Рішення

від 28.02.2018 по справі 910/138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2018Справа № 910/138/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О., за участю секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін справу

За позовом Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес

про стягнення 65 910 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Херсонський морський торговельний порт звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес про стягнення 60 710 грн., з яких: 13 000 грн. сплаченої позивачем попередньої оплати за договором №95Р від 07.07.2016р., 36 400 грн. процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати, 9 490 грн. пені, 1 820 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на порушення з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору в частині виконання робіт в обсязі та строки, що визначені договором №95Р від 07.07.2016р., внаслідок чого позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виконання робіт, які так і не були виконані. З огляду на наведене позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про повернення суми попередньої оплати та сплату передбачених умовами договору штрафних санкцій та процентів за користування коштами.

Ухвалою від 09.01.2018р. Господарського суду міста Києва за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/138/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 12.02.2018р. Господарського суду міста Києва задоволено клопотання Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у зв'язку з чим здійснено виклик Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт та Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес у судове засідання 28.02.2018р.

26.02.2018р. до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 13 000 грн. сплаченої позивачем попередньої оплати за договором №95Р від 07.07.2016р., 41 600 грн. процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати, 9 490 грн. пені та 1 820 грн штрафу.

Вказану заяву прийнято судом до розгляду у судовому засіданні 28.02.2018р., як таку, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 28.02.2018р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0103045591291. Про причини неявки представника позивач суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання 28.02.2018р. представника не направив, відзив на позов не надав.

Проте, за висновками суду, вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2018р., а також ухвала про виклик у судове засідання від 12.02.2018р. були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м.Київ, Голосіївський район, проспект Голосіївський, будинок 6.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.01.2018р. та конверт з ухвалою про виклик у судове засідання від 12.02.2018р. були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду про відкриття провадження у справі та про виклик у судове засідання в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.01.2018р. та ухвалою про виклик у судове засідання від 12.02.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, поважних причин невиконання вимог суду та неявки в судове засідання суду не повідомив, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Рішенням засідання тендерного комітету Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт , яке оформлене протоколом №32/20-21 від 16.06.2016р. щодо визначення переможця аукціону, проведеного 08.06.2016р. на закупівлю послуг з розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт , ціна пропозиції - 18 000 грн, зі строком виконання: червень - грудень 2016р., визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес та вирішено укласти з останнім відповідний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2016р. між Державним підприємством Херсонський морський торговельний порт (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес (виконавець) було укладено договір №95Р, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати в порядку та на умовах, визначених цим договором, роботи з розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість у відповідності до умов договору.

Кількість джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить 9 (п.1.1.1 договору №95Р від 07.07.2016р.).

Згідно з п.3.1 договору №95Р від 07.07.2016р. загальна вартість робіт та загальна вартість договору визначається на підставі кошторису (додаток №1 до договору) і становить 18 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 3 000 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.09.2016р., а в частині гарантійних зобов'язань і взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами таких зобов'язань за даним договором (п.8.1 договору №95Р від 07.07.2016р.).

Додатковою угодою №1 від 05.09.2016р. до договору №95Р від 07.07.2016р. сторонами збільшено обсяги робіт та визначено, що кількість джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить 13, викладено п.3.1 договору в наступній редакції: Загальна вартість робіт та загальна вартість договору визначається на підставі кошторису (додаток №1 до договору) і становить 26 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 4 333,33 грн. .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №95Р від 07.07.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст.854 Цивільного кодексу України).

Порядок внесення плати за договором №95Р від 07.07.2016р. сторонами погоджено у розділі 3 вказаного правочину, а саме визначено, що до початку виконання робіт, але не раніше дати підписання даного договору, замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт на підставі рахунку, виставленого виконавцем, але не раніше дати підписання даного договору, за умови подальшої реєстрації підрядником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог Податкового кодексу України та інших нормативних документів (п.3.2 договору №95Р від 07.07.2016р.).

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту виконаних робіт, в термін п'яти банківських днів з дня його підписання, при умові подальшої реєстрації підрядником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог Податкового кодексу України та інших нормативних документів (п.3.3 договору №95Р від 07.07.2016р.).

Як свідчать матеріали справи, Державним підприємством Херсонський морський торговельний порт було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес грошові кошти в розмірі 9 000 грн. в якості оплати за розробку документів згідно рахунку №217 від 08.07.2016р. за договором №95Р від 07.07.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №7894 від 08.07.2016р. Крім того, на підставі рахунку №283 від 07.09.2016р. позивачем було перераховано відповідачу 4 000 грн. за розробку документів за договором №95Р від 07.07.2016р. з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.09.2016р.

Отже, за таких обставин, позивачем було належним чином виконано свій обов'язок з перерахування попередньої оплати відповідно до умов укладеного між сторонами правочину на загальну суму 13 000 грн.

Проте, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес роботи, у погоджений між сторонами в договорі строк, не виконані, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про виконання робіт за договором, а саме з листом №08-31/71 від 10.10.2016р., який був отриманий відповідачем 13.10.2016р. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303911859648, претензією №18-08/9/386 від 11.11.2016р., яка отримана відповідачем 15.11.2016р. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303911973300.

Листом №18 від 30.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес повідомило позивача про ускладнення виконання робіт за договором, зокрема, у зв'язку із збільшенням їх об'ємів та зобов'язалось виконати роботи за договором №95Р від 07.07.2016р. у строк до 31.12.2016р. Проте, доказів виконання відповідачем робіт за договором у вказаний строк матеріали справи не містять.

08.09.2017р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу про повернення сплачених Державним підприємством Херсонський морський торговельний порт грошових коштів та оплату передбачених умовами договору пені, штрафу та процентів за користування коштами.

Наразі, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійщов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. (за змістом ст.846 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами договору №95Р від 07.07.2016р. відповідач зобов'язався виконати в порядку та на умовах, визначених цим договором роботи з розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для замовника.

Роботи за даним договором виконуються в 2 етапи: перший етап - здійснення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу та складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел замовника, другий етап - розробка документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для замовника (п.п.1.2, 1.2.1, 1.2.2 договору №95Р від 07.07.2016р.).

Погоджений між сторонами термін виконання робіт за договором - 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати робіт (п.1.3 даного правочину).

Пунктом 4.1 означеного правочину визначено, що при завершенні роботи в строки обумовлені даним договором виконавець направляє замовнику по два екземпляри актів виконаних робіт та актів приймання - передачі документів, а також результати виконаної роботи.

Позивач свої обов'язки за договором №95Р від 07.07.2016р. та додатковою угодою №1 до нього в частині перерахування попередньої оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на загальну суму 13 000 грн. (№7894 від 08.07.2016р. на суму 9 000 грн. та №9011 від 22.09.2016р. на суму 4 000 грн.).

Відповідач, в свою чергу, у строк передбачений укладеним між сторонами правочином (90 календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати робіт), роботи не виконав. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

При цьому, суд зазначає, що строк дії договору №95Р від 07.07.2016р, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки, закінчився.

08.09.2017р. Державне підприємство Херсонський морський торговельний порт звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес з вимогою №18-08/5/309 від 07.09.2017р. про повернення сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 13 000 грн. та оплати передбачених умовами договору пені, штрафу та процентів за користування коштами, однак, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, сплачені позивачем в якості попередньої оплати грошові кошти не повернув, внаслідок чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Отже, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт у строки визначені договором №95Р від 07.07.2016р. та з огляду на закінчення строку дії означеного правочину, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 13 000 грн. та задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 9 490 грн. за порушення термінів виконання робіт за договором, 41 600 грн. процентів за користування коштами перерахованими в якості попередньої оплати та 1 820 грн. штрафу. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

За умовами п.п.5.5, 5.10 договору №95Р від 07.07.2016р. у разі порушення термінів виконання робіт з вини виконавця, замовник має право стягнути з виконавця пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а у випадку затримки виконання робіт понад 30 (тридцять) днів має право додатково стягнути штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.

Як вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків виконання робіт за договором №95Р від 07.07.2016р., позивачем було нараховано й заявлено до стягнення неустойку в сумі 9 490 грн. та штраф в розмірі 1 820 грн.

Проте, за висновками суду, розрахунок неустойки, який наданий позивачем є необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з п.3.1 договору №95Р від 07.07.2016р. загальна вартість робіт та загальна вартість договору становить 18 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 3 000 грн.

Додатковою угодою №1 від 05.09.2016р. до договору №95Р від 07.07.2016р. сторонами збільшено обсяги робіт та визначено, що кількість джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря становить 13, викладено п.3.1 договору в наступній редакції: Загальна вартість робіт та загальна вартість договору визначається на підставі кошторису (додаток №1 до договору) і становить 26 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 4 333,33 грн. .

Відповідно до п.1.3. означеного правочину, погоджений сторонами термін виконання відповідачем робіт за договором складає 90 календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати, яку останнім було перераховано наступним чином: 9 000 грн. - 08.07.2016р. та 4 000 грн. - 22.09.2016р.

Отже, з огляду на вищенаведені положення договору, за висновками суду, з моменту перерахування позивачем попередньої оплати на суму 9 000 грн. кінцевим терміном виконання відповідачем робіт вартістю 18 000 грн. є 06.10.2016р., а з моменту сплати попередньої оплати на суму 4 000 грн. робіт, обсяг яких було збільшено додатковою угодою №1 від 05.09.2016р. до договору №95Р від 07.07.2016р., - 21.12.2016р.

Здійснивши власний перерахунок з урахуванням моменту виникнення у заявника права на застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення господарського зобов'язання, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки в сумі 8 830 грн.

Щодо суми заявленого позивачем до стягнення штрафу, то суд погоджується із розрахунком останнього, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає штраф на суму 1 820 грн. При цьому, суд зазначає, що нарахування штрафу здійснювалось виходячи з того, що прострочення строку виконання робіт понад 30 днів відбулось на суму 26 000 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 41 600 грн. процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.5.4 договору №95Р від 07.07.2016р. за користуванням виконавцем коштами, перерахованими замовником в якості попередньої оплати, останній має право нарахувати 20% в місяць від суми передоплати від дня, коли роботи повинні бути виконанні до дня фактичного виконання робіт або повернення суми попередньої оплати.

Як вже було зазначено судом, з огляду на порушення виконавцем строків виконання робіт за укладеним між сторонами договором позивачем нараховано й заявлено до стягнення 41 600 грн. процентів за користування коштами перерахованими в якості попередньої оплати.

Однак, судом здійснено власний перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми процентів за користування коштами перерахованими в якості попередньої оплати та встановлено, що розрахунок позивача є невірним.

За розрахунком суду, з урахуванням моменту виникнення у заявника права на нарахування означених процентів, обґрунтованим є стягнення з відповідача 40 000 грн. процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес в частині стягнення неустойки та процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати, підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес про стягнення 65 910 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Експрес (03039, м.Київ, Голосіївський район, проспект Голосіївський, будинок 6, код ЄДРПОУ 38260720) на користь Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт (73000, Херсонська обл., м.Херсон, Суворовський район, проспект Ушакова, будинок 4, код ЄДРПОУ 01125695) попередню оплату в розмірі 13 000 грн., штраф в сумі 1 820 грн., 8 830 грн. неустойки, 40 000 грн. процентів за користування коштами, перерахованими в якості попередньої оплати, та судовий збір в розмірі 1 545,14 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.03.2018р.

Суддя М.О.Любченко