Постанова

від 20.02.2018 по справі 903/456/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 903/456/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2017 (суддя Дем'як В. М.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 (головуючий суддя - Огороднік К. М., судді Тимошенко О. М., Демидюк О. О.) у справі за позовом Приватного підприємства "Фасад" до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" про стягнення 245986,73 грн. та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" до Приватного підприємства "Фасад" про стягнення 255899,38 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 01.06.2017 Приватне підприємство "Фасад" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 214851,00 грн., інфляційних втрат в сумі 8379,19 грн., 3% річних в сумі 2225,03 грн. та пені в сумі 20531,51 грн., всього 245986,73 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.06.2017).

2. Позовна заява мотивована тим, що за договором підряду від 01.07.2016 № 2206-16 (далі - Договір) Позивач виконав роботи на загальну суму 1964851,00 грн., про що сторонами складено акт № 1 від 23.12.2016 (далі - Акт). З урахуванням здійсненої попередньої оплати сума 214851,00 грн. є заборгованістю. 29.03.2017 Позивач направив Відповідачу вимогу про оплату боргу, яку останній не виконав. На зазначену заборгованість Позивачем нараховано інфляційні втрати, 3 % річних та суму пені.

3. 13.06.2017 Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Відзив на позов мотивований тим, що за Актом були прийняті не всі роботи 3-го етапу, а лише їх частина, яка була виконана станом на 17.11.2016. Про необхідність завершення усіх робіт третього етапу Відповідач неодноразово повідомляв Позивача. Акт складений сторонами на прохання Позивача для забезпечення здачі останнім річної податкової звітності і не підтверджує прийняття Відповідачем робіт третього етапу в повному обсязі. Позивач надіслав Відповідачу лист, яким повідомив, що в силу умов Договору призупинив подальше виконання робіт, не охоплене підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт. Тобто Відповідач, порушуючи умови Договору, не виконав у повному обсязі всі роботи 3-го етапу, тому відсутні підстави для сплати остаточного платежу за Договором.

5. 13.06.2017 Позивач за зустрічним позовом (Відповідач) звернувся до Відповідача за зустрічним позовом (Позивача) з зустрічною позовною заявою про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за Договором за період з 1 по 23 грудня 2016 року у розмірі 255899,38 грн.

6. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що відмова Відповідача за зустрічним позовом від виконання робіт за Договором, про що свідчить лист, яким останній повідомив про призупинення виконання робіт до сплати заборгованості, є незаконною, оскільки остаточний платіж за роботи 3-го етапу підлягає сплаті лише після підписання актів приймання-передачі робіт 3-го етапу у повному обсязі. Згідно із пунктом 13.2 Договору за порушення термінів виконання робіт підрядник повинен сплатити замовнику пеню.

7. 26.06.2017 Позивач подав додаткові пояснення, уточнення позовних вимог та відзив на зустрічний позов, у яких просив у задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю і недоведеністю.

8. Відзив на зустрічний позов мотивований тим, що несвоєчасне виконання Відповідачем за зустрічним позовом зумовлене порушеннями Позивача за зустрічним позовом, оскільки призупинення виконання робіт відбулось в рамках Договору, а Відповідач за зустрічним позовом мав право призупинити виконання робіт.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

9. 27.06.2017 Господарський суд Волинської області вирішив первісний позов задовольнити частково. Стягнути з Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) на користь Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) 214851,00 грн. заборгованості, 8379,19 грн. інфляційних втрат, 2225,03 грн. три відсотки річних. В решті позову відмовити. В зустрічному позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки сторонами в Договорі не визначено строк, то за загальними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір підряду (стаття 837 ЦК України) та строк виконання зобов'язань (стаття 530 ЦК України) у Замовника (Відповідача) виникло зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт через сім днів з моменту надіслання Підрядником (Позивачем) вимоги, тобто з 05.04.2017, а отже на день розгляду справи сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 214851,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та останнім не спростовано. Суми інфляційних та 3 % річних підставні та такі, що підлягають стягненню з Відповідача у заявленому розмірі. В стягненні суми пені судом відмовлено, оскільки сторонами в договорі не передбачено ні строків оплати окремих робіт, ні відповідальності за порушення їх оплати. Щодо зустрічного позову Відповідач за зустрічним позовом довів відсутність своєї вини у порушенні строків виконання робіт, за які замовник просить стягнути з нього штраф, а тому відсутні підстави для застосування до нього пунктів 4.3.2, 13.2 Договору.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

10. 22.08.2017 Рівненський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити частково. Пункт 2 рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2017 змінити, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з Відповідача на користь Позивача 214851,00 грн. заборгованості, 512,00 грн. 3 % річних, 4544,24 грн. пені, 3298,61 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви." В решті рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2017 залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за виконані підрядні роботи згідно із Актом становить 214851,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована Відповідачем. Вимоги про стягнення 8379,19 грн. інфляційних за період з січня 2017 року по березень 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до моменту виникнення зобов'язання по оплаті виконаних робіт - 05.04.2017 (через сім днів після надіслання вимоги). За наслідками здійснення перерахунку 3 % річних за період з 05.04.2017 по 04.05.2017 суд задовольнив цю вимогу частково у сумі 512,00 грн. Пунктом 13.4 Договору сторонами прямо передбачено відповідальність замовника за прострочення оплати виконаних робіт у вигляді стягнення пені за кожен день прострочення, у зв'язку з чим з Відповідача стягнуто пеню у сумі 4544,24 грн., враховуючи період прострочення: з 05.04.2017 по 04.05.2017. Щодо зустрічного позову, враховуючи положення статті 851 ЦК України, Підрядником (Відповідачем за зустрічним позовом) повністю доведено відсутність своєї вини у порушенні строків виконання робіт, за які замовник просить стягнути штраф, а судом враховано, що Замовник (Позивач за зустрічним позовом) відступив від умов договору та виготовив дозвіл на початок виконання будівельних робіт після закінчення строку, необхідного для виконання робіт, тому відсутні підстави для стягнення з Відповідача за зустрічним позовом штрафу згідно із пунктами 4.3.2, 13.2 Договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 11.09.2017 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.06.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

12. 02.02.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити прийняті у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Суди неправильно застосували частину 2 статті 530 ЦК України, оскільки пунктами 2.1, 3.2 Договору встановлений порядок оплати кожного етапу робіт, то відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України мав застосовуватись саме встановлений зазначеними пунктами порядок.

14. Суд апеляційної інстанції помилково, з порушенням статті 43 ГПК України та частини 2 статті 530 ЦК України, встановив, що датою пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості за Договором є 29.03.2017, оскільки датою пред'явлення вимоги є дата отримання вимоги боржником, а судом не встановлено, коли Відповідач отримав вимогу Позивача.

15. Суди, неправильно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з порушенням статті 43 ГПК України, помилково встановили відсутність вини Позивача у простроченні виконання робіт за Договором, внаслідок чого неправомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.

16. Заборгованість за Договором, а також, відповідно до підпункту 4.8.4 Договору, відсутність дозвільної документації не можуть бути підставою для звільнення Позивача від відповідальності за невиконання робіт в період з 01.12.2016 по 23.12.2016.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. На підставі оцінених доказів суди дійшли аргументованих висновків про те, що роботи за Договором були виконані та неоплачені, завершенню робіт перешкоджали дії Відповідача, виконані роботи підлягають оплаті. Позивач не прострочив виконання зобов'язань, оскільки неможливість виконання робіт зумовлена простроченням замовника, а Позивач згідно з умовами пунктів 4.8.4, 6.15 Договору мав право призупинити виконання робіт.

Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 13) на неправильне застосування судами наведеної норми, оскільки, як встановлено судами, у Договорі сторонами не визначено строки оплати окремих етапів робіт, у зв'язку із чим строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт підставно визначено судами відповідно до наведеної норми.

19. При цьому Суд не приймає до уваги посилання Скаржника на невстановлення судами дати отримання вимоги Позивача (пункт 14), оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Відповідач не заперечував щодо дати пред'явлення вимоги, не зазначав, що не отримував цю вимогу, а у відповідності до частини 1 статті 33 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, обов'язок доказування в господарському процесі покладено на сторони.

20. Суд погоджується з доводами Скаржника (пункт 16) про те, що відсутність дозвільної документації не може бути підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, однак враховує, що дозвільну документацію Замовник отримав після закінчення строку для виконання будівельних робіт, що, в свою чергу, унеможливило виконання робіт в строк, встановлений Договором, а виконання зобов'язання було зупинено Позивачем (Підрядником) на підставі пункту 6.15 Договору, про що, як встановлено судами, останній повідомив Замовника (Відповідача) листом.

21. На підставі викладеного Суд відхиляє доводи (пункт 15) про те, що висновок судів щодо відсутності вини Позивача у простроченні виконання робіт за договором здійснений судами за неправильно наданої оцінки наявних у справі матеріалів та з порушенням статті 43 ГПК України.

22. Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, обґрунтованість первісних вимог про стягнення боргу, а також нарахованих на цю суму боргу інфляційних та пені згідно з мотивованим висновком апеляційного господарського суду відповідають обставинам справи та наведеним нормам матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим законна та обґрунтована постанова суду апеляційної інстанції зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 903/456/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак