Постанова

від 19.02.2018 по справі 910/7389/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р. Справа№ 910/7389/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.02.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 (повний текст складено 24.07.2017)

у справі № 910/7389/17 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті"

до публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Стар"

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Груп"

про визнання припиненим правовідношення

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання припиненим правовідношення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки ТОВ "Євроальянс Ріалті", як поручитель, не підписував жодних додатків до договору поруки від 23.10.2014 року, за яким збільшувалися зобов'язання поручителя то порука є припиненою в зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на думку відповідача, зміни внесені до основного договору були погоджені між позивачем та відповідачем договором про внесення змін №2 до договору поруки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі №910/7389/17 позов задоволено повністю. Визнано припиненим правовідношення за договором поруки від 23 жовтня 2014 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті", публічним акціонерним товариством "Сбербанк". Стягнуто із публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті" судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі №910/7389/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді: Жук Г.А., Пашкіна С.А. та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи 11.12.2017 головуючим суддею Калатай Н.Ф заявлено самовідвід від розгляду справи №910/7389/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 заяву головуючого судді Калатай Н.Ф. про самовідвід у розгляді справи № 910/7389/17 задоволено.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017 справа №910/7389/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі №910/7389/17 до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 15.01.2018.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, судове засідання, призначене на 15.01.2018, не відбулося. Після виходу судді Іоннікової І.А. з відпустки, справу №910/7389/17 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 призначено до розгляду на 29.01.2018, запропоновано учасникам апеляційного провадження завчасно, а саме - до 26.01.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях ТОВ "Євроальянс Ріалті" вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ПАТ "Сбербанк" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції надав свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення на підставі доводів зазначених у них та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

Представники ТОВ "Еліон Стар" та ТОВ "Євроальянс Груп" у судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи треті особи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники учасників справи, що не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників третіх осіб, що не з'явилися, у судовому засіданні 19.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем було заявлене клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_2 на договорі про внесення змін № 2 від 09 грудня 2015 року до договору поруки Б/Н від 23.10.2014 року та підписів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на протоколі № 9 загальних зборів учасників ТОВ "Євроальянс Ріалті" від 03.12.2015 року.

В обґрунтування заявленого клопотання, позивач зазначив, що 03.12.2015 року не було проведено жодного засідання загальних зборів учасників ТОВ "Євроальянс Ріалті" та не підписувалося жодного протоколу за результатами такого засідання, а тому заявник вважає, що директор ТОВ "Євроальянс Ріалті" не підписував договір про внесення змін № 2 від 09 грудня 2015 року до договору поруки Б/Н від 23.10.2014 року.

Заслухавши думку представника ПАТ "Сбербанк", який заперечив проти задоволення заявленого клопотання, судова колегії апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного

У відповідності до ч. 1 ст. 99 ГПК України (в редакції яка набрала чинності 15.12.2017 року), суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що заявником не заявлялось таке клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції, а у відповідності до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Скаржник не обґрунтував суду неможливість подання такого клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому, як копія договору про внесення змін № 2 від 09 грудня 2015 року до договору поруки Б/Н від 23.10.2014 року так і копія протоколу № 9 загальних зборів учасників ТОВ "Євроальянс Ріалті" від 03.12.2015 року були подані відповідачем до суду першої інстанції та містяться в матеріалах справи. Отже заявник мав можливість під час розгляду справи у суді першої інстанції заявити відповідне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів, що містяться у даних документах, однак, не скористався своїм правом.

На переконання колегії суддів, заявляючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не вчинивши відповідних дій під час розгляду справи у суді першої інстанції, такі дії позивача призводять до затягування розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 23.10.2014 між ТОВ "Євроальянс Ріалті", як поручителем та ПАТ "Сбербанк", як кредитором був укладений договір поруки.

Статтею 1 договору поруки визначено тлумачення термінів, відповідно до яких основний договір - кредитний договір номер 05-В/13/27/ЮО, укладений між кредитором та боржником "28" серпня 2013 року з усіма змінами і доповненнями до нього, в тому числі з врахуванням змін, внесених договором про внесення змін №1 від "16" грудня 2013 року до кредитного договору №05-В/13/27/ЮО від "28" серпня 2013 року, договором про внесення змін №2 від "04" березня 2014 року до кредитного договору №05-В/13/27/ЮО від "28" серпня 2013 року, договором про внесення змін №3 від "28" серпня 2014 року до кредитного договору №05-В/13/27/ЮО від "28" серпня 2013 року, договором про внесення змін №4 від "23" жовтня 2014 року до кредитного договору 05-В/13/27/ЮО від "28" серпня 2013 року, укладеними протягом строку його дії.

Стаття 2 договору визначає відповідальність поручителя перед кредитором відносно зобов'язань повернути кредит наданий за основним договором в сумі 400 000,00 дол. США у строк який зазначається в основному договорі з кінцевим терміном повернення 27.08.2018.

Відповідно до п. 4.1 договору боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивач зазначає, що ПАТ "Сбербанк", в грудні 2016 року звернувся до господарського суду Київської області до ТОВ "Еліон Стар" та поручителів ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ "Євроальянс Груп" з позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог відносно ТОВ "Євроальянс Ріалті" ПАТ "Сбербанк" посилається на кредитний договір з додатками та доповненнями та підписаний договір поруки між ПАТ "Сбербанк" і ТОВ "Євроальянс Ріалті" та додатків до нього. Зокрема, в матеріалах справи міститься копія договору про внесення змін № 7 від 09 грудня 2015 року до кредитного договору № 05-В/13/27/ЮО від 28 серпня 2013 року. Крім інших змін, вказаним договором про внесення змін було збільшено розмір зобов'язання позичальника (ТОВ "Торгово-Промислова Група "Центр") перед ПАТ "Сбербанк" на 38275,20 доларів США.

Позивач зазначає, що ТОВ "Євроальянс Ріалті", як поручитель, не підписував жодних додатків до договору поруки, за яким збільшувалися зобов'язання поручителя (ТОВ "Євроальянс Ріалті") перед банком. Крім того, іншим поручителем по кредитному договору (ТОВ "Євроальянс Груп") було сплачено на рахунок ПАТ "Сбербанк", в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Еліон Стар" перед банком, 15.08.2016р. - 100000,00 грн., 09.09.2016р. - 100000,00 грн., 28.12.2016р. - 50000,00 грн., а всього, з 15.08.2016р. по 28.12.2016 рік було сплачено 250000,00 грн. Проте, відповідач, при зверненні до господарського суду Київської області з позовом, не врахував сплаченої поручителем суми. Таким чином, на думку позивача відповідачем було змінено зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ТОВ "Євроальянс Ріалті" перед ПАТ "Сбербанк", а тому ТОВ "Євроальянс Ріалті" вважає поруку припиненою.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, внаслідок укладення договору поруки №б/н від 23.10.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду у зв'язку із тим, що без згоди ТОВ "Євроальянс Ріалті", як поручителя, було збільшено його зобов'язання перед банком, в зв'язку із укладенням між боржником та банком договору про внесення змін № 7 від 09 грудня 2015 року до кредитного договору № 05-В/13/27/ЮО від 28 серпня 2013 року.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання. Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 року у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 року у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 року у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 року у справі № 6-112цс12.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Враховуючи зазначене та судову практику з даних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду критично відноситься до доводів скаржника, про те, що позивачеві було відомо про збільшення зобов'язань поручителя в зв'язку із укладенням договору про внесення змін №2 від 09.12.2015 до договору поруки від 23.10.2014 посилаючись на пункти 2.1.1 та 6.1 договору поруки. На переконання колегії суддів вказані положення договору поруки (пункти 2.1.1. та 6.1) не є очевидним збільшенням обсягу відповідальності поручителя та є лише проінформованість про можливість внесення змін до основного зобов'язання, а тому судова колегія вважає, що зазначене не може розглядатись, як надання поручителем згоди на такі зміни, зокрема, викладені у договорі про внесення змін № 7 від 09 грудня 2015 року до кредитного договору № 05-В/13/27/ЮО від 28 серпня 2013 року, укладеного між кредитором та боржником без відома поручителя.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про задоволення позову та визнання припиненим правовідношення за договором поруки від 23 жовтня 2014 року, що був укладений між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ПАТ "Сбербанк".

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Сбербанк" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7389/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2017 по справі № 910/7389/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

4. Матеріали справи № 910/7389/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Дата складання повного тексту постанови 26.02.2018 року