Постанова

від 27.02.2018 по справі 817/1119/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" лютого 2018 р. Справа № 817/1119/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" жовтня 2017 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Міські електричні мережі" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Комунальне підприємство "Міські електричні мережі" (далі - КП "МЕМ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2017 № 0010911207 про застосування штрафу в сумі 7 876,68 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11.07.2017 № 0010911207.

Присуджено на користь позивача Комунального підприємства "Міські електричні мережі" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь головуючого судді по справі, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.06.2017 старшим державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування Сарненської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Рівненській області Радченко Н.Я., на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено камеральну перевірку КП "МЕМ" (код ЄДРПОУ 32631004) з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах платника податків. За наслідками якої складено акт від 26.06.2017 №56/17-00-12-07/32631004 (а.с.6).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено порушення терміну реєстрації податкової накладної від 23.08.2016 № 20.

На підставі акта перевірки від 26.06.2017 № 56/17-00-12-07/32631004 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 11.07.2017 №0010911207, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 7876,68 грн. (а.с.7).

Вважаючи таке рішення протиправним, КП "МЕМ" звернулося до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах не дотримав вимог законодавства, а відтак, не мав визначених Податковим кодексом України підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України.

Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (абз.1).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз.2).

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (п.76.3 ст.76 ПК України).

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

У акті перевірки від 26.06.2017 №56/17-00-12-07/32631004 податковий орган зазначає про порушення позивачем п.201.10 ст.201 ПК України.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Починаючи з 01.02.2015 реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (в тому числі податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільненні від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів наголошує, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Разом з тим, платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України).

Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою:

SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт - SНаклВид - SВідшкод - SПеревищ;

де:

SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

SПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті;

SОвердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу;

SНаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

SВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу;

SПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи слідує, що 01.06.2016 між КП "МЕМ" та ПАТ "Рівнеобленерго" укладено договір про передачу (транзит) електроенергії UA20-2016-01365/00 (а.а.с.8-12), на підставі якого 23.08.2016 позивачем для ПАТ "Рівнеобленерго" виписано податкову накладну № 20 на суму 472 600,80 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 78 766,80 грн.) (а.с.13).

Відтак, в силу вимог п.201.10 ст.201 ПК України останнім днем реєстрації даної податкової накладної є 07.09.2016.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в інші терміни, ніж визначено п.201.1 ст.201 ПК України є порушенням порядку їх реєстрації.

При цьому, податкове законодавство не забороняє платнику податків реєстрацію податкових накладних в інші терміни, аніж визначено п.201.1 ПК України, однак з нарахуванням штрафних санкцій.

Згідно з вимогами ст.120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Із акта перевірки від 26.06.2017 № 56/17-00-12-07/32631004 вбачається, що підставою для застосування штрафу до позивача стало порушення граничного строку (07.09.2016) реєстрації податкової накладної від 23.08.2016 №20 в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки вона зареєстрована 08.09.2016.

При цьому, матеріалами справи стверджено, що 07.09.2016, з метою реєстрації податкової накладної від 23.08.2016 № 20 в Єдиному реєстрі податкових накладних, КП "МЕМ" надіслано її до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку, яка згідно з квитанцією № 1 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 07.09.2016 о 18:47:17, однак документ не прийнято з підстав: "сума ПДВ в документі (78 766,80 грн.) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця (26282,63 грн.)" (а.с.16).

07.09.2016, через деякий час, КП "МЕМ" знову надіслано зазначену податкову накладну до контролюючого органу для реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка згідно з квитанцією №1 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 07.09.2016 о 19:29:54, однак документ знову не прийнято з підстав: "сума ПДВ в документі (78 766,80 грн.) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця (26 282,63 грн.)" (а.с.16).

Згідно з вимогами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, підставою відмови у прийнятті податкової накладної стало порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року).

Пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України передбачено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема, з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (абз.12 п.201.10 ст.201 ПК України).

Відповідно до вимог Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунку на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки) (п.10). На електронні рахунки (в тому числі додаткові електронні рахунки) не можуть перераховуватися кошти із спеціальних рахунків.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податків зобов'язаний перерахувати зі свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Так, 07.09.2016 КП "МЕМ", на підставі платіжного доручення від 07.09.2016 № 87 (а.с.14), було перераховано зі свого банківського рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ кошти в сумі 53 000,00 грн., які відповідно до банківської виписки опрацьовано ПАТ "КБ "Укргазбанк" 07.09.2016 в операційний час (з 8:00 до 18:00), про що свідчить відбиток штампа-датера банку (а.с.15).

Викладене свідчить про те, що позивач здійснював реєстрацію податкової накладної від 23.08.2016 № 20 в останній день її реєстрації (07.09.2016) в Єдиному реєстрі податкових накладних та у строк, встановлений податковим законодавством, будучи впевненим у наявності коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, які відповідно до вимог ст.200-1, ст.201 ПК України були завчасно ним перераховані на такий рахунок.

Згідно з пп.4 глави 2 Розділу 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 за №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за №1035/12909, передбачено, що міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III).

Пунктом 1.21 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

В силу вимог п.11.4. ст.11 Закону № 2346-III Державна казначейська служба України є учасником системи міжбанківських розрахунків Національного банку України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.2.19 глави 2 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22), розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Пунктом 2.15 глави 2 Інструкції № 22 встановлено, що порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Згідно з п.32.1 ст.32 Закону № 2346-III, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відтак, Державна казначейська служба України як орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також як учасник системи міжбанківських розрахунків Національного банку України, несе перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до положень Закону № 2346-III.

Відмітка банку на банківській виписці про виконання платіжного доручення № 87 свідчить про те, що позивач подав розрахунковий документ до банку протягом операційного часу, і банк виконав його в день його надходження - 07.09.2016.

Проте, в супереч вимогам Закону № 2346-III та Інструкції № 22, кошти за опрацьованим банком розрахунковим документом не надійшли на електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ протягом операційного часу 07.09.2016.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Саме порушення строку зарахування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів позивача на такий рахунок за платіжним дорученням від 07.09.2016 № 87, призвело до неприйняття контролюючим органом податкової накладної від 23.08.2016 № 20 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податків у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача була відсутня можливість своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних з причин, які від нього не залежали, а відтак він виконав свій податковий обов'язок у встановлений податковим законодавством строк, адже вжив всіх можливих заходів для можливості електронного обміну документами з контролюючим органом.

При цьому, про неможливість реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних КП "МЕМ" було повідомлено Сарненську ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області листом від 09.09.2016 № 646 (а.с.17), у якому просило надати роз'яснення по даному питанню та врахувати таку інформацію для незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію документа. Вказаний лист зареєстрований у контролюючому органі 09.09.2016, про що свідчить відповідна відмітка податкового органу. Однак, відповідь на вказаний лист позивачу так і не було надано.

Відтак, в силу вимог п.129.6 ст.129 ПК України, штрафні санкції за порушення терміну реєстрації податкової накладної від 23.08.2016 №20 не повинні застосовуватись до КП "МЕМ".

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "27" лютого 2018 р.