Рішення

від 27.02.2018 по справі 925/1684/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року                     м. Черкаси

                                                                                 справа № 925/1684/17                                         

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Атманай», Запорізька область, Якимівський район, с. Атманай, вул. Матросова, 2а

до товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-МЕТ», м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10

про стягнення 453 499,80 грн. попередньої оплати за непоставлені мінеральні добрива,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

ТОВ «Племзавод «Атманай» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «БВК-МЕТ» про стягнення проведеної попередньої оплати згідно договору поставки №00139 від 08.09.2017р. за непоставлені мінеральні добрива в розмірі 453 499,80 грн., та відшкодування судових витрат.

Представник позивача в засіданні 30.01.2018р. вимоги підтримав. Представлено оригінали документів, які оглянуті судом. Подано в справу копію повідомлення про порушення кримінальної справи за присвоєння коштів позивача. Результат розслідування кримінальної справи невідомий.

Сторони належним чином повідомлені про дату та час засідання суду, але участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

До початку судового засідання позивач надіслав до суду електронною поштою клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Справу просить розглянути без участі представника позивача за наявними матеріалами в справі.

Відповідач свого представника в засідання повторно не направив, вимоги не заперечив. Ніяких клопотань не заявлено. Письмового відзиву не подано.

Сторони не змінили предмет чи підставу позову. Додаткових клопотань не подано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між ТОВ «БВК-МЕТ» (постачальник, відповідач у справі) та ТОВ «Племзавод «Атаманай» (покупець, позивач у справі) був укладений договір поставки №00139 від 08.09.2017р.

Предметом договору є придбання за плату мінеральних добрив нітроамофоски 16:16:16 згідно специфікації №1 на загальну суму 453499,80 грн.

На підставі виставленого продавцем (постачальником) рахунку-фактури №Ч01-00304 від 08.09.2017р. покупець перерахував постачальнику (відповідачу) вартість товару – платіжне доручення №195 від 11.09.2017р.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору та Специфікації постачальник мав здійснити поставку добрив за правилами Інкотермс-2010 на умовах DDP на протязі 5 робочих днів з дня отримання передоплати – за власний рахунок на склад покупця в с. Атманай Якимівського району, вул. Садова, 8.

Строк виконання зобов'язання для відповідача настав з 16.09.2017р., але добрива не передані позивачу, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Вимога позивача від 21.09.2017р. за вих. №247/09 залишилась без задоволення.

Відповідач вимоги позивача не спростував. Доказів виконання ним зобов'язання чи повернення коштів позивачу не надано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони за договором поставки №00139 від 08.09.2017р. (а.с 16-18) є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару (мінеральних добрив) об'ємом в 50 тонн - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

За правовою природою договір поставки №00139 від 08.09.2017р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 08.09.2017р. №00139 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно п. 2.2 Договору Відповідач повинен був поставити на склад покупця товар протягом 5 календарних днів з моменту оплати покупцем авансу – не пізніше 17.09.2017р. Поставка 50 тонн добрив не відбулась.

Позивач розрахувався за замовлений товар повністю на умовах передоплати.

Факт наявності заборгованості по поставці підтверджується договором, рахунком на оплату, платіжним дорученням №195 від 11.09.2017р. про перерахування 453499,80 грн. (а.с. 21). Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належної та повної передачі оплаченого товару, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк передачі товару, який визначений в п. 2.2 Договору.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної оплати продукції чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриману продукцію належним чином не виконав. Строк сплати за отриману продукцію вже настав.

Позивач з посиланням на приписи ст. 693 ч. 2 ЦК України правомірно вимагає від відповідача повернення переоплати за невиконаним зобов'язанням.

Станом на 01.01.2018р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за непоставлену продукцію становить 453 499,80 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми передоплати за непоставлену продукцію у розмірі 453 499,80 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання договору поставки. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд зазначає, що повернення передоплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 6802,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-МЕТ», м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10, ідентифікаційний код 39281819, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Атманай», Запорізька область, Якимівський район, с. Атманай, вул. Матросова, 2а, ідентифікаційний код 32860882, номер рахунку в банку невідомий

453499,80 грн. основного боргу та 6802,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 28.02.2018р.

          Суддя                                                            Г.М. Скиба