990 року, статті 140 Земельного кодексу України 2001 року.

Також на думку скаржника, рішення 10-тої сесії 24-го скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.02.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "Форте-плюс" суперечить ст. 19 Конституції України, п.12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), ст. 4 Закону України "Про оренду землі", а зміст оспорюваного договору (предмет договору) суперечить ст. 19 Конституції України, ч. 5 ст.116, п.12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.761, ч.1 ст.319, ст. 321 Цивільного кодексу України, тому позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 неправильно застосував вказані норми чинного законодавства. При цьому, ТОВ "ВВ-Брік Траст" зазначає, що згідно оспорюваного рішення Відповідач-1 надав оренду земельну ділянку площею 0,75 га на 50 років, в той же час із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вбачається площею 0,75 га, то в усіх документах про погодження вказаного проекту зазначається, що таке погодження надається на розробку проекту відведення на умовах оренди на 5 років.

Разом з тим, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав останньому достатньо часу для подання доказів та захисту своєї позиції, оскільки провадження у даній справі було порушено 06.07.2017, перше судове засідання по справі відбулося 10.08.2017, в подальшому розгляд справи відкладався на 07.09.2017 та 21.09.2017, в тому числі за клопотанням відповідача-2 для надання доказів.

Крім того, скаржник зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом даного спору, не відноситься до сільськогосподарських угідь, оскільки є господарськими дворами, та у відповідності до п.1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995, не підлягає паюванню та виділенню членам КСП АК "Бучанський", тому посилання ПП "Форте-Плюс" на те, що всі члени КСП АК "Бучанський", зазначені у Додатку 1 до Акту на право колективної власності на землю повинні бути залучені до участі у справі в якості третіх осіб, є безпідставними. У матеріалах справи знаходиться копія державного акту серії КВ на право колективної власності на землю (оригінал якого знаходиться у позивача), виданого 31.03.2000 КСП АК "Бучанський" та зареєстрованого за №117, в якому відсутній список членів КСП АК "Бучанський". Як вбачається з додатку №1, на який посилається Відповідач-2 - це додаток до державного акта на право колективного користування землею без реквізитів, а не до державного акту серії КВ на право колективної власності на землю (оригінал якого знаходиться у позивача), виданого 31.03.2000 КСП АК "Бучанський" та зареєстрованого за №117, вказаний додаток №1 не передбачався взагалі законодавством України та не стосується земельної ділянки площею 0,75 га, що є предметом даного спору.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 неправильно застосував норми ст.5 Земельного кодексу України 1990 року, статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", п.1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995.

Також, на думку скаржника, при прийнятті судових рішень (ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.03.2008 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2007 у справі №30/3а-06), на які посилається ПП "Форте-Плюс" в апеляційній скарзі, суди не врахували, що протокол №4 від 25.12.2001 загальних зборів членів КСП АК "Бучанський" приймався без кворуму та є згідно статуту КСП АК "Бучанський" недійсним, що було підтверджено постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2008 у справі №10/696-07. Вказаними судовими рішеннями не приймалося рішення про передачу до розпорядження Горенської сільської ради земель площею 33 га. Крім того, позивач вважає, що посилання апелянта на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 по справі №2-а1646/10/1070, не можуть братися до уваги, оскільки предметом розгляду справи були землі, що знаходилися на території Гостомельської селищної ради, право власності на які посвідчувалося іншим державним актом КСП АК "Бучанський", вказана ухвала приймалася до припинення КСП АК "Бучанський" та приєднання його до ТОВ "ВВ-Брік Траст", внаслідок чого майно, права та обов'язки КСП АК "Бучанський" перейшли до його правонаступника ТОВ "ВВ-Брік Траст" у відповідності до ст. 104 ЦК України.

Щодо твердження ПП "Форте-плюс", що останнє отримало у користування земельну ділянку, на якій був об'єкт нерухомості, що передавався у власність від КСП АК "Бучанський" через третіх осіб до ПП "Форте-Плюс", скаржник зазначає, що статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, в тому числі в редакції, що діяла на момент укладення договору дарування від 10.10.2009, не передбачено припинення права власності на земельну ділянку осіб, які не є стороною цього договору дарування (КСП АК "Бучанський", ТОВ "ВВ-Брік Траст"), тобто даний договір не є підставою припинення права власності на земельну ділянку. При цьому, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Крім того, ТОВ "ВВ-Брік Траст" вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ст. 104 ЦК України, оскільки доводи ПП "Форте-Плюс" щодо того, що позивач не надав жодного документу, що підтверджує його право на відповідну земельну ділянку, не відповідають дійсності та підтверджуються державним актом серії КВ на право колективної власності на землю від 31.01.2000 та обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Київської області від 14.11.2013 по справі №911/2193/13.

14.12.2017 позивачем подані письмові пояснення стосовно касаційної скарги.

18.01.2018 ТОВ "ВВ-Брік Траст" подано доповнення до касаційної скарги, в якому позивач просить поновити йому строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 для подачі даного доповнення до касаційної скарги.

Обґрунтовуючи вказане клопотання позивач зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови ТОВ "ВВ-Брік Траст" отримало лише 13.12.2017.

Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до ч.2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскільки доповнення до касаційної скарги фактично подано скаржником з порушенням строку, визначеного ч.2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, Суд не знаходить підстав для поновлення ТОВ "ВВ-Брік Траст" строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 для подачі даного доповнення до касаційної скарги.

Відповідач-2 надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 залишити в силі.

У судове засідання з'явився представники позивача та відповідача-2.

Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Представники відповідача-2 виклали заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-2, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, Судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 25.12.2001 рішенням загальних зборів учасників КСП АК "Бучанський" оформленим протоколом №4, зокрема, вирішено передати ТОВ "Новий Шлях", "сінозберігання та силосні траншеї/земельна ділянка - 1 га /".

Згідно з ч.ч.1-3, 9, 12 ст.5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561-XII в редакції станом на момент прийняття зазначеного рішення:

"Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів."

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у наведеній редакції:

"Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство."

Згідно зі ст.8 вказаного Закону:

1. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності .

2. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства , збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном."

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.10 зазначеного Закону:

"1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

5. При банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) передаються у відання відповідних місцевих рад."

Таким чином, у відповідності до вищевказаних норм зазначеним рішенням загальних зборів учасників КСП АК "Бучанський", оформленим протоколом №4 від 25.12.2001, яким вирішено передати ТОВ "Новий Шлях", зокрема, "сінозберігання та силосні траншеї/земельна ділянка - 1 га/", власник фактично розпорядився своєю земельною ділянкою, що є предметом даного спору, шляхом передачі прав на неї.

Тобто, висновки апеляційного суду, що згідно з протоколом № 4 від 25.12.2001р., права та обов'язки щодо земельної ділянки господарського двору перейшли до Горенської сільради та ТОВ "Новий шлях", що підтверджується розподільчим балансом, є вірними.

З урахуванням викладеного, Судом не приймаються посилання позивача на порушення порядку припинення права власності відповідно до ст.28 Земельного кодексу України чи укладення договору купівлі-продажу відповідно до ст.18 зазначеного кодексу, оскільки в даному випадку мала місце саме передача прав на земельну ділянку відповідно до вищевказаних норм Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року та Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, зокрема і, наданих сторонами судових рішень по інших справах, зазначив, що наведені обставини свідчать про наявність двох судових рішень, які набрали законної сили, а висновки, наявні у мотивувальних частинах вказаних рішень, суперечать один одному.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що у суду відсутні відомості про наявність судових рішень, відповідно до резолютивної частини яких , рішення загальних зборів КСП АК "Бучанський" оформлені протоколом № 4 від 25.12.2001 р. визнано недійсними чи скасовано , а, відповідно, правомірно зазначив, що враховуючи презумпцію правомірності правочину, у суду відсутні підстави вважати рішення загальних зборів КСП АК "Бучанський" оформлені протоколом № 4 від 25.12.2001 недійсним.

Крім того, касаційний суд відмічає, що рішення загальних зборів КСП АК "Бучанський", оформлені протоколом №4 від 25.12.2001р., не є окремим предметом і даної справи.

Аналогічно не є окремим предметом даної справи, а також, не встановлено судами попередніх інстанцій факту наявності судових рішень, відповідно до резолютивної частини яких визнано недійсним чи скасовано рішення Горенської сільської ради від 27.02.2004 "Про вилучення земельної ділянки у ТОВ "Новий шлях".

Таким чином, фактично позивач не стільки оскаржує рішення про надання в оренду та укладений на його підставі договір оренди, що визначені ним в якості предмету позову, скільки, в першу чергу, саме два вищевказаних рішення загальних зборів КСП АК "Бучанський" та Горенської сільської ради від 27.02.2004 про вилучення земельної ділянки, які в якості окремого предмету позову ним не визначалися.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, який на підставі власної оцінки доказів по справі дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права у нього на спірну земельну ділянку, оскільки земельна ділянка вибула з власності КСП АК "Бучанський" ще до укладення мирової угоди у 2008 році, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Саме перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції в силу вищенаведеної ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що відмовляючи у прийнятті до розгляду документів долучених до клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.07.2010, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.07.2010 № 26720707, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2016 № НВ-3207004672016, відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір дарування від 10.10.2009, договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 21.07.2005 та 08.05.2003, ухвала ВАСУ від 26.03.2008 № К-3784/07, рішення Горенської сільської ради від 27.02.2004, протоколу № 4 від 25.12.2001 загальних зборів членів КСП АК "Бучанський", суд першої інстанції не встановив чи відповідають вони критеріям належності та допустимості, а обмежився посиланням на відсутність обґрунтування на підтвердження яких обставин подано зазначені докази, та не зазначено які доводи позивача спростовують документи, подані відповідачем-2.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення ."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №911/2017/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський