Ухвала

від 27.02.2018 по справі 748/1078/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 748/1078/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/289/2018 Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника АТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, 2016 року народження, працюючого у ФОП Полубінський на посаді монтажник-декоратор, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

представника потерпілих ОСОБА_9

захисника обвинуваченого ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного і додаткового покарання.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 витрати на поховання в сумі 11085 грн 00 коп. та моральну шкоду в сумі 152 600 грн 00 коп.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_11 страхове відшкодування у сумі 87 000 грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_11 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 шкоди, спричиненої смертю доньки, залишено без розгляду.

Стягнуто на користь держави з ОСОБА_7 процесуальні витрати у сумі 7703 (сім тисяч сімсот три) грн 50 (п`ятдесят) коп. на залучення експертів для проведення експертиз.

Скасовано накладений ухвалами слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2016 року арешт на автомобіль "ЗАЗ 110206", реєстраційний номер НОМЕР_1 та арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz 308 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 28 жовтня 2016 року, ОСОБА_7 , керуючи у стані стомлення автомобілем марки «ЗАЗ-110206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі «Південний під`їзд до м. Чернігова» зі сторони с. Количівка в напрямку м. Чернігів Чернігівського району Чернігівської області, приблизно о 06 годині 10 хвилин на 9 км + 450 м, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz -308D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ЗАЗ-110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_14 порушив вимоги п. 2.9. б) (водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані стомлення), п. 10.1. (перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) Правил дорожнього руху України, що стало умовою та причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду в частині стягнення з АТ „ПРОСТО-страхування на користь потерпілої ОСОБА_11 страхового відшкодування, відмовивши у задоволенні її позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вказане рішення є передчасним, оскільки у страхової компанії на момент ухвалення вироку не закінчився термін добровільного відшкодування шкоди, яку вони сплатили потерпілій відповідно до Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, суму моральної шкоди в розмірі 17400 грн та страхове відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілої 17400 грн, загальна сума яких склала 34800 грн, яку потерпіла ОСОБА_11 отримала 28.12.2017 року готівкою. У своїх запереченнях вони повідомляли суд про готовність добровільного відшкодування шкоди, тому вважають, що суд безпідставно зазначив про стягнення даної суми у вироку.

Стосовно стягнення із страхової компанії відшкодування за втрату годувальника у розмірі 52200 грн, вважають, що потерпілою в цій частині позов не обґрунтовано, оскільки не надано доказів того, що позивач перебувала на утриманні померлої особи, а також не надано даних про середньомісячний дохід померлої, який би дозволив вирахувати відшкодування утриманцям. Тому вважають, що в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, захисника, який поклався на розсуд суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника цивільного відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених у судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

Дії ОСОБА_7 , за встановлених судом обставин, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікація його дій не оспорюються, тому в цій частині вирок суду не переглядається.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ставить питання про скасування вироку місцевого суду в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_11 до АТ «ПРОСТО-страхування».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місця пригоди.

В ході судового розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_11 було подано цивільний позов до АТ «ПРОСТО-страхування» про стягнення з останньої на її користь частини моральної шкоди в розмірі 17400 гривень, частини відшкодування витрат на поховання у розмірі 17400 грн, а також відшкодування шкоди як утриманцю померлої у мінімальному розмірі такого відшкодування, що становить 52200 грн. Всього до страхової компанії позов було пред`явлено на суму 87000 грн. Вказаний позов було повністю задоволено, оскільки ця сума відповідає вимогам закону, який передбачає нарахування таких виплат.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. ст. 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу № АК/4580558 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 27.09.2016 по 26.09.2017, автомобіль ЗАЗ 110206, реєстраційний номер НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом і дана дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув пасажир цього автомобіля - ОСОБА_13 , мала місце у період строку дії полісу. Тому судом вірно розподілена цивільно-правова відповідальність перед потерпілою ОСОБА_11 між ОСОБА_7 та АТ «ПРОСТО-страхування».

Виходячи із положень п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених п. «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, -МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

А відповідно до приписів п. 27.4 статті 27 вищезгаданого закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених Законом на день настання страхового випадку.

Виходячи із наведених норм закону, судом першої інстанції цілком обґрунтовано на момент ухвалення судового рішення вирахувано розмір відшкодування шкоди страховою компанією у сумі 17400 грн. в рахунок моральної шкоди та 17400 грн. відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

Посилання апелянта на той факт, що страховою компанією добровільно відшкодовано 34800 грн. не є підставою для зміни в цій частині вироку суду першої інстанції, оскільки таке відшкодування мало місце вже після винесення вироку, тобто в порядку його виконання.

Також, судом першої інстанції цілком обґрунтовано було задоволено позовні вимоги потерпілої у частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої як непрацездатній особі, яка перебувала на її утриманні, оскільки ОСОБА_11 відповідає критеріям, визначеним у ст. 1200 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надала суду документи, підтверджуючі те, що являється матір`ю загиблої, до смерті доньки проживали з нею за однією адресою і в силу ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, потерпіла мала право на одержання утримання від доньки.

А доводи апелянта щодо неможливості відшкодування такої шкоди через відсутність даних про доходи померлої непереконливі, оскільки ч. 9 ст. 10 ЦПК України вказує, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону). Тому, виходячи із того, що ст. 1200 ЦК України не врегульоване питання вирахування суми відшкодування шкоди у разі якщо потерпілий не працював, то суд першої інстанції, за аналогією із ч. 2 ст. 1195 ЦК України, яка визначає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, саме за таким принципом суд і визначив розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги потерпілої ОСОБА_11 в частині стягнення з АТ «ПРОСТО-страхування» страхового відшкодування (регламентованої виплати) як утриманцю померлої в розмірі 52000 гривень, оскільки в даному випадку АТ «ПРОСТО-страхування» є належним відповідачем, така виплата узгоджується із умовами, визначеними ст. 1200 ЦК України і покривається лімітом страхової відповідальності.

За таких обставин, апеляційна скарга представника АТ «ПРОСТО-страхування» не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника АТ «ПРОСТО-страхування» ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4