Рішення

від 26.02.2018 по справі 915/1273/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Справа № 915/1273/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.б/н від 03.01.2018,

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКСЕЛЬ-ГРУПП»

(04080, м.Київ, вул.Корабельна, 5),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКСПЕЦТРАНС»

(54001, АДРЕСА_1),

про: стягнення заборгованості в сумі 51609,25 грн., яких: 40504,00 грн. основного боргу, 7019,03 грн. пені, 817,75 грн. - 3% річних та 3268,47 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

28.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКСЕЛЬ-ГРУПП» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н б/д, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКСПЕЦТРАНС» заборгованість за Договором поставки №ІГ-1 від 17.01.2017 в сумі 51609,25 грн., яких: 40504,00 грн. основного боргу, 7019,03 грн. пені, 817,75 грн. - 3% річних та 3268,47 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки №ІГ-1 від 17.01.2017 ним було поставлено товар на загальну суму 156211,00 грн., який отриманий відповідачем. Відповідач в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору поставки №ІГ-1 від 17.01.2017 не виконав належним чином взятого на себе зобов'язання в частині оплати за поставлений йому товар, розрахувавшись лише частково у сумі 115707,00 грн. Решта суми залишається не сплаченою. Розмір основного боргу відповідача перед позивачем складає 40504,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки №ІГ-1 від 17.01.2017, позивачем нараховані також пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39, 62, 69).

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пп.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що по даній справі, станом на 15.12.2018, суд не перейшов до розгляду справи по суті, розгляд даної справи продовжувався зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Судом у судовому засіданні 26.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

17.01.2017 між сторонами укладений Договір поставки №ІГ-1 (надалі - Договір поставки), згідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити покупцеві (відповідач у справі) товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на встановлених договором умовах. Сторони погодили, що накладна на товар являється також специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України (п.1.1.) (а.с.9-12).

У відповідності до п.1.3. Договору поставки загальна сума договору складається з вартості всіх видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Остаточно загальна сума договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, поставленого відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.4. Договору поставки якість товару повинна повністю відповідати діючим технічним умовам фірми-виробника і підтверджуватись сертифікатами, що видані органами Держстандарту України, або виробником. Упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати діючим технічним умовам фірми-виробника.

Згідно п.1.5. Договору поставки умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Пунктом 4.1. Договору поставки визначено, що ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами у накладних.

Відповідно до п.4.2. Договору поставки розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового переказу суми вартості партії товару в гривнях на банківський рахунок постачальника.

У відповідності до п.4.3. Договору поставки оплата за товар, що поставляється за цим договором, покупцем здійснюється в день отримання товару, але не пізніше наступного дня після фактичного отримання товару, або шляхом оплати попередньо виставленого рахунку на майбутню поставку.

Пунктами 8.1., 8.2. Договору поставки сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). Договір діє з моменту укладення та до 31.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 156211,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №76 від 18.01.2017 на суму 20400,00 грн. (з ПДВ); №77 від 18.01.2017 на суму 251,00 грн. (з ПДВ); №82 від 20.01.2017 на суму 3300,00 грн. (з ПДВ); №131 від 30.01.2017 на суму 38200,00 грн. (з ПДВ); №174 від 03.02.2017 на суму 3300,00 грн. (з ПДВ); №199 від 09.02.2017 на суму 22256,00 грн. (з ПДВ); №355 від 13.03.2017 на суму 38200,00 грн. (з ПДВ); №504 від 04.04.2017 на суму 10080,00 грн. (з ПДВ); №522 від 04.04.2017 на суму 700,00 грн. (з ПДВ); №900 від 07.06.2017 на суму 16224,00 грн. (з ПДВ); №902 від 07.06.2017 на суму 3300,00 грн. (з ПДВ) (а.с.41-51).

В свою чергу відповідачем було здійснено часткове перерахування грошових коштів за отриманий ним товар за Договором поставки у розмірі 115707,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №17 від 27.01.2017 на суму 20400,00 грн.; №48 від 17.02.2017 на суму 251,00 грн.; №53 від 21.02.2017 на суму 17056,00 грн.; №96 від 29.03.2017 на суму 20000,00 грн.; №93 від 31.03.2017 на суму 8000,00 грн.; №102 від 11.04.2017 на суму 20000,00 грн.; №169 від 12.05.2017 на суму 15000,00 грн.; №186 від 17.05.2017 на суму 15000,00 грн.(а.с.19-26).

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову, відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором поставки в частині оплати решти грошових коштів за поставлений йому товар.

Відповідачем вказані обставини не заперечені та не спростовані.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення залишку боргу за поставлений йому товар у сумі 40504,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по оплаті за поставлений товар в сумі 40504,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України, встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.5.3. Договору поставки за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п.5.3. Договору поставки позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7019,03 грн. за період з 15.03.2017 по 20.11.2017.

Перевіривши розрахунок нарахування пені, який відповідачем не заперечений, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць . Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат , а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку збитків від інфляції, за зобов'язаннями по видатковій накладній №355 від 13.03.2017 ним нараховані інфляційні втрати за березень 2017 року. Однак, зобов'язання з оплати боргу за отриманий у березні 2017 року товар мали бути виконані відповідачем до 14.03.2017, тобто прострочка зобов'язання виникла з 15.03.2017 у тому ж місяці, за який позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат.

Як зазначалось вище, найменший період визначення становить місяць, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Враховуючи, що позивачем нараховані інфляційні за березень 2017 року, при цьому, прострочення виконання відповідачем зобов'язання не дорівнюють календарному місяцю, то суд вважає правомірним, у даній ситуації, нарахування збитків від інфляції починаючи з квітня 2017 року. Аналогічна ситуація має місце по решті розрахунків.

У зв'язку з викладеним, судом здійснено перерахунок розміру збитків від інфляції, який виконано за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу по видатковим накладним (а.с.47-51) з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які перевірялись судом по платіжних дорученнях (а.с.22, 23) за загальний період квітень - листопад 2017 року.

Визначений судом розмір збитків від інфляції за прострочення платежів становить 2946,63 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 321,84 грн. слід відмовити.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі у сумі 817,75 грн. за період з 15.03.2017 по 20.11.2017.

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних, який відповідачем не заперечений, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКСПЕЦТРАНС» , 54001, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 39583984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКСЕЛЬ-ГРУПП» , 04080, м.Київ, вул.Корабельна, 5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 39335777) 40504,00 грн. основного боргу, 7019,03 грн. пені, 817,75 грн. - 3% річних, 2946,63 грн. збитків від інфляції та 1590,08 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 01 березня 2018 року.

Суддя М.В.Мавродієва